ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 761/14589/22
провадження № 51-6815км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022100100001454 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженця с. Бакумівки Семенівського району Полтавської області, без визначеного місця реєстрації та мешкання, раніше судимого вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 25 січня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 263 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання суд частково приєднав покарання за вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року та остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. Також суд ухвалив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_6 із дня його фактичного затримання, тобто з 12 червня 2022 року.
3. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
4. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження та в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
5. Так, ОСОБА_6 12 червня 2022 року не пізніше 15:20, перебуваючи на АДРЕСА_1, умисно з неприязні мисливським ножем, який за даними експертизи є холодною зброєю, та який він носив при собі без передбаченого законом дозволу, завдав ОСОБА_8 одного удару в ділянку грудної клітки справа, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного торако-абдомінального поранення грудної клітки справа.
6. Київський апеляційний суд ухвалою від 22 серпня 2023 рокузазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Твердить, що досудове розслідування і судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК, у тому числі з порушенням права на захист, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в основу обвинувального вироку суд поклав неправдиві й суперечливі показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9, при цьому не взяв до уваги даних висновку експертизи про відсутність на знарядді вчинення кримінального правопорушення відбитків пальців рук ОСОБА_6, що спростовує версію сторони обвинувачення про належність ножа його підзахисному та заподіяння останнім тяжкого тілесного ушкодження потерпілому. Як на істотне порушення кримінального процесуального закону скаржник указує на те, що суд першої інстанції усупереч вимогам п. 6 ч. 2
ст. 374 КПК у вступній частині вироку не вказав потерпілого ОСОБА_8, який брав участь у судовому розгляді. Крім того, адвокат стверджує, що апеляційний суд порушив правила ст. 401 КПК, оскільки розглянув справу без засудженого ОСОБА_6, хоча останній заявляв клопотання про участь під час апеляційного розгляду.
Позиції учасників судового провадження
8. Захисник ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
9. Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни.
Мотиви Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
11. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.