ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 760/8635/21
провадження № 61-5689св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року в складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в травні 1949 року на підставі договору на право будування від 18 квітня 1949 року батько сторін ОСОБА_3 розпочав будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, який у 1953 році було побудовано та до якого у подальшому було здійснено прибудови. Власниками будинку в рівних частках (по 1/2) були ОСОБА_3 (батько сторін) та ОСОБА_4 (мати сторін).
Після смерті батька 10 березня 1988 року 1/2 частку спірного домоволодіння успадкували у рівних частках (по 1/4) мати сторін ОСОБА_4 та позивач. Таким чином, після смерті батька позивачу належала 1/4 частка, а його матері - 3/4 частки у праві власності на спірне домоволодіння.
Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів від 12 грудня 1988 року № 600 затверджено акт про прийняття в експлуатацію від 18 листопада 1988 року, яким прийнято в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_2, загальною площею 90,1 кв. м, житловою площею 64,1 кв. м, сарай літ. "Д", гараж літ. "Ж". При цьому загальна та житлова площі збільшилися на 3,2 кв. м у результаті уточнення лінійних розмірів та виправлення неточностей у підрахунку площ.
Позивач зазначав, що за життя мати сторін склала на ім`я ОСОБА_2 заповіт, яким заповіла останній все своє майно. Після смерті матері 14 квітня 1995 року 3/4 частки спірного домоволодіння АДРЕСА_2 успадкувала відповідач, якій було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 січня 1996 року № 1с-39.
Із 1996 року власниками спірного домоволодіння є позивач, якому належить 1/4 частка, та відповідач, якій належить 3/4 частки.
У 2004 році позивач та відповідач приватизували під домоволодінням земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, загальною площею 0,0494 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 123819 від 04 листопада 2004 року. Відповідно до вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку позивачу належить 1/4 частка від 0,0494 га, а відповідачу - 3/4 частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.
У вересні 2010 року позивач та відповідач погодили конкретні межі користування земельною ділянкою. Також у 2010 році позивач добудував до частини будинку, яка перебуває у його фактичному користуванні, прибудову літ. "А4" та житлову надбудову літ. "А5", які в подальшому на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20 січня 2020 року № КВ 181200200536 прийнято до експлуатації.
За весь час проживання у спільному будинку між позивачем та відповідачем не виникало суперечок щодо порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою. Однак відповідач не бажає в добровільному порядку ділити майно, посилаючись на те, що домоволодіння та земельна ділянка і так фактично поділені між ними та перебувають у їх окремому користуванні, а тому відсутня необхідність у юридичному поділі садиби. Також відповідач посилається на відсутність у неї вільного часу та коштів, необхідних для переоформлення права власності на домоволодіння у зв`язку із його поділом.
Позивач зазначав, що відповідно до висновку експертів від 12 березня 2021 року спірний будинок може бути поділений без проведення будівельних робіт з визначенням єдиного можливого варіанта поділу за фактичним порядком користування домоволодінням, що склалося між співвласниками.
Щодо поділу земельної ділянки під домоволодінням, то у висновку експертів від 12 березня 2021 року зазначено про технічну можливість її поділу за фактичним порядком користування, що склався між позивачем та відповідачем, із застосуванням щодо земельної ділянки відповідача земельного сервітуту площею 0,0003 га (3 кв. м), встановленого на користь позивача для обслуговування його частини житлового будинку.
Посилаючись на те, що між власниками спірного домоволодіння відсутній спір щодо переліку приміщень у будинку та господарських будівель, які підлягають поділу, запропонований варіант поділу є найбільш пропорційним, оскільки не завдає шкоди інтересам сторін та не порушує їх права власності, позивач просив суд:
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;
- у порядку поділу спільного майна виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 відокремлену частину домоволодіння АДРЕСА_2, яка має загальну площу 74,1 кв. м, житлову - 56,2 кв. м, допоміжну (підсобну) - 17,9 кв. м, та складається з таких приміщень: передпокою (2-1) - 2,5 кв. м, кухні (2-2) - 4,0 кв. м, санвузла (2-3) - 2,5 кв. м, житлової кімнати (2-4) - 15,8 кв. м, житлової кімнати (2-5) - 12,5 кв. м, коридору (2-6) - 3,6 кв. м, коридору (2-7) - 1,3 кв. м, вбиральні (2-8) - 4,0 кв. м, житлової кімнати (2-9) - 15,8 кв. м, житлової кімнати (2-10) - 12,1 кв. м, а також господарських будівель та споруд: сараю літ. "Д", гаража літ. "Ж", споруд 1-6 - 1/2 частка;
- виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 для доступу та обслуговування його частини житлового будинку земельну ділянку на АДРЕСА_2, площею 0,0215 га, яка перебуває у його фактичному користуванні та становить 44/100 частки від загальної площі 0,0494 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, обмежену лініями розподілу згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 12 березня 2021 року № 171/02-2021;
- виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 відокремлену частку домоволодіння АДРЕСА_2, яка має загальну площу 56,0 кв. м, житлову - 39,0 кв. м, допоміжну (підсобну) - 17,0 кв. м, та складається з таких приміщень: кухні (1-1) - 7,2 кв. м, вбиральні (1-2) - 9,8 кв. м, житлової кімнати (1-3) - 12,9 кв. м, житлової кімнати (1-4) - 13,8 кв. м, житлової кімнати (1-5) - 12,3 кв. м, а також споруд 1-6 - 1/2 частка;
- виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 для доступу та обслуговування її частини житлового будинку земельну ділянку на АДРЕСА_2, площею 0,0279 га, яка перебуває у її фактичному користуванні та становить 56/100 часток від загальної площі 0,0494 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, обмежену лініями розподілу згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 12 березня 2021 року № 171/02-2021;
- встановити земельний сервітут площею 0,0003 га (3 кв. м) на частину земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0,0279 га, що становить 56/100 часток від загальної площі 0,0494 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_1 без визначення строку та плати за користування сервітутом, у спосіб, визначений у висновку експертів за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 12 березня 2021 року № 171/02-2021.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 02 вересня 2022 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що запропонований позивачем варіант поділу будинку та земельної ділянки передбачає зменшення ідеальної частки відповідача. Відповідач не надала згоду на отримання грошової компенсації за її частку, крім того, позивач не вніс грошові кошти за вартість частки майна відповідача на депозитний рахунок суду.
Київський апеляційний суд постановою від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що висновки експертизи зроблені з урахуванням здійсненої ОСОБА_1 добудови та прибудови до будинку, право власності на які позивач не набув, вимоги про це не заявляв, що свідчить про відсутність підстав для їх врахування під час поділу будинку. Крім того, запропоновані варіанти поділу будинку та земельної ділянки передбачають зменшення ідеальної частки відповідача у спільному майні. Однак такий поділ можливий лише з присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Позивач не надав доказів вартості ідеальної частки у спільній частковій власності з урахуванням прав сторін на спільне майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність згоди відповідача на отримання грошової компенсації за її частку, а також невнесення позивачем такої компенсації на депозитний рахунок суду є підставою для відмови у позові, та вважав за необхідне внести відповідні виправлення у мотиви рішення суду щодо відмови у позові.
Також суд вважав неналежним доказом висновок експертного дослідження, який долучений до матеріалів справи, оскільки він складений експертами, яких не попереджено про кримінальну відповідальність.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди не встановили всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 686/6888/15, від 19 вересня 2019 року в справі № 2034/2-853/11, від 29 липня 2021 року в справі № 183/217/20 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував:
- чи прийнято до експлуатації побудовані позивачем об`єкти реконструкції і чи повинні вони включатися до розрахунку часток співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок, враховуючи висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 686/6888/15;
- хто є замовником будівництва об`єктів реконструкції і чи не претендує на них відповідач;
- чи існує передбачений законом порядок державної реєстрації права власності за одним із співвласників зроблених ним поліпшень у складі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності двох або більше осіб, і чи міг позивач, у зв`язку з цим, захистити свої права у позасудовий спосіб;
- за рахунок яких саме дій чи обставин відбулося збільшення загальної та житлової площі житлового будинку, та чи призвело таке збільшення загальної чи житлової площі до зміни ідеальних часток сторін у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння;
- чи призведе вcтановлення сервітуту на земельну ділянку відповідача площею 0,0003 га (3 кв. м) до втрати нею права власності на цю частину земельної ділянки, і чи зміниться її ідеальна частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку;
- чи заперечує відповідач проти запропонованого експертами варіанта поділу будинку та земельної ділянки, і з чим саме вона не погоджується;
- чи спрямований запропонований варіант поділу житлового будинку та земельної ділянки на фактичне вирішення спору і захист прав як позивача, так і відповідача.
Також зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, не надав мотивованої відповіді на викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо неповного дослідження судом першої інстанції наявних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, фактично залишивши спір не вирішеним.
Заявник вважає помилковими висновки судів про те, що спірний будинок не може бути предметом поділу, оскільки у ньому наявні об`єкти, які були добудовані, однак не зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки вказані добудови не є самочинними та прийняті в експлуатації.
Крім того, посилаючись на відсутність проведеної державної реєстрації права власності на об`єкти реконструкції, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач після проведення реконструкції не мав можливості зареєструвати за собою право власності на зазначені об`єкти у зв`язку з тим, що чинне законодавство не передбачає порядку та можливості проведення державної реєстрації права власності за одним із співвласників на зроблені ним поліпшення у складі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності двох або більше осіб.
Також позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач не вніс на депозитний рахунок суду грошової компенсації за зменшення частки майна відповідача, та відсутність доказів надання відповідачем згоди на отримання такої компенсації за зменшення її частки.
Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій здійснили власний розрахунок ідеальної частки позивача та відповідача у праві спільної часткової власності на житловий будинок, не врахувавши Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджену наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041 (далі - Інструкція), та дійшли передчасних висновків про зменшення ідеальної частки відповідача у спільному майні у запропонованому варіанті поділу будинку та земельної ділянки.
Суди безпідставно відхилили висновок комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження та дійшли необґрунтованих висновків про неможливість поділу будинку та земельної ділянки.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
Справа надійшла до Верховного Суду в липні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Суди встановили, що предметом спору є домоволодіння - житловий будинок з надбудовою та прибудовою, а також земельна ділянка площею 0,0494 га, з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, розташовані на АДРЕСА_2 .
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:272:0001, площею 0,0494 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належить позивачу ОСОБА_1 - 1/4 частка та ОСОБА_2 - 3/4 частки на праві спільної часткової власності на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії КВ № 123819 від 04 листопада 2004 року, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 277/437 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 06-7-00887 (а. с. 32-34).
Актом розмежування спірної земельної ділянки від 28 вересня 2010 року сторони погодили межі користування земельною ділянкою (а. с. 35).
На спірній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який на праві спільної часткової власності належить сторонам у справі.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 вересня 1988 року № 7н-1718 після смерті батька сторін ОСОБА_3 1/2 частку спірного домоволодіння успадкували у рівних частках (по 1/4) мати сторін ОСОБА_4 та позивач (а. с. 15).
Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів від 12 грудня 1988 року № 600 затверджено акт про прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 18 листопада 1988 року, яким прийнято в експлуатацію спірне домоволодіння загальною площею 90,1 кв. м, житловою площею 64,1 кв. м. сарай літ. "Д" та гараж літ. "Ж" (а. с. 17, 18, 21).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 січня 1996 року спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з 3/4 часток спірного житлового будинку, житловою площею 64,1 кв. м.
Отже, власниками спірного домоволодіння є позивач ОСОБА_1, якому належить 1/4 частка, та відповідач ОСОБА_2, якій належить 3/4 частки.
Відповідно до довідки про показники об`єкта нерухомого майна ПБ-2019 № 494 від 17 травня 2019 року, виданої КП Київської міської ради "Київське міське нотаріальне бюро технічної інвентаризації", спірний будинок має загальну площу 130,1 кв. м, житлову - 95,2 кв. м. Згідно з актом про прийняття в експлуатацію від 18 листопада 1988 року, затвердженим рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів від 12 грудня 1988 року № 600, прийнято в експлуатацію домоволодіння загальною площею 90,1 кв. м, житловою площею 64,1 кв. м, сарай літ. "Д", гараж літ. "Ж". Документи, які дають право на виконання будівельних робіт щодо коридору 2-6/3,6 кв. м, коридору 2-7/1,3 кв. м, вбиральні 2-8/4,0 кв. м, житлової 2-9/15,8 кв. м, житлової 2-10/12,1 кв. м до Бюро не надавалися. Загальна та житлова площі збільшились на 3,2 кв. м у результаті уточнення лінійних розмірів та виправлення неточностей у підрахунку площ (а. с. 21).
Відповідно до технічного паспорта на спірний житловий будинок від 18 листопада 2015 року будинок складається з двох квартир: АДРЕСА_3 площею 56,0 кв. м, житловою - 39,0 кв. м, та квартири АДРЕСА_4 площею 74,1 кв. м, житловою - 56,2 кв. м. Також зазначено, що самочинно збудовані приміщення літ "А1" - 4,1 кв. м та надбудова літ "А2" - 44,9 кв. м (а. с. 25).
Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20 січня 2020 року № КВ 181200200536 прибудову літ. "А4" та житлову надбудову літ. "А5" на АДРЕСА_2, загальною площею 130,1 кв. м, житловою - 95,2 кв. м, прийнято в експлуатацію (а. с. 23). Державна реєстрація прибудови літ. "А4" та житлової надбудови літ. "А5" не проведена (а. с. 22-24).
Відповідно до висновку експертів Українського незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 12 березня 2021 року № 171/02-2021 спірний будинок може бути поділений без проведення будівельних робіт з визначенням єдиного можливого варіанта поділу за фактичним порядком користування домоволодінням, що склалося між співвласниками. Щодо поділу спірної земельної ділянки, то у висновку експертів зазначено про технічну можливість її поділу за фактичним порядком користування з відступом від ідеальних часток, які зазначені в державному акті КВ № 123819. Позивачу ОСОБА_1 пропонується земельна ділянка площею 0,0215 га, що становить 44/100 частки загальної площі 0,0494 га, ОСОБА_2 пропонується земельна ділянка площею 0,0279 га, що становить 56/100 часток загальної площі 0,0494 га, із застосуванням щодо земельної ділянки відповідача земельного сервітуту площею 0,0003 га (3 кв. м).
Суди дійшли висновків, що експерти запропонували варіанти поділу будинку та земельної ділянки з відступом від ідеальних часток сторін.
Так, позивачу належить 1/4 частка будинку, що на час введення будинку в експлуатацію становило 22,53 кв. м (90,1 кв. м/4), а відповідачу 3/4, що на час введення будинку в експлуатацію, до проведення добудови, становило 67,59 кв. м (90,1 кв. м/4 х 3). Відповідно до запропонованого висновком експерта варіанта поділу будинку частка відповідача зменшується на 11,59 кв. м від ідеальної частки.
Так, позивачу відповідно до державного акта на земельну ділянку належить 1/4 частка земельної ділянки, що становить 0,01235 га, а відповідачу 3/4 частки, що становить 0,03705 га.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.