ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 336/3084/20
провадження № 61-1272св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Данильченко Олена Олександрівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Дацюк О. І., та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову вказувала, що 22 серпня 2014 року вона уклала з АТ "КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу, за яким розмістила на депозитному рахунку грошові кошти на визначений договором строк за умови нарахування та сплати процентів. В установлений договором строк грошовий вклад банк не повернув, тому сума грошових коштів за договором стягнена рішенням суду у справі № 336/7574/17. Оскільки внаслідок невиконання банком зобов`язань з повернення грошового вкладу позивач не отримала вчасно грошові кошти, просила стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 25 161,15 грн, три проценти річних у розмірі 10 617,25 грн та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сумі 1 175 800,02 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року позов задоволено. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 211 578,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення
з 28 листопада 2017 року (дата спливу семиденного строку від дня отримання вимоги про повернення вкладу) до 6 лютого 2020 року (день фактичного повернення коштів), а також трьох процентів річних від простроченої суми та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року задоволено апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року змінено шляхом зменшення стягненої
з АТ КБ "ПриватБанк" суми грошових коштів з 1 211 578,40 грн до 207 297,63 грн та судового збору з 11 350 грн до 1 798,26 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Приймаючи постанову в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі частини п`ятої
статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд апеляційної
інстанції зазначив про помилкове незастосування місцевим судом частини третьої статті 551 ЦПК України, оскільки заявлений позивачем розмір пені у 10 разів перевищує розмір заборгованості за депозитом та процентами. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення стягненої на користь позивача пені з 1 175 800,02 грн до 171 519,23 грн (розмір заборгованості, стягненої за депозитом судовим рішення) та відповідного зменшення загальної суми стягнених коштів з 1 211 578,40 грн до 207 297,63 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про існування правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦПК України, зазначивши про відповість висновків суду в цій частині обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2021 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Данильченко О. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин, встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 10 листопада 2017 року у справі № 336/7574/17, а саме, що 10 листопада
2017 року представник позивача надіслав відповідачу вимогу про повернення банківського вкладу, що свідчить про припинення між сторонами відповідних правовідносин. Суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 1 грудня 2021 року у справі № 321/404/19 (провадження № 61-19237св20),
від 8 грудня 2021 року у справі № 757/26746/17-ц (провадження № 61-2733св20) та від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21), за якими "після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Оскільки між позивачем та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини".
Крім того, зазначає про помилковість висновків судів про стягнення з банку сум, передбачених статтею 625 ЦК України, та помилковий розрахунок вказаних сум.
Позиція інших учасників справи
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пшець О. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), у постановах Верховного Суду від 1 грудня 2021 року
у справі № 321/404/19 (провадження № 61-19237св20), від 8 грудня 2021 року
у справі № 757/26746/17-ц (провадження № 61-2733св20), від 14 грудня 2021 року
у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21).
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року у справі № 336/7574/17 стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070232499000 від 22 серпня 2014 року на загальну суму 171 519,23 грн.
Зі змісту вказаного рішення суди встановили, що 22 серпня 2014 року
ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" уклали договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070232499000 (тип вкладу "Стандарт") строком на 12 місяців, що стало підставою відкриття депозитного рахунка, на який позивачем внесено грошові кошти.
10 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 направила
АТ "КБ "ПриватБанк" вимогу про повернення банківського вкладу, однак кошти повернуті не були.
Суди встановили, що заборгованість, стягнена рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року у справі № 336/7574/17 погашена
АТ КБ "ПриватБанк" 7 лютого 2020 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У Законі України "Про захист прав споживачів" не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах "слабкої сторони", якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.