ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/7177/21
провадження № 61-15920св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: Державне підприємство "Сетам", приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сєрова Олена Валеріївна, про визнання незаконним і скасування акта про реалізацію та визнання торгів недійсними,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:
- визнати недійсними торги, проведені Державним підприємством "Сетам" (далі - ДП "Сетам") 04 вересня 2020 року, лот 437324 з продажу квартири;
- скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 11 вересня 2020 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, ОСОБА_2, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєровою О. В. 14 вересня 2020 року, зареєстроване в реєстрі № 2793.
Позов обґрунтований тим, що 11 грудня 2007 року колишній чоловіком позивача ОСОБА_3, з яким позивач перебувала на той час у шлюбі, уклав кредитний договір, за умовами якого АТ "ОТП-банк" надав йому кредит у розмірі 21 000 швейцарських франків для придбання квартири, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання кредитного договору 11 грудня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого була спірна квартира.
В придбання вказаної квартири позивач витратила власні кошти, які вона отримала від продажу власної квартири у м. Черкаси.
Позивач з дочкою ОСОБА_4 проживала в спірній квартирі і це є єдине їх житло.
12 серпня 2010 року шлюб був розірваний, а у лютому 2021 року позивач дізналася, що квартира продана на торгах. Новий власник подав позов про визнання позивача такою, що втратила право користування житлом.
Позивач, як співвласник квартири, придбаної у шлюбі, своєї згоди на її продаж на електронних торгах не надавала.
Вважає, що при здійсненні державної реєстрації переходу права власності на квартиру та проведені електронних торгів було порушено вимоги законів України "Про нотаріат", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 16 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач надала нотаріально засвідчену згоду на отримання кредиту для придбання квартири та її заставу для забезпечення виконання кредитних зобов`язань, що підтверджує надання згоди на задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боргових зобов`язань за кредитним договором. Дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на спірні правовідносини не поширюється. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, відповідно відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає можливості реалізувати предмет іпотеки під час виконання рішення про стягнення заборгованості. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ДП "Сетам" порушення Порядку реалізації арештованого майна проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29 вересня 2016 року, при проведенні електронних торгів.
Київський апеляційний суд постановою від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції постанови.
Апеляційний суд зазначив, що звертаючись з позовом ОСОБА_1 пред`явила позов до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В. та ОСОБА_2 Організатор електронних торгів - ДП "Сетам" був залучений до участі у справі як третя особа, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись усі сторони правочину - виконавча служба, організатор торгів та переможець.
У цій справі одна із сторін продавця в якості відповідача до участі в справі не залучена. Позивач клопотань про залучення до участі у справі ДП "Сетам" як співвідповідача не заявляв, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновків по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог, які мають бути зроблені за належного суб`єктивного складу її учасників.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Балаєва Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 27 вересня 2023 року в якій просить оскаржену постанову скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові
від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 та ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме про житлові права дочки позивача ОСОБА_4 .
Касаційна скарга мітить аргументи про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення відповідачами приписів Закону України "Про іпотеку" та порушення порядку проведення торгів. Мало місце порушення порядку проведення торгів внаслідок чого ОСОБА_4 втратила право на житло.
Суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки сторона позивача 04 серпня 2023 року та 13 вересня 2023 року, подала клопотання про поновлення пропущеного строку для надання доказів у справі. Вважає, що апеляційний суд протиправно відмовив у долученні до матеріалів справи копії рішення від 02 червня 2022 року у справі № 753/2550/22.
Також апеляційний суд відхилив та не розглянув у якості доказів додані скріншоти з сайту НАЗК про те, що під час війни холдинг, до якого входить ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був визнаний спонсором війни.
Представник заявника також вказує на наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17 та
від 27 травня 2020 року у справі № 336/7019/17, посилання на які містяться у постанові суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що організатор торгів повинен був бути залучений до участі у розгляді справи саме як третя особа, а не відповідач.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Дарницького районного суду м. Києва.
13 лютого 2024 року цивільна справа № 753/7177/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня
1996 року до 12 серпня 2010 року.
11 грудня 2007 року позивач надала нотаріально засвідчену згоду на купівлю квартири АДРЕСА_1, її заставу, отримання кредиту, укладення договорів кредиту та іпотеки.
11 грудня 2007 року ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір
№ ML-002/1018/2007 для придбання нерухомого майна.
11 грудня 2007 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована за ним.
11 грудня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № PML-002/1018/2007, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановив, що 28 грудня 2007 року позивач та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач продала належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_5
11 лютого 2013 року набрало чинності рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, а 21 серпня 2013 року на його виконання був виданий виконавчий лист.
12 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва
Корольов В. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
18 серпня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 постановив ухвалу, яка набрала законної сили. ОСОБА_3 оскаржував дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В., мотивуючи свої вимоги тим, що приватний виконавець у порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті" розпочав й провів процедуру реалізації нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, а саме щодо подання до ДП "Сетам" на примусову реалізацію нерухомого майна - квартири за адресою:
АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 вважав, що передача на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 іпотечної квартири є незаконною з огляду на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", виходячи з тих підстав, що ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у іноземній валюті й відповідно до вимог підпункту першого пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово звернуто стягнення на його квартиру, як іпотечне майно, протягом дії цього Закону. У задоволенні скарги суд відмовив.
Згідно відомостей, що містяться на офіційному веб-сайті ДП "Сетам" в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у центральній базі даних системи електронних торгів 05 серпня 2020 року було розміщено лот № 437324 з продажу (проведення електронних торгів) арештованого нерухомого майна, а саме: іпотека. двокімнатна квартира
АДРЕСА_1 .
04 вересня 2020 року торги пройшли успішно, про що був складений протокол про проведення електронних торгів № 500581, згідно якого переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 (учасник № 4) з найвищою ціновою пропозицією.
11 вересня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва
Корольов В. В. склав акт про реалізацію предмета іпотеки.
14 вересня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова О. В. видала свідоцтво про придбання майна, що було предметом іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.