ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 травня 2024 року
м. Київ
справа № 0827/5945/2012
провадження № 61-10377св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0265 філії - Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2012 року Публічне акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0265 філії - Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 13 вересня 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 647, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 41 500 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 13 вересня 2016 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 вересня 2007 року банк з ОСОБА_5 уклав договір поруки № 647п, за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання відповідати солідарно перед банком за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Того ж дня ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 647-іф, за яким передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 .
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 416 573,65 грн.
Посилаючись на те, що судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконується, заборгованість за кредитним договором не погашена, ПАТ "Державний ощадний банк України з урахуванням уточнених у червні 2012 року позовних вимог остаточно просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу майна з прилюдних торгів, а також просило виселити відповідачів із зазначеного житла та припинити їх реєстрацію за місцем проживання.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2012 року, ухваленим у складі судді Щасливої О. В., позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2017 року у сумі 416 835,79 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного нерухомого майна з прилюдних торгів.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 з припиненням реєстрації останніх за вказаною адресою.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції послався на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому банк набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, що також є підставою для виселення відповідачів із займаного житлового приміщення та припинення їх реєстрації за місцем проживання.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2012 року в частині задоволення позову про виселення та припинення реєстрації за місцем проживання скасовано з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, і, як наслідок, рішення суду першої інстанції в цій частині залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову в зазначеній частині, суд апеляційної інстанції послався на те, що за змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК України). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 ЖК України.
Апеляційний суд встановив, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, придбана відповідачами не за рахунок отриманого кредиту; доказів того, що відповідачі мають інше житло матеріали справи не містять.
Встановивши зазначене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для виселення власників і членів їх сім`ї з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, без надання їм іншого постійного жилого приміщення; неправильно застосував частину другу статті 109 ЖК України у поєднанні з нормами Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішення позову про виселення відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2019 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції того, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Посилаючись на зазначене, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило про задоволення касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги зводяться до оскарження судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про виселення відповідачів зі спірного житлового приміщення з припиненням їх реєстрації за вказаною адресою.
Відзив на касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Відповідно до автоматизованого розподілу касаційних скарг Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргуПАТ "Державний ощадний банк України" передано ОСОБА_9 як судді-доповідачу.
Ухвалою судді Верховного Суду від 8 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 0827/5945/2012 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді ОСОБА_9 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2020 року дану справу призначено ОСОБА_10 як судді-доповідачу.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 вересня 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 647, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 41 500 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 13 вересня 2016 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 вересня 2007 року ПАТ "Державний ощадний банк України"з ОСОБА_5 уклало договір поруки № 647п, за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання відповідати солідарно перед банком за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
13 вересня 2007 року ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 647-іф, за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 .
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язання не виконував, внаслідок чого на 29 квітня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 416 573,65 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року, яке набрало законної сили 10 червня 2011 року, стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором в сумі 416573,65 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року не виконане.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).