Постанова суду № 203/1437/21 від 24.04.2024 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 203/1437/21

провадження № 61-12836св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

третя особа- Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Косачевської Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова"), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з позовними вимогами позивачі просили суд:

- визнати дії ГУ Держгеокадастру, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0239, перенесенням цього кадастрового номера в архів та закриттям поземельної книги протиправними;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру поновити ОСОБА_1 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0239, та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт до Державного земельного кадастру;

- визнати дії ГУ Держгеокадастру, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_2, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0240, перенесенням цього кадастрового номера в архів та закриттям Поземельної книги, протиправними;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру поновити ОСОБА_2 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0240, та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 13 лютого 2023 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просили суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення прийнято без участі позивачів та їх представника, копію рішення вони не отримували, про оскаржене судове рішення дізналися 17 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також звертали увагу на те, що вони є ветеранами АТО та проходять військову службу в Збройних Силах України, у зв`язку з чим не могли раніше дізнатися про оскаржуване рішення.

Ухвалою від 29 травня 2023 року Дніпровський апеляційний судпродовжив представнику позивачів ОСОБА_3 строк для виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2023 року, а саме для подання суду доказів призиву позивачів на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію".

23 червня 2023 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому він зазначив, що не вдалося встановити телефонний зв`язок з позивачами, отримати від них довідки про проходження ними військової служби у Збройних Силах України та з`ясувати, чи отримували вони на електронну пошту копію оскаржуваного рішення. Також представник позивачів зазначив, що суд був зобов`язаний вручити або надіслати копію рішення у паперовому вигляді.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2023 рокувідмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявники зазначають порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції рішення суду не направляв ні позивачам ні їх представнику. Зазначає, що суд зобов`язаний був направити копію рішення суду у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі "Електронний суд". Вважає, що направлення копії судового рішення на особисту електронну пошту позивачів не є належним повідомлення про оскаржуване рішення. У зв`язку з чим вважає, що є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, третя особа - КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова", про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для подання суду доказів призиву на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію". Також суд вважав, що зазначена позивачами причина пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції про те, що вони не отримували копію рішення, а про його наявність дізналися лише 17 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, не може слугувати підставою для його поновлення, оскільки копію оскаржуваного рішення від 13 лютого 2023 року позивачі отримали 28 лютого 2023 року на свої електронні адреси, які зазначені ними в позовній заяві.

Ухвалою від 29 травня 2023 року Дніпровський апеляційний суд продовжив представнику позивачів ОСОБА_3 строк для виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2023 року, а саме для подання суду доказів призиву позивачів на службу згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію".

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що представник позивачів ОСОБА_3 не виконав вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, яку він отримав 30 травня 2023 року, доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу для поновлення строку, не надав. Суд вважав, що надіслання копії рішення суду першої інстанції на електронні адреси позивачів, зазначені ними в позовній заяві, є належним способом повідомлення їх про оскаржуване рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі "Мікулова проти Словаччини" від 06 грудня 2005 року).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

................

Перейти до повного тексту