1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 травня 2024 року

м. Київ

справа № 522/8264/20

провадження № 61-5325св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Військова частина НОМЕР_1, житлова комісія Військової частини НОМЕР_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

Військової частини НОМЕР_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 14 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Шенцевої О. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1, житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання незаконним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказував, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 серпня 2018 року № 206 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 7 серпня

2018 року № 481 на підставі підпункту к) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".

Вказував, що він є учасником бойових дій і ветераном військової служби та на нього поширюються положення Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Вислуга років військової служби у Збройних силах України на день виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 складала 36 років.

На час звільнення з військової служби позивач перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у Військовій частині НОМЕР_1 із сім`єю у складі двох осіб (він та його дочка ОСОБА_2, 1991 року народження) у загальній черзі з 31 жовтня 2003 року та першочерговій черзі на отримання житла як учасник бойових дій - з 5 серпня 2007 року (довідка Військової частини НОМЕР_1 від 21 квітня 2010 року № 79).

Рішенням об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 6 березня

2019 року та наказом командира цієї ж частини № 37 від 8 квітня 2019 року "Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії" він був знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Вважаючи вказане рішення житлової комісії незаконним, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1, оформлене протоколом № 2 від 6 березня 2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1

(з основної діяльності) № 37 від 8 квітня 2019 року "Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії" про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за закінченням контракту;

- зобов`язати об`єднану житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 скасувати рішення від 6 березня 2019 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та ухвалити рішення про поновлення його на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку

на 6 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 5 серпня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1, оформлене протоколом № 2 від 6 березня 2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі.

Визнано незаконним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1

(з основної діяльності) № 37 від 8 квітня 2019 року "Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії" про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за закінченням контракту.

Зобов`язано об`єднану житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 скасувати рішення від 6 березня 2019 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та ухвалити рішення про поновлення його на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку

на 6 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 5 серпня 2007 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що вислуга років позивача на час його звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту перевищувала

20 років, тому він вправі залишитися на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. За таких обставин місцевий суд вважав незаконним рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 6 березня 2019 року та задовольнив позов.

Постановою Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про їх відповідність обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 червня 2022 року

у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), про те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 серпня 2018 року № 206 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 7 серпня 2018 року № 481 на підставі підпункту к) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".

Суди встановили, що вислуга років військової служби у Збройних силах

України на день виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 складає 36 років.

На час звільнення з військової служби ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 з сім`єю у складі двох осіб (він та його дочка ОСОБА_2, 1991 року народження) у загальній черзі з 31 жовтня 2003 року та першочерговій черзі на отримання житла як учасник бойових дій з 5 серпня 2007 року (довідка Військової частини НОМЕР_1 від 21 квітня 2010 року № 79).

Рішенням об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 6 березня

2019 року та наказом командира цієї ж частини № 37 від 8 квітня 2019 року "Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії" ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 цього Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

У справі, що переглядається, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 6 березня

2019 року і виданий на його підставі наказ та зобов`язати житлову комісію поновити його на відповідному обліку.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на додержання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2

частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції).


................
Перейти до повного тексту