ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 2-2330/2006
провадження № 61-6019св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Київська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на самочинно реконструйоване та перебудоване нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Таїровська селищна рада) про визнання права власності на самочинно реконструйоване та перебудоване нерухоме майно.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2002 року вона придбала виробничі та невиробничі будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці площею 0,40 га на АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів).
13 червня 2002 року їй було видано у встановленому законом порядку державний акт серії ОД № 033909 на вказану земельну ділянку, цільове призначення якої - для комерційного використання.
Рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 26 липня 2005 року їй надано дозвіл на проведення реконструкції будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці площею 0,40 га на АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів).
Цього ж року вона без затвердженого проєкту та дозволу державної архітектурно-будівельної інспекції самочинно реконструювала та побудувала адміністративний будинок літ. "В-3", оглядові ями літ. "в", "в1", "в2", "в3", "в4", "в5", "в6", котельню літ. "В-1", станцію технічного обслуговування (далі - СТО) літ. "Г", котельню літ. "Г-1", оглядові ями літ. "г", "г1", "г2", "г3", "г4", будинок охорони літ. "Д".
Оскільки зазначені будівлі і споруди вважаються побудованими та реконструйованими самочинно, то вона позбавлена можливості оформити своє право власності на них.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на самочинно побудоване та реконструйоване нерухоме майно у вигляді згаданих виробничих і невиробничих будівель та споруд.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року у складі судді Курочки В. М. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудоване та реконструйоване нею нерухоме майно у вигляді виробничих і невиробничих будівель, позначених на плані: літ. "В-3" - адміністративний будинок; літ. "В-1" - котельня; літ. "в", "в1", "в2", "в3", "в4", "в5", "в6" - оглядові ями; літ. "Г" - СТО; літ. "Г1" - котельня; літ. "г", "г1", "г2", "г3", "г4" - оглядові ями; літ. "Д" - будинок охорони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості, при цьому позивач здійснила реконструкцію будівель і споруд без порушень прав інших осіб та з дотриманням чинних будівельних норм і правил.
14 липня 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - Київська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради подала апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаючи, що цим судовим рішенням вирішено питання про права та законні інтереси Одеської міської ради, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості, входила до меж міста Одеси.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику слід було навести інші поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує враховуючи поважність причин пропуску строку на оскарження.
В апеляційній скарзі Київська окружна прокуратура міста Одеси просить поновити строк звернення до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ні Одеська міська рада, ні прокуратура не брали участі у розгляді цієї справи, тоді як копію оскаржуваного рішення прокуратура отримала 14 січня 2022 року, а Одеській міській раді стало відомо про ухвалення судом такого рішення з листа прокуратури від 05 квітня 2022 року. Однак апеляційний суд не взяв до уваги наведені доводи заявника, вказавши, що навіть і з цього часу апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Таким чином, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник не зазначив, з яких поважних причин він пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного судуКиївська окружна прокуратура міста Одеси подала заяву про усунення недоліків, у якій посилалася на те, що про наявність рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року, яке відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), прокуратурі стало відомо лише у процесі здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021163010000116 від 30 грудня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України). При цьому саме собою ознайомлення прокуратурою 14 січня 2022 року з матеріалами цивільної справи не було достатнім для встановлення наявності підстав для представництва, оскільки необхідно було з`ясувати, в межах якої адміністративно-територіальної одиниці розташовані об`єкти самочинного будівництва, на які рішенням суду першої інстанції визнано право власності за ОСОБА_1 . І лише після отримання 14 липня 2022 року листа Таїровської селищної ради про відсутність інформації щодо перебування спірної земельної ділянки в її адміністративних межах станом на 2006 рік, прокуратура встановила, що названа селищна рада є неналежним відповідачем у цій справі, а оскаржуваним судовим рішенням фактично вирішено питання про права та законні інтереси Одеської міської ради.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року поновлено Київській окружній прокуратурі міста Одеси строк на апеляційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року та відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалу апеляційного суду в частині поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що ні Одеська міська рада, ні Київська окружна прокуратура міста Одеси не брали участі у розгляді цієї справи, та, відповідно, на їх адресу копія оскаржуваного рішення, яке відсутнє в ЄДРСР, не надсилалася.
Як вбачається з доданих до апеляційної скарги доказів про наявність рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року, прокуратурі стало відомо лише у процесі здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021163010000116, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Однак Одеській міській раді як органу, уповноваженому здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, стало відомо про оскаржуване рішення з листа Київської окружної прокуратури міста Одеси від 05 квітня 2022 року.
Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 15 червня 2022 року, який надійшов на адресу прокуратури 21 червня 2022 року, за інформацією єдиної системи автоматизації документообігу "Діло 8.9.0" на розгляд Юридичного департаменту Одеської міської ради не надходила копія рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року у справі № 2-2330/2006, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно побудоване та реконструйоване майно у вигляді виробничих та невиробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів також взяла до уваги, що ознайомлення прокурором 14 січня 2022 року з матеріалами цивільної справи не було достатнім для встановлення факту ухвалення рішення про права, інтереси та обов`язки держави саме в особі Одеської міської ради і наявності підстав для представництва, оскільки потрібно було з`ясувати, в межах якої адміністративно-територіальної одиниці розташовані спірні об`єкти самочинного будівництва, а тому виникла необхідність в отриманні від органів місцевого самоврядування додаткової інформації про те, з якого часу у межі міста Одеси фактично включено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Після одержання прокуратурою 14 липня 2022 року листа Таїровської селищної ради про відсутність у неї інформації щодо перебування спірної земельної ділянки в адміністративних межах території цієї селищної ради станом на 2006 рік, цього ж дня прокуратура в інтересах держави в особі Одеської міської ради подала апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року.
Враховуючи наведене, а також те, що Київська окружна прокуратура міста Одеси, звернувшись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Одеської міської ради, посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов`язки вказаного органу, який не було залучено до участі в справі, а право доступу до суду апеляційної інстанції є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд виснував, що з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, заявнику слід поновити строк на його оскарження.
Доводи ОСОБА_1 про те, що Одеській обласній прокуратурі з 17 січня 2017 року було відомо про факт реєстрації за нею права власності на земельну ділянку та проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2, колегія суддів не взяла до уваги, вказавши, що у цьому випадку, в першу чергу, правове значення має можливість довідатися про порушення права особою, в інтересах якої звертається прокурор, тоді як у справі відсутні відомості про обізнаність Одеської міської ради про такі обставини.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, пред`являючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно ОСОБА_1 зазначила відповідачем Таїровську селищну раду.
Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року № 3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" у межі міста Одеси включено 1 078,0 га Таїровської селищної ради та затверджено межі міста загальною площею 16 242,0 га. На виконання вказаної Постанови 31 серпня 2002 року складено акт про встановлення в натурі меж міста Одеси за суміжністю з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків, затверджених головою Одеської обласної державної адміністрації.
Рішенням Одеської міської ради від 26 липня 2002 року № 197-XXIV "Про адміністративно-територіальний поділ міста Одеси" з 01 січня 2003 року встановлено новий адміністративно-територіальний поділ міста Одеси у складі чотирьох новоутворених районів, у тому числі Київський район, у межі якого увійшла вулиця Маршала Жукова.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, технічного звіту про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, остання належить до земель територіальної громади міста Одеси.
Позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0,40 га (4 000,0 кв. м). На цій ділянці розташовані будівлі, загальна площа яких за результатом реконструкції збільшена з 14,1 кв. м до 4 121,4 кв. м.
Таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій позивач здійснила реконструкцію будівель, станом на час розгляду справи вже була включена до меж міста Одеси, то суд першої інстанції фактично вирішив питання про права та законні інтереси територіальної громади міста Одеси, не залучивши до участі у справі Одеську міську раду, що призвело до порушення її прав.
Заперечення ОСОБА_1 про те, що будівництво здійснене на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці, колегія суддів не взяла до уваги, вказавши, що згідно з технічним звітом про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки будівництво спірних будівель і споруд проведено позивачем за межами цієї ділянки, що є ознакою порушення прав заявника.
Враховуючи те, що оскаржуваним рішенням узаконено самовільне будівництво на земельній ділянці, частина якої перебуває у власності територіальної громади міста Одеси, що є порушенням інтересів держави, Київська окружна прокуратура міста Одеси правомірно звернулася до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року і направити справу до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначила, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ТРІУМФ 7777", яке не було залучено до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з актами приймання-передачі від 15 квітня 2021 року вона передала спірну земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомості до статутного капіталу ТОВ "ТРІУМФ 7777", однак у порушення вимог статей 53, 365 ЦПК України апеляційний суд не залучив назване товариство до участі у справі як третю особу.
Будівництво спірних об`єктів нерухомості проведено без порушень прав інших осіб та з дотриманням чинних будівельних норм і правил, що встановлено відповідною судовою експертизою.
Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги та безпідставно виснував, що оскаржуваним рішенням узаконено самовільне будівництво на земельній ділянці, частина якої перебуває у власності територіальної громади міста Одеси, оскільки станом на 2006 рік, тобто на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, загальна площа спірних об`єктів нерухомості становила 1 624,0 кв. м, тоді як обставини щодо збільшення площі цього майна до 4 121,4 кв. м виникли у 2019 році.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Київській окружній прокуратурі міста Одеси, яка діяла в інтересах держави в особі Одеської міської ради, строк на апеляційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року, оскільки сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 16 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд.
Вказує, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів її заперечення щодо поновлення прокуратурі строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надав жодної оцінки наданим нею документам, зокрема листу Прокуратури Одеської області від 17 січня 2017 року № 05/1-223вих-17, яким підтверджується факт обізнаності органів прокуратури (Київська окружна прокуратура міста Одеси входить до структури Одеської обласної прокуратури) у січні 2017 року як щодо проведення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, так і щодо існування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року.
Також наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що Одеська міська рада (в особі Управління архітектури і містобудування та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради) була обізнана про наявність рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року, оскільки саме на підставі цього рішення як правовстановлюючого документа їй у 2014 році були видані містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки, а у 2017 році неодноразово проводилися перевірки із складанням відповідних актів, у яких міститься посилання на вказане судове рішення.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проводило перевірки щодо дотримання нею норм містобудування саме за ініціативою Прокуратури Одеської області, у зв`язку з чим твердження прокурора про те, що Київській окружній прокуратурі міста Одеси стало відомо про існування оскаржуваного рішення у 2022 році є хибними.
Таким чином, Одеській міській раді та органам прокуратури було відомо про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з 23 травня 2014 року та з 17 січня 2017 року відповідно, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі.
Також вказує, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Однак рішення суду першої інстанції не стосується прав, інтересів та обов`язків Одеської міської ради, оскільки матеріали справи не містять доказів затвердження проєкту землеустрою щодо зміни меж міста Одеси із зазначенням переліку земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади, з описом меж адміністративно-територіальних одиниць.
З огляду на відсутність розробленого проєкту землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць рішенням Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 5980-Vбуло скасовано рішення цієї ради від 06 березня 2006 року № 5313- ІV "Про межі міста Одеси".
Отже, прокурор не довів на підставі належних і допустимих доказів факту розташування спірної земельної ділянки в межах міста Одеси.
Навіть якщо припустити, що належна їй на праві власності земельна ділянка таки розташована в межах міста Одеси, то правом на оскарження рішення суду першої інстанції було наділене Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, яке виконує функції у сфері контролю за дотриманням містобудівного законодавства та є самостійною юридичною особою, а не Одеська міська рада, враховуючи, що вказана ділянка не перебувала у комунальній власності.
Вважає, що додані прокуратурою до апеляційної скарги докази, які здобуті під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021163010000116 від 30 грудня 2021 року, за відсутності письмового дозволу (постанови) слідчого або прокурора на їх розголошення, є недопустимими доказами.
Крім того, на думку заявника, оскільки прокуратура, як про це зазначено в апеляційній скарзі, дізналася про існування рішення суду першої інстанції під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, а не в порядку моніторингу рішень, розміщених у ЄДРСР, то, враховуючи положення пункту 8.4 наказу Офісу Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді", апеляційну скаргу мав право подати керівник/перший заступник/заступник керівника обласної прокуратури за місцем розташування суду, який розглядав справу, а не керівник окружної прокуратори як це має місце у цьому випадку.
З цього приводу вона подавала клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, однак апеляційний суд не дав оцінки вказаним твердженням, що також свідчить про неповне з`ясування цим судом обставин справи.
Аргументи інших учасників справи
У червні 2023 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції оцінив у сукупності всі обставини справи та навів мотиви щодо поважності причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Овідіопольського районного суду Одеської області.
19 червня 2023 року справа № 2-2330/2006 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
З`ясовано, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09 квітня 2002 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Югтранс" та ОСОБА_1, остання придбала будівлі та споруди, що розміщені на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі під літ. "А", вбиральні під літ. "Б" загальною площею 14,1 кв. м, які розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності ВАТ "Югтранс", площею 0,40 кв. м (том 1 а. с. 5).
Згідно з державним актом на право власності на землю серії ОД № 033909, виданим 13 червня 2002 року Овідіопольською районною державною адміністрацією, на підставі договору купівлі-продажу від 09 квітня 2002 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,40 га (4 000,0 кв. м), розташовану на території АДРЕСА_1, цільове призначення якої - комерційне використання (том 1 а. с. 7-11).
Рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 26 липня 2005 року № 191 надано дозвіл суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 на реконструкцію СТО на АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 12).
Згідно з технічним паспортом на виробничі та невиробничі будівлі на АДРЕСА_1, складеним 28 серпня 2006 року Комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації", та висновком ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" про самовільне будівництво від 28 серпня 2006 року № 61 ОСОБА_1 здійснила реконструкцію (самовільне будівництво) об`єктів нерухомості за вказаною адресою, а саме: адміністративного будинку літ. "В-3", оглядових ям літ. "в", "в1", "в2", "в3", "в4", "в5", "в6", котельні літ. "В-12", СТО літ. "Г", котельні літ. "Г-1", оглядових ям літ. "г", "г1", "г2", "г3", "г4", будинку охорони літ. "Д" (том 1 а. с. 13-34).
Висновком судово-будівельної експертизи від 19 червня 2006 року, складеним експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Бондарчуком Н. В., підтверджується, що під час перебудови та реконструкції вказаного вище нерухомого майна ОСОБА_1 дотрималася вимог чинних в Україні будівельних норм та правил і не порушила законних прав та інтересів інших осіб (том 1 а. с. 39-42).
Апеляційний суд також встановив, що Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року № 3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" у межі міста Одеси включено 1 078,0 га Таїровської селищної ради та затверджено межі міста загальною площею 16 242,0 га (том 1 а. с. 78).
На виконання вказаної Постанови 31 серпня 2002 року складено акт про встановлення в натурі меж міста Одеси за суміжністю з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків, затверджених головою Одеської обласної державної адміністрації. Згідно з цим актом межовими знаками довготривалого зберігання закріплено поворотні точки межі міста Одеси за суміжністю, зокрема з Таїровською селищною радою у кількості 179 штук (том 1 а. с. 87-88).
Рішенням Одеської міської ради від 26 липня 2002 року № 197-XXIV "Про адміністративно-територіальний поділ міста Одеси" з 01 січня 2003 року встановлено новий адміністративно-територіальний поділ міста Одеси у складі чотирьох новоутворених районів, у тому числі Київський район, у межі якого увійшла вулиця Маршала Жукова (том 1 а. с. 89-91).
Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, технічним звітом про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується, що земельна ділянка за вказаною адресою належить до земель територіальної громади міста Одеси (том 1 а. с. 184-185).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 липня 2022 року № 304913275 ОСОБА_1 03 лютого 2017 року зареєструвала право власності на будівлі на АДРЕСА_1 загальною площею 3 718,0 кв. м. 03 жовтня 2019 року загальна площа будівель (3 718,0 кв. м) за вказаною адресою змінена на 4 121,4 кв. м (том 1 а. с. 94-98).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що заявник оскаржує як постанову суду апеляційної інстанції по суті спору, так і процесуальне рішення апеляційного суду про поновлення Київській окружній прокуратурі міста Одеси строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у цій справі.
У справі, яка переглядається, 14 липня 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - Київська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради подала апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2006 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаючи, що цим судовим рішенням вирішено питання про права та законні інтереси Одеської міської ради, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості, входила до меж міста Одеси.