ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 757/14909/22-ц
провадження № 61-10275св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (Акціонерне товариство "Сенс Банк" після перейменування),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Цвєтков Глєб Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 24 травня 2022 року про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 27 травня 2022 року на адресу АТ "Альфа-Банк" надійшла заява ОСОБА_1 від 24 травня 2022 року про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн шляхом зарахування зустрiчних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України.
У заяві ОСОБА_1 вказував на те, що станом на 24 травня 2022 року існує грошова вимога АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 на суму 54 624 453,51 грн за постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року, у справі № 757/30497/15-ц.
Вказував, що станом на 24 травня 2022 року, на думку відповідача, iснує безспірна грошова вимога ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" на загальну суму 81 390 439,53 грн, яка, на думку відповідача, складається із: зобов`язання з повернення вартості предмета іпотеки за іпотечним договором від 21 березня 2008 року № 02-10/978 за постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/17649/13-ц та за статтями 1212, 1213 ЦК України на суму 28 827 334,76 грн; 3 % річних, нарахованих відповідачем за статтею 625 ЦК України з 01 червня 2013 року до 24 травня 2022 року на суму 7 766 793,54 грн; зобов`язання з повернення вартості предмета іпотеки за іпотечним договором від 18 жовтня 2007 року № 02-10/3541 за постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 757/14247/13-ц та за статтями 1212, 1213 ЦК України на суму 35 288 679,20 грн; 3 % річних, нарахованих відповідачем за статтею 625 ЦК України з 01 червня 2013 року до 24 травня 2022 року на суму 9 507 632,03 грн.
Зазначав, що відповідач вважає, що вказані вимоги сторін є зустрічними однорідними та безспірними, а тому, на його думку, наявні підстави для застосування механізму, передбаченого статтею 601 ЦК України, та проведення зарахування заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Альфа-Банк" на суму 54 624 453,51 грн та сплати АТ "Альфа-Банк" перед ОСОБА_1 за наслідками такого зарахування 26 765 986,02 грн.
Вказував, що відповідач реалізував його право на витребування нерухомого майна (предметів іпотек) у їх власників, обов`язок АТ "Альфа-Банк" перед відповідачем у сплаті йому грошового зобов`язання відсутній.
Позивач вважав, що односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 24 травня 2022 року про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки АТ "Альфа-Банк" не має перед ОСОБА_1 грошових зобов`язань, а зміст одностороннього правочину - спірної заяви відповідача суперечить статті 601 ЦК України, у зв`язку із відсутністю зустрічних однорідних вимог та відсутності безспірності таких вимог.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів те, що односторонній правочин у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить статті 601 ЦК України у зв`язку із відсутністю зустрічних однорідних вимог та безспірності таких вимог. Доводи представника позивача, викладені у позовній заяві, не стосуються зарахування зустрічних однорідних вимог та не спростовують правомірності одностороннього правочину, а також не доводять того, які права позивача будуть відновлені у випадку визнання судом спірного одностороннього правочину недійсним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк", задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 24 травня 2022 року, про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 202,50 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивач заперечував наявність у нього грошового зобов`язання перед відповідачем, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та, як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених статтею 601 ЦК України для здійснення такого зарахування. Зважаючи на те, що грошові вимоги відповідача до позивача на суму 81 390 439,53 грн, які є предметом за заявою від 24 травня 2022 року, є неоднорідними та спірними, з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, апеляційний суд дійшов висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 24 травня 2022 року про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Цвєтков Г. О., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року. Касаційна скарга містить також клопотання про зупинення виконання дії постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України):
від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц та № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (про те, що суд апеляційної інстанції вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не може вийти за межі заявлених позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову);
від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 (якими визначені правила припинення зобов`язання, що підтримуються нормами права, які регулюють умови та порядок зарахування зустрічних однорідних безспірних вимог, а також щодо однорідності вимог, яке розповсюджується на їх правову природу, але не стосується питання природи виникнення такої вимоги та питання допуску зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав);
від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (про презумпцію правомірності правочину);
від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (щодо визначення матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню);
від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 26 травня 2022 року у справі № 915/940/18 (щодо правомірності правових наслідків для набувача, який збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, та застосування до аналогічних правовідносин положень статті 1212 ЦК України про повернення такого неправомірно набутого майна дійсному власнику, який має належний правовий титул на таке майно);
від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 (щодо підстав, умов та наслідків застосування положень статті 1212 ЦК України);
від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (якщо об`єкти нерухомого майна не можна витребувати від особи, яка незаконно ними заволоділа (якщо вони відчужені добросовісному набувачу), то колишній власник має право вимагати відшкодування вартості майна. Такий висновок є правомірним до застосування до аналогічних правовідносин відповідно до положень статті 1213 ЦК України);
від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 (про те, що умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором);
від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною);
від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (про безспірність вимог).
Також заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки здійснив розгляд справи без участі представника відповідача у справі (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Окрім цього, заявник у касаційній скарзі вказує, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог як передбачений законом односторонній правочин визнається належним та не потребує погодження особи, якій вона спрямована. За умови непогодження, ця особа може лише оскаржити в судовому порядку таку дію, як і будь-який інший правочин. Зустрічна однорідна заборгованість сторін цієї справи один перед одним є дійсною, виникла на підставі договорів і судових рішень, що є остаточними, набули сили закону та є обов`язковими до виконання. Наявні у сторін взаємні зустрічні зобов`язання підлягають виконанню у єдиній валюті та визначені відповідним розміром грошових коштів: у розмірі 54 624 453,51 грн (відповідача перед позивачем) та у розмірі 81 390 439,53 грн (позивача перед відповідачем). Натомість апеляційний суд без дослідження будь-яких доказів, вийшовши за межі справи, фактично встановив відсутність заборгованості позивача перед відповідачем, чим порушив майнові права відповідача, визначені у статті 41 Конституції України, та процесуальні норми, передбачені ЦПК України. Позивач на сьогодні не спроможний виконати рішення судів та повернути в натурі належну ОСОБА_1 нерухомість через те, що ця нерухомість в частині квартири та земельної ділянки відчужена третім особам і не повернута у власність відповідача, а в частині житлового будинку, що був розташований на земельній ділянці, - знищена позивачем. Водночас в силу приписів статей 1212, 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, потерпілому відшкодовується вартість такого майна, відповідно, у грошову виразі. Окрім цього, згідно з нормами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, тобто за період з 01 червня 2013 року до теперішнього часу. Відповідно, загальна заборгованість банку (боржника) перед ОСОБА_1 (кредитором) станом на 24 травня 2022 року склала загальну суму у розмірі 81 390 439,53 грн. Висновок апеляційного суду про оспорюваність підстав визнавати грошові вимоги ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" суперечить статті 1213 ЦК України. Апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що у разі, якщо підстави набуття позивачем майна відповідачем скасовані остаточними рішеннями Верховного Суду, факт такого набуття майна визнано неправомірним, та набуте неправомірним шляхом майно підлягає поверненню дійсному власнику за приписами закону (стаття 1212 ЦК України). Навіть сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, оскільки спірність заборгованості, з урахуванням положень чинного законодавства, визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Таким чином, помилковими є висновки апеляційного суду про те, що факт відсутності звернення кредитора до суду є підставою для визнання заборгованості спірною.
У серпні 2023 року до Верховного Суду від АТ "Сенс Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною.
У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Цвєтков Г. О., надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій відповідач повідомив, що детальний розрахунок, як доказ щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, буде надано суду з огляду на кількість витраченого представником відповідача часу на ведення цієї справи та результату розгляду цієї справи на користь відповідача (загальний гонорар успіху) та в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з урахуванням умов договору про надання правової допомоги.
У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Цвєтков Г. О., надійшли додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, з клопотанням про поновлення процесуального строку на їх подання та долучення до матеріалів справи додатків до цих пояснень (документальні докази неможливості проведення фактичної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, на яких будує свою захисну позицію позивач, заперечуючи право на захист порушених прав відповідача).
Клопотання обґрунтовано тим, що адвокат Цвєтков Г. О. з часу повномасштабної російської агресії є добровольцем територіальної оборони Козинської об`єднаної територіальної громади Обухівського району Київської області, підпорядковується розпорядженням Обухівської районної військової адміністрації та за гнучким графіком залучений до чергувань та патрулювань в Обухівському районі Київської області, в зв`язку з чим періодично має обмежені в часі та в доступі до електронних засобів та інтернет-зв`язку можливості для здійснення своєї адвокатської діяльності, що обумовило неможливість адвоката вчасно підготувати ці додаткові пояснення.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, а аналіз клопотання представника відповідача свідчить, що строк на подання додаткових пояснень, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, пропущений з поважних причин, тому суд продовжує його.
Водночас суд касаційної інстанції, з огляду на статтю 400 ЦПК України, не має повноважень досліджувати та надавати правову оцінку доданим до відзиву позивача на касаційну скаргу та додатковим поясненням відповідача матеріалам (додаткам), що не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 757/14909/22-ц із Печерського районного суду м. Києва, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення виконання дії постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 757/14909/22-ц.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2024 року № 521/0/226-24 на підставі службової записки судді-доповідача Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що 18 жовтня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 02-10/3541 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 жовтня 2007 року № 10-29/4439.
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору від 18 жовтня 2007 року № 02-10/3541 іпотекодавець передає в іпотеку іптотекодержателю, як забезпечення позичальником зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 жовтня 2007 року № 10-29/4439, таке нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0820 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 18 жовтня 2007 року № 02-10/3541 заставна вартість предмета іпотеки складає 781 887,32 доларів США.
На забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 21 березня 2008 року № 10-29/5889 між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір від 21 березня 2008 року № 02-10/978.