ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 463/5891/22
провадження № 51-262 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022141360000244 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Щирець Пустомитівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків за наступних обставин.
Так, 13 лютого 2022 року інспектор патрульної поліції УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_8 у форменому одязі та з табельною зброєю, відповідно до затвердженого графіку здійснював патрулювання м. Львова.
Приблизно о 04:20 поряд з будинком АДРЕСА_2, помітив порушення громадського порядку - бійку між невідомими чоловіками, та, вживаючи заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку, з метою припинення виявленого правопорушення, підійшов до ОСОБА_7 .
У цей час ОСОБА_7, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаним, що перед ним працівник поліції, завдав останньому один удар рукою в обличчя, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, вказуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд не задовольнив ряд клопотань сторони захисту про витребування доказів, які сторона обвинувачення умисно приховала від сторони захисту. Зокрема, під час судового розгляду прокурором надано відеофайл з нагрудної боді-камери поліцейського об`ємом лише 416 Мб, тоді як у відповіді начальника УНП у Львівській області від 28 лютого 2022 року об`єм таких відеофайлів становив 2,3 Гб. Перевіркою вказаних обставин можна було б встановити, чи попереджав потерпілий ОСОБА_8, підходячи зі спини до ОСОБА_7 та тягнучи його за одяг, що він є поліцейським, оскільки крім показань самого потерпілого, ніхто зі свідків про це не вказував. Крім того, наведені обставини не надали можливості перевірити запис з боді-камери самого потерпілого, оскільки відповідно до службової перевірки потерпілий не порушив вимог Інструкції із застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тобто очевидно також здійснював запис події.
Також наголошує, що суд дійшов неправильного висновку про достатність часу у ОСОБА_7 для усвідомлення факту перебування перед ним працівника поліції, оскільки таке твердження є виключно оціночним, має ознаки припущення, так як не підтверджується об`єктивними даними, а судом не було враховано обстановку, яка передувала удару, а саме що засуджений фактично припиняв протиправну поведінку трьох невідомих чоловіків, які били іншого чоловіка. Таким чином стверджує, що у діях ОСОБА_7 відсутні всі елементи складу злочину, передбаченого ст. 345 КК, а його винуватість у вчиненні інкримінованих дій не доведена поза розумним сумнівом.
Крім того, судом не було задоволено клопотання сторони захисту про допит експерта, який встановив ступіть тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, оскільки його висновки також викладені як припущення, а також клопотання про повторний допит потерпілого, оскільки його показання суперечать матеріалам кримінального провадження. Не було розглянуто судом першої інстанції клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду предмету - диску з відеозаписом з боді-камери поліцейського, з метою перевірки законності походження такого доказу.
Наведене свідчить про умисні дії сторони обвинувачення щодо приховування доказів які можуть бути використанні як докази невинуватості засудженого, що залишено поза увагою суду першої інстанції, та є порушенням фундаментальних принципів кримінального процесу таких як змагальність сторін та доступ до правосуддя, що ставить сторону захисту у невигідну позицію порівняно зі стороною обвинувачення, а також вказує про суб`єктивний підхід суду до розгляду справи та відсутність його безсторонності.
Перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, та при наявності підстав для повторного дослідження доказів у справі, порушуючи положення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту, а свого рішення у цій частині належним чином не мотивував.
Вважає, що апеляційний суд не здійснив повної та всебічної оцінки доказів у справі з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, не надав вичерпної відповіді на всі доводи сторони захисту, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник не погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, оскільки він не усвідомлював факту перебування перед ним працівника поліції.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_7, який не заперечував факт події, однак заперечував наявність у нього умислу на заподіяння поліцейському тілесних ушкоджень, на підставі показань потерпілого ОСОБА_8, який повідомив про обставини, за яких він отримав такі тілесні ушкодження.
Водночас, висновки суду ґрунтуються на показаннях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які розповіли про обставини та описали події, які вони сприймали особисто, та підтвердили факт бійки на площі перед театром опери та балету, а також підтвердили, що бачили поліцейського, який лежав на землі, однак повідомили, що не бачили, хто саме завдав йому удару. Крім того, свідки підтвердили, що патрульний був у форменому одязі та світловідбиваючій жилетці з написом "Поліція", однак чи він повідомляв, що є співробітником поліції, вони не чули. При цьому свідок ОСОБА_13 повідомила такі ж обставини, що й інші свідки, однак вказала, що бачила як поліцейський підійшов до ОСОБА_7, який розвернувся та вдарив останнього, від чого той впав.
Предметом оцінки місцевого суду, як видно з мотивувальної частини вироку, був також протокол огляду відеозапису від 05 березня 2022 року та оптичний диск (додаток до цього протоколу), з відеофайлом з нагрудної боді-камери поліцейського, на якому зафіксовано перебування людей на площі Свободи у м. Львові 13 лютого 2022 року приблизно о 04:20, а також потерпілого ОСОБА_8, який був у форменому одязі та жилетці з написом "Поліція", знаходився на землі в положенні на колінах і тримався за обличчя, та вказав на ОСОБА_7, як на особу, яка завдала йому удару.
З вироку вбачається, що місцевий суд дослідив відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження, розміщеної на фасаді Львівського Національного Академічного театру опери та балету, відповідно до якого ОСОБА_7 13 лютого 2022 року о 04:22:56, розвернувшись обличчям до потерпілого ОСОБА_8, який був у форменому одязі, завдав йому один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого останній втратив рівновагу та впав.
Крім того, місцевий суд, про що зазначено у тексті оскаржуваного вироку, дослідив відомості, які містяться у рапорті працівника патрульної поліції від 13 лютого 2022 року щодо обставин заподіяння працівнику поліції тілесних ушкоджень, консультативних висновках спеціалістів (лікарів стоматолога та нейрохірурга) від 13 лютого 2022 року про результати огляду виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8, висновках судово-медичних експертиз № 351 від 30 травня 2022 року та № 608 від 18 липня 2022 року, відповідно до змісту яких у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження.
При цьому суд першої інстанції не встановив підстав для визнання недопустимими доказами консультативні висновки спеціалістів та висновки судово-медичних експертиз, які проводилися на підставі таких консультативних висновків, як про це вказував захисник. Як зазначив у вироку суд відсутність підпису та наявність лише печатки на одному із консультативних висновків, не вказує про відсутність огляду потерпілого та встановлення у нього тілесних ушкоджень, які встановлені оглядом також й іншого лікаря. На переконання місцевого суду такі обставини не призвели до порушення конвенційних та конституційних прав ОСОБА_7, у зв`язку з чим суд відхилив доводи сторони захисту в цій частині.
На підставі дослідження сукупності доказів, місцевий суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням.
Таким чином, у вироку місцевий суд зазначив, що факт заподіяння ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 тілесного ушкодження за обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, підтверджується показаннями потерпілого, свідків, які є чіткими, логічними, послідовними, письмовими доказами, дослідженими відеозаписами з боді-камери та із камери зовнішнього спостереження, які є безспірними та такими, що доповнюють один одного.
Зокрема, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до об`єктивних даних, а також з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_7 розумів та усвідомлював, що перед ним знаходиться працівник поліції, оскільки після того як він розвернувся, у нього було достатньо часу для того, щоб переконатися, що перед ним співробітник патрульної поліції, який одягнутий у формений одяг.
Колегія суддів уважає, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
Тобто, в основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності, а зі змісту його мотивувальної частини вбачається, що суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК.
За викладених місцевим судом у вироку фактичних обставин справи, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК, а саме як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, є правильною.
З огляду на викладене, доводи захисника про те, що у діях ОСОБА_7 відсутні всі елементи складу інкримінованого йому злочину, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом, колегія суддів уважає такими, що суперечать змісту мотивувальної частини цього вироку, а тому такі доводи є безпідставними.
Крім того, у касаційній скарзі захисник зауважує, що суд дійшов неправильного висновку про достатність часу у ОСОБА_7 для усвідомлення факту перебування перед ним працівника поліції, оскільки таке твердження є виключно оціночним, має ознаки припущення, так як не підтверджується об`єктивними даними, а судом не було враховано обстановку, яка передувала удару, а саме що засуджений фактично припиняв протиправну поведінку трьох невідомих чоловіків, які били іншого чоловіка.
Тобто, зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, захисник фактично вказує про однобічність судового розгляду, оспорюючи відповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам, просить доказам, зокрема, показанням свідків, дати іншу оцінку, ніж ту, яку місцевий та апеляційний суди надали під час розгляду кримінального провадження.
Проте такі доводи захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.
З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Крім того, у касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит експерта, який встановив ступінь тяжкості отриманих потерпілим ушкоджень, повторний допит потерпілого, а також клопотання про визнання недопустимими доказами протоколу огляду предмету (відеофайлу з нагрудної боді-камери), та відеофайлу з камери зовнішнього спостереження театру.