ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 405/6738/23
провадження № 61-1668св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів Голованя А. М., Карпенка О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив припинити право власності ОСОБА_4 на 1/20 частку, ОСОБА_3 на 3/40 частки, ОСОБА_1 на 3/40 частки у праві власності на квартиру
АДРЕСА_1, а також визнати за ним право власності на 1/5 частку зазначеної квартири.
Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належну відповідачам ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що у разі відчуження спірної квартири відбудеться зміна власника майна, у зв`язку з чим можливість захисту порушеного права позивача на частку у квартирі буде ускладнена, оскільки доведеться оспорювати в судовому порядку відповідний договір купівлі-продажу квартири, що потребуватиме значного часу та докладання додаткових зусиль для відновлення порушеного права.
У зв`язку з тим, що частки співвласників квартири в натурі не поділено, ОСОБА_1 вважав наявними правові підстави для накладення арешту на всю квартиру як цілісний об`єкт, а не лише на 1/5 частку, на яку претендує позивач. На думку позивача, такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також не є обтяжливим для відповідачів, оскільки не позбавить їх можливості користування всією квартирою.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, право приватної спільної часткової власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами існує спір майнового характеру про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1, з припиненням права власності відповідачів на 1/20 та по 3/40 часток спірної квартири відповідно.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мають зареєстроване право приватної спільної часткової власності на зазначену квартиру, до остаточного розгляду справи судом та ухвалення рішення по суті спору можуть розпорядитися належним їм майном, відчуживши зазначену квартиру на користь третіх осіб, що в свою чергу, може свідчити про можливе порушення законних прав та інтересів позивача.
З огляду на зазначене, на думку суду першої інстанції, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2023 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпеченні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд керувався тим, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що невжиття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідачами вчиняються дії на відчуження спірної квартири, а заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження об`єктивного існування ризиків утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
22 січня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 149 ЦПК України, відповідно до якої забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи співмірність заходу забезпечення із заявленими вимогами, збалансованість інтересів сторін та не досліджувати при цьому обґрунтованість самого позову. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах
від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22, від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, що не було враховано апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставин у справі, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема оголошення про продаж спірної квартири в мережі Інтернет.
У березні 2024 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів у розумінні закону на підтвердження існування загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення по суті спору у випадку задоволення позову. Крім того, спірні правовідносини сторін вже неодноразово були предметом судового розгляду різних інстанцій (справа № 405/8534/16, справа № 405/1468/18, справа
№ 405/3889/20, справа № 405/3993/17), у яких зроблено висновок про те, що позивач ОСОБА_1 не має жодних правових підстав для набуття права власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим його виселено без надання іншого житлового приміщення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2024 року справа № 405/6738/23 надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями
від 23 квітня 2024 року на підставі розпорядження Верховного Суду
№ 582/0/226-24 справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що предметом позову у справі є вимога майнового характеру, а саме визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою 13 лютого 2009 року, квартиру
АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та членам її сім`ї: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в рівних частках. Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП "Кіровоградське ООБТІ" № 22272796 від 25 березня 2009 року право приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності зареєстровано за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, номер запису 62830, в книзі № 176.
19 червня 2013 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєвою Н. А. за реєстровим номером № 152 посвідчено договір дарування 1/4 частки спірної квартири від імені
ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частках.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - залишенню без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.