ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 183/5290/20
провадження № 61-16190 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1 (який діє в своїх інтересах та
в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7, ОСОБА_8,
третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
у складі судді Городецького Д. І. від 29 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В. від 10 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
(далі- АТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про виселення
із житлового будинку та зняття із реєстраційного обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNG0GI0000004454, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 200 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, з кінцевим терміном повернення до 14 січня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 14 січня 2008 року укладено договір іпотеки № DNG0GI0000004454, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 93,7 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м,
що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 24 жовтня 2001 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за № 1-3976 та договору дарування
від 30 грудня 2004 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за № 2-5305.
Банк вказував, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та Банком, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, Банк вважав, що реєстрація осіб у вищевказаному будинку є порушенням умов цивільно-правового договору та
статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.
Відповідно до умов договору іпотеки визначений обов`язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя. Даний обов`язок було порушено ОСОБА_1, а саме в житловому будинку після підписання договору іпотеки зареєстровані: ОСОБА_2, 2003 року народження, ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_4, 2008 року народження, ОСОБА_5, 2011 року народження, ОСОБА_6, 2014 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_1 та усі інші мешканці, які зареєстровані у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, зареєструвалися з порушенням вимог законодавства, тому не мають права користування будинком.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк", з урахуваннямуточнених позовних вимог, просило суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, у задоволенні позовних вимог
АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відсутні підстави для виселення відповідачів з іпотечного майна без надання останнім іншого житла, оскільки передане в іпотеку нерухоме майно, придбане не за кредитні кошти.
Районний суд вказував, що неповнолітні діти - ОСОБА_2, 2003 року народження, ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_4, 2008 року народження,
ОСОБА_5, 2011 року народження та ОСОБА_6, 2014 року народження набули право користування житловим будинком як члени сім`ї власника ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", а тому зберігають це право протягом всього часу перебування житлового будинку в іпотеці. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до рішень Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 26 листопада
2012 року № 577 та № 578 призначений опікуном над дітьми-сиротами
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв`язку з чим за дітьми закріплено право користування житлом за місцем реєстрації опікуна за адресою:
АДРЕСА_1 . При цьому, родина ОСОБА_1 є багатодітною та іншого житла не має.
Суд апеляційної інстанції вказав, що будинок по
АДРЕСА_1 належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 жовтня 2001 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-3976, та договору дарування від 30 грудня 2004 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-5305, тобто, вказане нерухоме майно набуте у власність іпотекодавцем не за рахунок кредитних коштів, а подарований ОСОБА_1 задовго до укладення кредитного та іпотечного договорів від 14 січня 2008 року. Крім того, згідно з пунктом 1.3 договору про іпотечний кредит № DNG0GI0000004454, кредит надається на поліпшення якості окремого житлового будинку по АДРЕСА_1, а не для його придбання.
Посилання АТ КБ "ПриватБанк" на умови пункту 20.12 договору іпотеки щодо обов`язку іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя, є безпідставними, так як вказаний пункт у іпотечному договорі
№ DNG0GI0000004454 від 14 січня 2008 року відсутній, відповідні умови в цьому договорі не погоджувались.
При цьому АТ КБ "ПриватБанк" не доведено, що реєстрація у будинку
по АДРЕСА_1 місця проживання відповідачів порушує права позивача, перешкоджає АТ КБ "ПриватБанк" у реалізації прав іпотекодержателя.
Крім того, позов по виселення (без надання іншого житлового приміщення) з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки у даній цивільній справі не заявлений.
Безпідставними є посилання АТ КБ "ПриватБанк" на те, що у відповідачів є інше житло, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності іншого помешкання, зареєстрованого за відповідачами на праві власності.
Суди послалися на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 10 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 183/5290/20 з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І. у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_9 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, так як не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц,
від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 28 листопада 2019 року у справі
№ 910/8357/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц (провадження № 61?17888св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 (провадження № 61-8135св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц (провадження № 61-9059св21), від 23 листопада 2022 року у справі
№ 209/2032/14-ц,від 22 лютого 2023 року у справі № 686/6902/16-ц (провадження № 61-1156св22), від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19,
від 04 жовтня 2023 року у справі № 125/1144/21.
Вказує, що договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачене право іпотекодержателя на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у жилому будинку, який передано в іпотеку, є порушенням умов цивільно?правового договору та
статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинно відбуватись на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 20.12 договору іпотеки визначений обов`язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя, проте даний обов`язок було порушено, оскількиусі мешканці зареєстровані за адресою предмета іпотеки у період з 06 квітня 2009 року по 20 грудня 2018 року, без будь-якої письмової згоди на це іпотекодержателя та всупереч положенням статті 9, 10 Закону України "Про іпотеку".
Зазначає, що суди не встановили обсяг житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачів, придатності цих об`єктів до проживання, оскільки сама по собі реєстрація осіб у будинку не є підтвердженням наявності права користування цим майном. Встановлення факту придбання предмета іпотеки не за кредитні кошти не є визначальним для правильного розгляду спору.
Крім того, вказує, що висновки судів про відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови у задоволенні вимог про виселення, є помилковими, оскільки умовами договору іпотеки (пунктом 4 визначено іпотечне застереження) передбачено два способи звернення стягнення у позасудовому порядку це, зокрема: продаж від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому
статтею 38 Закону України "Про іпотеку" і прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тому АТ КБ "ПриватБанк" без звернення з позовом до суду має право звернути стягнення на іпотеку для задоволення своїх вимог.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 4) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що 14 січня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № DNG0GI0000004454, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 200 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, з кінцевим терміном повернення до 14 січня 2023 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а. с. 5-8).
Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору, кредит надається на поліпшення якості окремого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 14 січня 2008 року укладено договір іпотеки № DNG0GI0000004454, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за реєстровим № 230 (а. с. 9-10).
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору № DNG0GI0000004454 від 14 січня 2008 року, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає,
а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: будинок з будівлями та спорудами загальною площею 93,7 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м,
що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, та земельна ділянка загальною площею 0,0911 га за цією адресою.
Вказаний вище будинок належить ОСОБА_1 (іпотекодавцю) на праві власності на підставі договору дарування від 24 жовтня 2001 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-3976, та договору дарування від 30 грудня 2004 року, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-5305 (пункт 1.2 іпотечного договору).
Пунктом 2.3.1 іпотечного договору № DNG0GI0000004454 від 14 січня 2008 року погоджено, що іпотекодавець має право, зокрема, володіти, користуватися та розпоряджатися предметом іпотеки відповідно до його призначення.
У пункті 2.4 іпотечного договору № DNG0GI0000004454 від 14 січня 2008 року визначено, що іпотекодавець зобов`язаний, зокрема:
без дозволу іпотекодержателя не відчужувати та не обтяжувати будь-яким чином предмет іпотеки (оренда, лізинг, тощо) (підпункт 2.4.2);
у тридцятиденний строк повідомити іпотекодержателя про зміну реєстрації та/або місця постійного проживання, зміну місця працевлаштування, прізвища, імені, по-батькові, та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором та договором про іпотечний кредит (підпункт 2.4.11).
Згідно з довідки Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року № 1174, у житловому будинку
АДРЕСА_1 зареєстровані: з 06 квітня 2009 року - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 22 лютого 2010 року - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 22 лютого 2010 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; з 20 грудня 2018 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 22 лютого 2010 року - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 20 грудня 2018 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 20 грудня 2018 року - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 11).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року
№ 923/0/2-23 року, зокрема, родина ОСОБА_1 є багатодітною та іншого житла не має; орган опіки та піклування вважає, що виселення та зняття з реєстрації неповнолітніх ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_4, 2008 року народження, та малолітніх ОСОБА_5, 2011 року народження, ОСОБА_6,
2014 року народження, суперечитиме нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції "Про права дитини" та призведе до порушення, зокрема, житлових прав дітей, зменшення або обмеження яких є неприпустимим (а. с. 140-141).
Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).