ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 300/5207/22
адміністративне провадження № К/990/14121/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Калуське лісове господарство" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, постановлену суддею Скільським І. І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Шавеля Р. М., Бруновської Н. В., Хобор Р. Б., у справі № 300/5207/22 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Калуське лісове господарство" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, третя особа - Державна податкова служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У грудні 2022 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Калуське лісове господарство" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2022 року № 003664/0701, № 003667/0701, № 003668/0701, № 003670/0701, № 003671/0701, № 003665/0701.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Калуське лісове господарство" залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у жодне судове засідання у цій справі, які були призначені на 11 січня 2024 року та 25 січня 2024 року, представник позивача не прибув без поважних причин, при цьому розгляд справи неможливий за відсутності представника позивача та відповідач не висував вимоги щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що правові підстави для залишення позовної заяви через повторну неявку позивача до суду були недостатніми, оскільки, окрім встановлення факту повторної неявки без поважних причин, суд першої інстанції мав обґрунтовано зазначити, яким чином неявка позивача у судове засідання перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності представника позивача, чого зроблено не було.
Позивач уважає, що у справі є достатньо доказів для вирішення спору, а позиція позивача була відомою для суду, оскільки під час попередніх судових засідань було надано вичерпні пояснення по справі. З огляду на це, на думку скаржника, суд мав можливість оцінити правові позиції сторін виходячи з тих доказів, які містилися у матеріалах справи за відсутності представника позивача.
Верховний Суд ухвалою від 15 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими та безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального законодавства, які визначають наслідки повторної неявки учасника справи в судове засідання та передумови залишення позовної заяви без розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Частиною другою статті 131 КАС України обумовлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною п`ятою цієї ж статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Зазначені положення кореспондуються з пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, де визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності усіх перелічених умов у сукупності:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.