ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2024 року
м. Київ
справа №820/9049/15
адміністративне провадження № К/9901/39332/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (судді: Лях О.П., Старосуд М.І., Яковенко М.М.)
у справі № 820/9049/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Еластомер"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
27 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Еластомер" (далі - скаржник, позивач, ТОВ "Завод Еластомер") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 у задоволені позову відмовлено.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що позивач не надав посадовим особам податкової інспекції, які проводили перевірку, документи, що підтверджують відображені ним показники податків у податковій звітності та враховуючи приписи п. 44.6 ст. 44 ПК України. Суд вважав, що такі документи були відсутні у позивача на час складення такої звітності, а тому не прийняв їх як належний доказ під час судового розгляду даної справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Завод Еластомер" задоволено частково та скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі № 820/9049/15. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 в частині на суму 2157521,69 грн.., в тому числі за основним платежем - на 1927108,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 230413,68 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що з аналізу змісту наявних в матеріалах справи документів відсутні підстави для незгоди із висновками додаткової судової економічної експертизи №165/26 по справі про часткове спростування висновків перевірки, проведеної Західною ОДПІ, на суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 1927108,01 грн. Також зазначив, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Додає, що перевіркою встановлено відсутність ведення бухгалтерського обліку по рах. 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість", оскільки під час перевірки податковим органом листом від 22.07.2013 № 8095/10/22.1-12 ТОВ "Завод "Еластомер" надано запит щодо надання документів (затверджених планових розрахунків собівартості на одиницю випущеної продукції; затверджені норми витрат сировини у виробництво на партію продукції по видам: акти списання сировини, внутрішні накладні, звіти складу, виробництво цеху, звіт про залишки сировини, у виробництві, технічні карти на виробництво, регістри бухгалтерського обліку рахунків 23 та 26 у кількісному та сумовому вигляді рах. 90 у сумі по видам витрат, інформацію про виробника сировини, сертифікати посвідчення якості, облік різниць між плановою та фактичною собівартістю, тощо).
Разом з тим, як наголосив відповідач, на вказаний лист позивачем документів надано не було, крім регістру бухгалтерського обліку по рахунку 26 та внутрішніх накладних на переміщення сировини та матеріалів до складу, які оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим підприємством документально не підтверджено норми витрат сировини, собівартості готової продукції, не надані розрахунки планової фактичної, виробничої калькуляції по видах на одиницю продукції випущеної продукції, не надані затверджені норми витрат, що свідчить про порушення включення позивачем витрат на суму 9213890 грн.
Щодо наявності експертизи, то податковий орган зауважив, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов`язковим.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходив, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 10.07.2013 по 30.07.2013 (15 робочих днів) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Завод Еластомер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.08.2013 № 2830/22.1-07/31633702. (т. 1 а.с. 10-49), яким встановлено порушення позивачем податку на прибуток у розмірі 2026875,98 грн. за рахунок включення до складу собівартості одиниці продукції без підтвердження первинними документами витрат, виробничий характер яких не підтверджено та не обґрунтовано, та у зв`язку з невідповідністю бухгалтерського обліку підприємства положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та 9 "Запаси", перевіркою встановлено порушення п.44.6 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України на загальну суму 9213890 грн., а саме, завищено показники по рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток: 2 квартал 2011 року декларація № 9005403845 від 26.07.2011 у сумі 1561124 грн., 3 квартал 2011 року декларація № 9009617056 від 28.10.2011 у сумі 2578904 грн., 4 квартал 2011 року декларація № 9014744748 від 01.02.2012 у сумі 4597954 грн., 1 квартал 2012 року декларація № 9022579346 від 23.04.2012 у сумі 1369247 грн., 2 квартал 2012 року декларація № 9044589398 від 26.07.2012 у сумі 2846903 грн., 3 квартал 2012 року декларація № 9067121046 від 30.10.2012 у сумі 3848675 грн., 4 квартал 2012 року декларація № 9086381071 від 04.02.2013 у сумі 4615936 грн., що призвело до заниження податку на прибуток по рядкам 14 та 16 декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах;
при огляді приміщень підприємства та при перевірці наявності активів згідно інвентаризаційного опису було встановлено майно, яке не обліковується на підприємстві, а саме: електричний шкаф та гідравлічний прес;
п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок з доходів фізичних осіб не утримувався, не нараховувався та до бюджету не перераховувався в повному обсязі при сплаті фізичним особам доходів за грудень 2010 року у сумі 1980,00 грн.;
п/п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності складання податкових розрахунків за формою 1-ДФ у 1, 2, 3, 4 кварталах 2011 року та 1, 2, 3, 4 кварталах 2012 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0000882212 по податку на прибуток на загальну суму 2269213,08 грн., в тому числі за основним платежем - збільшення на 2026876,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 242336,64 грн. (т. 1 а.с. 9).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п/п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п/п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.