ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 126/1663/23
провадження № 61-3128св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Джулинська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - виконуючий обов`язки керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу судді Бершадського районного суду Вінницької області Гуцола Володимира Івановича на окрему ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 08 лютого 2024 року та касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мусієнко Марк Валерійович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки, площею 0,748 га, з кадастровим номером 53400:03:002:0186, яка розташована на
АДРЕСА_1 .
Для потреб, пов`язаних з господарською діяльністю, ним на вищезазначеній ділянці було побудовано виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами - комплекс будівель та споруд зерносушарки, загальною площею
1 232,4 кв. м, до якого входять: котельня-операторська літ. "А", площею
67,5 кв. м; завальна яма літ. "А 1", площею 13,1 кв. м; приміщення норії літ "А 2", площею 8.4 кв. м; ЗАВ -50 літ. "А 3", площею 51,7 кв. м; шахти сушки літ. "А 4"; ємності охолодження 25 т літ. "А5"; склад літ. "Б", площею 1 090,3 кв. м; вага
літ. "В"; рампа літ. "в"; рампа літ. "в 1"; підстанція літ. "Г"; туалет літ. "Д", площею 1,4 кв. м; огорожа літ. "№ 1".
Зазначає, що хоча вказане будівництво комплексу будівель та споруд зерносушарки було здійснено без отримання відповідних дозвільних документів на виконання цих будівельних робіт, однак під час проведення будівельних робіт були дотримані всі архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми і з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг ні від кого не надходило, що свідчить про відсутність будь-яких порушень прав інших осіб цим будівництвом.
24 травня 2023 року позивач звернувся в Державну інспекцію архітектури та містобудування (далі - ДІАМ) з питанням про оформлення права власності та введення в експлуатацію закінченого об`єкта будівництва, проте у відповідь на звернення позивачеві не було дано конкретної відповіді ні на одне з поставлених питань та відписано лише загальними поняттями та термінами.
У зв`язку із цим, 06 червня 2023 року позивач подав декларацію про готовність до експлуатації зазначеного майна, однак цю декларацію було повернуто на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішень. Відповіді з детально розписаними причинами повернення декларації отримано не було.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на вказане вище майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 липня
2023 року у складі судді Гуцола В. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами "Комплекс будівель та споруд зерносушарки", загальною площею 1 232,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також те, що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.
Крім того, суд врахував, що відповідач визнав позовні вимоги.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області задоволено, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
08 лютого 2024 року Вінницьким апеляційним судом постановлено окрему ухвалу, якою встановлено порушення суддею Бершадського районного суду Вінницької області Гуцолом В. І. вимог цивільно-процесуального права, доведено до відома голови Бершадського районного суду Вінницької області для вжиття відповідних заходів реагування. З метою забезпечення виконання цієї ухвали встановлено місячний строк для повідомлення Вінницького апеляційного суду про вжиті заходи.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що спір про право між ОСОБА_1 та сільською радою у цій справі відсутній, а тому сільська рада є неналежним відповідачем у цій справі. Належним відповідачем у цій справі є ДІАМ як компетентний орган державного архітектурно-будівельного контролю, до якої позовні вимоги пред`явлені не були, а тому суд відмовив у позові через неналежний суб`єктний склад учасників справи.
З цих же підстав суд апеляційної інстанції постановив окрему ухвалу щодо судді першої інстанції, який розглядав справу, а також з підстави того, що заява про визнання позову від представника сільської ради, яку суд взяв до уваги, була надіслана у вигляді скан-копії, без електронного підпису представника, тому її слід було залишити без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1422цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що сільська рада є належним відповідачем, оскільки на момент звернення до суду із позовом спірне майно є безхазяйним, а тому воно може бути передано у власність територіальної громади на підставі статті 329 ЦК України, отже між сторонами існує спір. Вважає, що спору між ним та ДІАМ не існує, оскільки цей орган не має повноважень визнавати право власності на об`єкти нерухомого майна. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції без вагомих підстав поновив прокурору строк на апеляційне оскарження, який був пропущено на 6 місяців.
До Верховного Судусуддя Бершадського районного суду Вінницької області Гуцол В. І. подав касаційну скаргу на окрему ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, у якій просив її скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки він як суддяБершадського районного суду Вінницької областіпід час розгляду справи № 126/1663/23 діяв в межах повноважень та відповідно до цивільно-процесуального закону. Зазначає, що сільська рада є належним відповідачем, оскільки наділена повноваженням щодо погодження оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, а також надання дозволу на проведення певних видів будівельних робіт. Посилається на те, що хоча заява сільської ради і не містить кваліфікованого електронного підпису представника, однак сумнівів у тому, що це є належний документ не виникло, оскільки заява була відправлена з офіційної електронної адреси сільської ради.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року від Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому прокурор посилається на необґрунтованість доводів скарги позивача та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Посилається на те, що позивач зазначив відповідачем сільську раду, яка не наділена повноваженнями у сфері архітектури та містобудування, та не зазначив відповідачем ДІАМ, яка є органом, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові через неналежний суб`єктний склад учасників справи. Зазначає, що задовольняючи позов суд першої інстанції фактично дозволив використовувати об`єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.
Встановлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,748 га, з кадастровим номером 53400:03:002:0186, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Станом на 22 березня 2023 року КП "Бершадське БТІ" виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами "Комплекс будівель та споруд зерносушарки", який знаходиться за адресою
АДРЕСА_1, площею 1232,4 кв. м та складається з: котельня-операторська літ. "А", площею
67,5 кв. м; завальна яма літ. "А 1", площею 13,1 кв. м; приміщення норії літ "А 2", площею 8.4 кв. м; ЗАВ -50 літ. "А 3", площею 51,7 кв. м; шахти сушки літ. "А 4"; ємності охолодження 25 т літ. "А5"; склад літ. "Б", площею 1 090,3 кв. м; вага
літ. "В"; рампа літ. "в"; рампа літ. "в 1"; підстанція літ. "Г"; туалет літ. "Д", площею 1,4 кв. м; огорожа літ. "№ 1".
27 березня 2023 року експертом ОСОБА_2 виготовлено звіт про проведення технічного обстеження, за результатами якого встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації комплексу будівель та споруд зерносушарки.
25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до ДІАМ звернення, у якому просив, зокрема: надати інформацію про можливість введення в експлуатацію відповідного об`єкта нерухомості без наявності рішення суду про визнання права власності на відповідний об?єкт; надати інформацію щодо процедури узаконення, визнання права власності та введення в експлуатацію самочинно зведеної/реконструйованої будівлі; надати інформацію чи являється звернення громадян належним способом звернення до контролюючого органу (ДІАМ) перед зверненням до суду.
02 червня 2023 року ДІАМ надала відповідь ОСОБА_1 інформаційного характеру.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 13 червня 2023 року декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за амністією повернуто на доопрацювання на підставі неподання документів, необхідних для прийняття рішень, оскільки зазначений у наданих документах рік завершення будівництва суперечить вимогам абзацу першого пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З огляду на спеціальне застереження, наведене у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі
№ 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проєктів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством (стаття 5 Закону України "Про основи містобудування").
При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частиною другою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Частиною восьмою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічна норма закріплена у пункті 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Судом апеляційної інстанції установлено, що після здійснення самочинного будівництва ОСОБА_1 24 травня 2023 року подав до ДІАМ звернення, у якому просив надати інформацію про можливість введення в експлуатацію відповідного об`єкта нерухомості без наявності рішення суду про визнання права власності на відповідний об?єкт; надати інформацію щодо процедури узаконення, визнання права власності та введення в експлуатацію самочинно зведеної/реконструйованої будівлі; надати інформацію чи являється звернення громадян належним способом звернення до контролюючого органу (ДІАМ) перед зверненням до суду.
У відповідь на подану заяву ДІАМ детально роз`яснила позивачу встановлений нормативно-правовими актами порядок прийняття в експлуатацію збудованого об`єкту, із посиланням на положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня
2011 року № 466, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2011 року № 461.
12 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до ДІАМ декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, тобто звернувся до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття самочинно збудованого об`єкту до експлуатації.
Проте подана декларація була повернута на доопрацювання на підставі неподання документів, необхідних для прийняття рішень, оскільки зазначений у наданих документах рік завершення будівництва суперечить вимогам абзацу першого пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"
Відповідно до 19-21 Порядку № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.
Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.
ОСОБА_1 недоліків у документації, яка підтверджує право на будівництво об`єкту, не усунув та не оскаржив дії відповідного органу про відмову в прийнятті до експлуатації такого об`єкта.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання права власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомості, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.