ПОСТАНОВА
13 травня2024 року
м. Київ
справа № 202/1843/15-к
провадження № 51-4966 cк 19
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду постановленої в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону захисником не дотримано.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваного рішення касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК 1960 року.
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.