ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 350/1578/22
провадження № 61-17597св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2023 року у складі судді Бейка А. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов обґрунтований, тим що відповідно до договору від 19 листопада 2007 року № 200КК ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 євро
зі сплатою 14% річних на суму залишку заборгованості за кредитом
з кінцевим терміном повернення 18 листопада 2012 року.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 02 січня 2016 року.
4. Внаслідок порушення умов кредитного договору на день смерті
ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі
114 481,87 євро, з яких: 22 507,62 євро - заборгованість за кредитом,
37 256,13 євро - заборгованість за відсотками, 54 718,12 євро - пеня.
5. В порядку виконання вимог статті 1281 ЦК України банк 14 вересня 2020 року надіслав до другої Рожнятівської державної нотаріальної контори претензію спадкоємцям померлого позичальника.
6. 09 жовтня 2020 року приватний нотаріус Котелко С. Д. повідомила
АТ КБ "ПриватБанк", що спадкоємцем померлого ОСОБА_2, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .
7. ОСОБА_2 27 липня 2021 року було направлено лист-претензію банку, яка залишена без задоволення.
8. Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
114 481,87 євро, що еквівалентно 3 679 447,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2023 року у позові відмовлено.
10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав, що банк пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину. Претензія кредитора від 03 вересня 2020 року у матеріалах спадкової справи відсутня.
11. Суд вказав, що про наявність спадкоємців позичальника банк дізнався з відповіді приватного нотаріуса від 09 жовтня 2020 року, однак претензія
від 27 липня 2021 року надіслана відповідачці після спливу передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 26 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
13. Відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника у строк, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в розмірі 47 345,54 євро скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 11 грудня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 26 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2023 року
у справі № 170/129/21, у постановах Верховного Суду від 18 вересня
2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 22 листопада 2023 року у справі № 296/10420/21,
від 12 квітня 2023 року у справі № 520/4328/15, від 23 січня 2018 року № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц,
від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 02 жовтня 2020 року
у справі № 911/19/19, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Висновки апеляційного суду про відмову в позові з підстав пропуску банком строку на звернення до суду, вважає необґрунтованими, оскільки позивачем було надано копію претензії кредитора від 03 вересня 2020 року
№ 7BGIFLES01YU03, яка направлена нотаріусу відразу, як тільки банк дізнався про смерть боржника.
19. Зазначаючи, що банком пропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, суд апеляційної інстанції не вказує час, коли позивач дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини.
20. В матеріалах справи міститься лише претензія від 03 вересня 2020 року, надана позивачем, доказів, які б вказували, що банк дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини раніше, ніж вказано у претензії, матеріали справи не містять, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
21. Відхиляючи як доказ часу отримання інформації про відкриття спадщини, надану до суду копію претензії кредитора, апеляційний суд підстав відхилення такого доказу не навів, чим порушив вимоги підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
22. Відповідачка не надала належних доказів того, що спадкове майно відсутнє, або розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитом, не подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи встановлені судами
23. Відповідно до кредитного договору від 19 листопада 2007 року № 200КК ОСОБА_2 отримав в АТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі 30 000 євро
зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом
з кінцевим терміном повернення 18 листопада 2012 року.
24. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
25. 03 вересня 2020 року банк направив до другої Рожнятівської державної нотаріальної контори претензію кредитора № 7BGIFLES01YU0, в якій просив повідомити, чи заводилася спадкова справа після померлого боржника, включити кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, надіслати інформацію щодо звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого, а також відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину.
26. Листом від 01 жовтня 2020 року № 115/02-14 приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С. Д. повідомила
АТ КБ "ПриватБанк", що після смерті ОСОБА_2, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена спадкова справа № 61/2018. Спадкоємцем першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_1 .
27. 27 липня 2021 року банк надіслав відповідачці лист-претензію,
з вимогою сплатити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором
у розмірі 114 481,87 євро.
28. Згідно з матеріалами спадкової справи № 61/2018, заведеної 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С. В., відповідачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, тому вважається такою, що прийняла спадщину. 14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Листом
від 26 червня 2018 року приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які розташовані на території Сваричівської сільської ради, оскільки правовстановлюючі документи видані на ім`я ОСОБА_2, що не співпадає
з анкетними даними спадкодавця ОСОБА_2, а крім того окрім неї спадкоємцем за законом є син спадкодавця ОСОБА_3 .
29. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно. Зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні паї: земельні ділянки, площею 0,2000 га, вартістю 4 864,82 грн та земельну ділянку площею 0,2231 га, вартістю 5 426,71 грн, які належали її чоловіку ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
31. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
35. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).