ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
у справі № 304/1035/20 (провадження № 13-58кс23) за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.
Вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, суд першої інстанції засудив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років за вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 за обставин, установлених судом та детально наведених у зазначеному судовому рішенні.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просив скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Як на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність засуджений покликався на помилковість кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, заперечуючи спрямованість умислу на вбивство та стверджуючи про заподіяння ОСОБА_5 смерті через необережність. Не погоджувався з оцінкою у вироку показань потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону посилався на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 367 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), що знайшло свій прояв у постановленні суддею ухвал в інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті.
Зазначав у скарзі також про порушення правової процедури проведення, документування та використання результатів процесуальних дій, у ході яких одержано докази обвинувачення, що спричиняє їх недопустимість.
ОСОБА_4 вважав істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених захисником ОСОБА_9 у змінах до апеляційної скарги свого підзахисного. У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджувався з висновком колегії суддів про те, що захисник не має процесуального права вносити відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого. На обґрунтування цього ОСОБА_4 зазначав, що захисник відповідно до приписів ч. 4 ст. 46 КПК, користуючись процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, вправі змінити апеляційну скаргу підзахисного.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) ухвалою від 18 липня 2023 року передав матеріали кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстав, передбачених частинами 4 і 5 ст. 434-1 КПК.
Як виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів окреслила таке питання, чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює.
Касаційний кримінальний суд наголосив, що у разі якщо апеляційний суд правильно не прийняв до розгляду зміни, подані захисником до апеляційної скарги обвинуваченого у цій справі, то постає питання про межі касаційного перегляду, оскільки правила ст. 424 КПК у взаємозв`язку зі статтями 22, 26, 404 цього Кодексу не надають Касаційному кримінальному суду повноваження розглядати питання, які не було розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій, якщо сторона мала можливість їх поставити і не поставила перед відповідними судами в належний час та спосіб.
Суд не погоджувався з висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, та запропонував від нього відступити, вважаючи, що касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставилися сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на приписи ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Велика Палата ухвалою від 6 вересня 2023 року прийняла до розгляду це кримінальне провадження з підстав доцільності тлумачення норм процесуального права, зазначивши: "Чи може захисник доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він забезпечує", а також вирішення питання про доцільність відступу від висновку, раніше викладеного в постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к).
Постановою від 24 квітня 2024 року Велика Палата касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнила частково, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_4 скасувала і признала новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви висловлення окремої думки
Автори окремої думки погоджуються з правовим висновком, який сформулювала Велика Палата в порядку розв`язання виключної правової проблеми, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, про те, що: "У розумінні ч. 3 ст. 403 КПК "особою, яка подала апеляційну скаргу" є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому".
Підтримуємо також рішення Великої Палати про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, щодо меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.
Водночас, не погоджуємося з рішенням Великої Палати про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, обґрунтовуючи рішення про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Велика Палата зазначила, що апеляційний суд, який протягом тривалого часу не вжив жодних розумних і достатніх дій для того, щоб створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, діяв усупереч правилам ч. 6 ст. 22 КПК, сталій судовій практиці апеляційних судів, а також практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Усупереч своєму рішенню про неприйняття змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого апеляційний суд все ж зробив висновок про необґрунтованість частини цих доводів, втім на порушення вимог ст. 419 КПК не навів в ухвалі узагальнених доводів захисника під час апеляційного розгляду, мотивів, з яких суд виходив при її постановленні, і приписів закону, якими він керувався.
Вважаємо, що зазначені порушення процесуального закону, на які Велика Палата звернула увагу, не є в розумінні ст. 412 КПК безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Судові рішення, які постановляє суд, мають відповідати спеціальним нормам.
Перша з цих вимог - це переконливість вироку або ухвали. Будь-яке рішення суду має бути переконливим, створювати у громадській думці впевненість у його безумовній правильності та справедливості.
Аналіз норм ч. 3 ст. 26, статей 404, 433, 438 КПК дає підстави вважати, що у суді вищої інстанції скасуванню підлягають незаконні (немотивовані, необґрунтовані) судові рішення. Законне, належно мотивоване і обґрунтоване рішення апеляційного суду, внесене в межах доводів апеляційних скарг, не повинно бути скасованим.
Підстави для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції викладено в ч. 1 ст. 438 КПК, і згідно з ч. 2 наведеної статті при вирішенні питання про їх наявність суд має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.