ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2024 року
м. Київ
справа №460/9414/23
адміністративне провадження № К/990/4284/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.)
у справі №460/9414/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 22.02.2023.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 10.03.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
- зобов`язано здійснити з 10.03.2023 нарахування та виплату доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII з 10.03.2023.
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, з 10.03.2023 і в подальшому до дня настання змін у законодавстві щодо визначення розміру такого підвищення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 (далі - Перелік №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
6. Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 29.03.2023 №7701-7059/А-52/8-1300/23 повідомив позивача, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру йому не нараховується і не виплачується, оскільки частина 2 статті 39 Закону №796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.
7. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи, який проживає на території радіоактивного забруднення, згідно зі статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, позивач звернулася до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
9. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
10. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції вирішив спір без урахування висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18.
11. Позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції, що право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат гарантується непрацюючим пенсіонерам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на протиправність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
13. Відповідач вважає, що позивач не має права на отримання доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно положень статті 39 Закону № 796-XII, оскільки зазначена пільга була скасована змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
15. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
16. 01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
17. Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
18. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
19. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.