ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 161/18051/20
провадження № 61-13375св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року у складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів Данилюк В. А., Осіпука В. В., Шевчук Л. Я. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що з 25 листопада 2008 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2020 року. Під час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що за час перебування у шлюбі за спільні кошти вони розпочали будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0925 га, що розташована в с. Струмівка Луцького району Волинської області. При цьому, вказана земельна ділянка була подарована відповідачу 31 січня 2017 року, хоча фактично вони оплатили її ринкову вартість за рахунок спільних коштів.
Вказує, що будівництво спірного будинку розпочалося в 2017 році відповідно до будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та повідомлення про початок виконання будівельних робіт. При цьому, під час шлюбу вони спільно з відповідачем як подружжя, купували будівельні матеріали за спільні кошти та кошти її батьків.
Водночас, на момент розірвання шлюбу будинок не був введений в експлуатацію, оскільки у ньому не було здійснено внутрішніх робіт.
Однак, на даний час між ними не досягнуто домовленості щодо поділу будинку, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, хоча будинок майже збудований.
У зв`язку з наведеним, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд:
- визнати об`єктом спільної сумісної власності об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частин вказаної нерухомості;
- здійснити поділ незавершеного будівництва, виділивши їй в натурі 57/100 частин будинку згідно варіанту 1 висновку будівельно-технічної експертизи;
- стягнути з відповідача грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершений житловий будинок з ступенем готовності 82 % на АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), зведеного за час шлюбу, що є сукупністю будівельних матеріалів та конструктивних елементів житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_2 .
Здійснено поділ об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), що розташований на АДРЕСА_2 шляхом виділення в натурі ОСОБА_1 частини незавершеного житлового будинку зі ступенем готовності 82 %, а саме: 11/40 частин 1-3 кухні-їдальні площею 11,3 кв. м, 1-7 холу площею 11,5 кв. м, 1-8 санвузла площею 8,0 кв. м, 1-9 кімнати площею 18,4 кв. м, 1-10 кімнати площею 21,1 кв. м, 1-11 кімнати площею 12,6 кв. м, 1-12 гардеробної площею 7,5 кв. м, 1-13 кімнати площею 20,8 кв. м, загальною площею 111,2 кв. м, вартістю 491 634,00 грн.
Виділено ОСОБА_2 в натурі частину незавершеного житлового будинку зі ступенем готовності 82 %, а саме: 1-1 коридору площею 16,3 кв. м, 1-2 санвузла площею 3,2 кв. м, 29/40 частин 1-3 кухні-їдальні площею 29,7 кв. м, 1-4 кімнати площею 10,5 кв. м, 1-5 паливної площею 9,5 кв. м, 1-6 кабінету площею 25,0 кв. м, загальною площею 94,2 кв. м, вартістю 416 678,00 грн, що розташований на АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток в розмірі 38 459,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки фактично збудований за час шлюбу і за спільні кошти та працею подружжя, і як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року № 15, вказаний об`єкт є незавершеним будівництвом, ступінь готовності якого становить 82 %, тому в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на частину вказаної нерухомості.
Позивач не представила суду і не довела наявність доказів, які надавали б підстави для відступу від рівності часток, а тому в цій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року в частині позовної вимоги про поділ об`єкта незавершеного будівництва як спільної сумісної власності скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), що розташований на АДРЕСА_2 відмовлено.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки фактично збудований за час шлюбу і за спільні кошти та працею подружжя.
Задовольняючи позов у частині поділу незавершеного будинку, суд першої інстанції врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року, яким було запропоновано варіанти поділу. Разом з тим, виділені для відповідача ОСОБА_2 приміщення складаються переважно із технічних приміщень, з житлових приміщень виділено лише одну кімнату 1-4 площею 10,5 кв. м, що є не співмірним із виділеними приміщеннями позивачу ОСОБА_1 .
Крім того, вказана експертиза не відповідає точній характеристиці об`єкта незавершеного будівництва, зокрема, не враховано та не вирішено питання поділу тераси, мансардного поверху, наявність яких убачається з фотознімків, які долучені до висновку експертизи. Висновки експертизи в частині варіантів поділу є неточними, незрозумілими та містять помилки, що підтвердив в судовому засіданні експерт, який проводив експертизу.
Враховуючи наведене, висновок експертизи у частині варіантів поділу об`єкта завершеного будівництва є неналежним доказом і не може бути покладений в основу поділу даного нерухомого майна. Клопотань про проведення повторної експертизи з цього питання сторонами не заявлено, а тому висновок суду про поділ в натурі об`єкта незавершеного будівництва є передчасним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у вказаній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі у вказаній частині рішення суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано справу із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
10 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц та від 20 липня 2022 року у справі № 703/2284/19.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановили джерело походження коштів на будівництво спірного об`єкта, оскільки це майно набуто за особисті кошти ОСОБА_2 Суди необґрунтовано встановили, що ступінь готовності спірного будинку 82%.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 592/5511/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 373/275/18 та від 07 липня 2021 року у справі № 461/4259/18.
Суд апеляційної інстанції вказавши, що висновки експертизи є неточними, незрозумілими та містять помилки не призначив додаткової чи повторної експертизи.
Суд апеляційної інстанції не роз`яснив сторонам наслідки вчинення чи невчинення процесуальних дій, щодо призначення експертизи для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, а також фактично залишив спір щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва без вирішення.
Доводи відзивів на касаційні скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 у якому вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
У березні 2023 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що з 25 липня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2020 року.
Згідно із договором дарування земельної ділянки від 30 січня 2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0925 га, що розташована в с. Струмівка Луцького району Волинської області.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0925 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0722884800:03:001:8352, що розташована в с. Струмівка Луцького району Волинської області, право власності на яку зареєстровано 31 січня 2017 року.
01 червня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та подано повідомлення про початок будівельних робіт.
Згідно із висновком експертизи від 12 липня 2021 року № 15, проведеної на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2021 року, ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 становить 82 %.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.