ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 133/3955/21
провадження № 61-8868св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця", виробничий підрозділ "Козятинська дирекція залізничних перевезень",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Чешковського Володимира Анатолійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г.,
Медвецького С. К., Оніщука В. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня
2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинська Дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та поновлення працівника на роботі.
2. Позовна заява мотивована тим, що він працює у виробничому підрозділі Козятинської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно - Західна залізниця" AT "Українська залізниця" на посаді машиніста крана (на залізничному ходу) відновного поїзда станції Фастів.
3. 09 грудня 2021 року відповідач вручив йому наказ № 862/ос про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS -CoV-2
4. Позивач вважає цей наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню з посиланням на статтю 43 Конституції України, згідно з якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на статтю 48 Конституції України, згідно з якою кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
5. Також зазначає, що виключно Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлює перелік обов`язкових щеплень, проте цим законом щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкове, тому відсторонення працівника з посиланням на частину другу статті 12 вказаного Закону є незаконним та безпідставним.
6. Також вказує, що він був відсторонений від роботи 56 робочих днів, а тому за цей час підлягає виплаті середня заробітна плата за вимушений прогул та моральна шкода, яка завдана сім`ї годувальника багатодітної сім`ї, в якій є діти-інваліди.
7. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 862/ос від 09 грудня 2021 року АТ "Українська залізниця" Регіональна філія "ПЗЗ" ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень щодо відсторонення ОСОБА_1 машиніста крана (на залізничному ходу) відновного потягу Фастів від роботи;
- зобов`язати відповідача відшкодувати 39 000,00 грн невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн за час незаконного відсторонення від роботи;
- зробити запис в трудовій книжці про те, що попередній запис про відсторонення від роботи є недійсним, а працівник поновлений на роботі;
- повідомити органи пенсійного фонду про поновлення працівника на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області
від 09 березня 2023 року у складі судді Пєтухової Н. О. в задоволенні позову відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним відповідачем у трудових спорах про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, є юридична особа, з якою позивач перебуває у трудових правовідносинах, а не виробничий підрозділ філії цієї юридичної особи, який представляв її у правовідносинах з позивачем.
10. Відповідно до змісту позову ОСОБА_1 пред`явив позов до АТ "Українська залізниця" Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень, яка знаходиться у м. Козятині по вул. Васьковського, 8.
11. Судом роз`яснювалось право позивача клопотати про заміну неналежного відповідача на належного. Позивач своєї позиції у цьому аспекті не змінив.
12. На підставі викладеного та встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав та обов`язків акціонерного товариства "Українська залізниця", яке не було залучено до участі у справі, оскільки позивач наполягав на тому, що відповідачем має бути саме та особа, що вказана у позові, і ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень не є юридичною особою, то позов подано до неналежного відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Позов задоволено частково.
Наказ №862/ос від 09 грудня 2021 року виробничого підрозділу "Козятинська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" "про відсторонення ОСОБА_1" від роботи
з 09 грудня 2021 року визнано незаконним і скасовано.
Зобов`язано АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем пред`явлено позов саме до АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця". Крім того, у розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції брав участь представник, який діяв на підставі доручення АТ "Укрзалізниця", тобто юридичної особи.
15. За вказаних обставин апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з підстав неналежності відповідача та фактично не розглядав справу по суті заявлених позовних вимог.
16. Розглядаючи спір по суті позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом, проте судом не встановлено фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від здійснюваної ним роботи.
17. ОСОБА_1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював у виробничому підрозділі "Козятинська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", усі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
18. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивач, працюючи машиністом крану і контактуючи з мінімальною кількістю осіб, об`єктивно міг спричинити поширення коронавірусної інфекції.
19. У частині позовних вимог про поновлення на роботі відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не був звільнений з роботи.
20. Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати у розмірі 39 000,00 грн, оскільки позивачем не надано довідки про розмір його заробітної плати та відповідного розрахунку. Більше того, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому задоволенню не підлягають.
21. Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 29 травня
2023 року стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь держави 4960,80 грн судового збору. Решту судових витрат, сплачених ОСОБА_1 за подання позовної заяви та апеляційної скарги, залишено за позивачем.
22. Додаткова постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції задоволено дві вимоги позивача, за які він звільнений від сплати судового збору, в решті позову відмовлено, тому судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4960,8 грн (1984,8 +2976) залишено за позивачем, а судовий збір у розмірі 4960,8 грн, від сплати якого ОСОБА_1 був звільнений за подання позовної зави та апеляційної скарги, стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. У липні 2023 року представник АТ "Укрзалізниця" - адвокат
Чешковський В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 рокуу складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця", витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
25. Також, у липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня
2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2023 року.
26. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
27. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року № 585/0/226-24, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.
28. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
29. У касаційній скарзі представник АТ "Укрзалізниця" - адвокат
Чешковський В. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
30. Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що судове рішення ухвалено з порушення пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
31. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом у судовому засіданні розглядалось питання щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача і саме з цього приводу надавали пояснення учасники судового засідання, питання по суті позовних вимог апеляційним судом не розглядалось, проте після виходу з нарадчої кімнати колегія суддів апеляційного суду оголосила своє рішення, з якого слідувало, що позов був розглянутий по суті позовних вимог. Доказом вказаного є технічний запис судового засідання від 25 травня 2023 року, який міститься в матеріалах справи.
32. Вважає, що апеляційним судом було порушено порядок розгляду апеляційних скарг, унормований статтею 368 ЦПК України, оскільки жодної обставини і жодних доказів щодо первинних позовних вимог по суті спору апеляційний суд у судовому засіданні 25 травня 2023 року не досліджував.
33. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
34. Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 428/2052/17, від 22 січня 2020 року у справі № 753/12569/18.
35. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що внаслідок протизаконних дій відповідача йому та членам його сім`ї заподіяно моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача. Позивач був позбавлений заробітку та змушений самостійно захищати свої та членів своєї сім`ї права та законні інтереси.
36. Вважає, що апеляційний суд, встановивши, що його трудові права порушені, безпідставно не стягнув з відповідача моральну шкоду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
37. У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив касаційну скаргу та уточнену касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, ухваленою на підставі належним чином оцінених доказів, а тому підстав для її скасування немає. Також зазначав, що у відзиві ним викладено факт та докази щодо належності відповідача, які містяться в матеріалах справи.
38. Також у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника АТ "Укрзалізниця" - адвоката Чешковського В. А. на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому він просив касаційну скаргу та уточнену касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, посилаючись на те, що на виконання постанови апеляційного суду у червні 2023 року відповідач нарахував позивачу 42 370,74 грн; при цьому останній був допущений до роботи з 01 березня 2022 року, тому ніяких перешкод щодо подальших трудових відносин між працівником та роботодавцем наразі не існує. Вважає, що відсутні підстави для зміни постанови апеляційного суду за касаційною скаргою позивача, водночас зазначав, що справа також розглядається за його касаційною скаргою, в якій він просив постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює машиністом крана (на залізничному ходу) відновного поїзда станції Фастів у виробничому підрозділі Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно - Західна залізниця" AT "Українська залізниця".
40. Як вбачається з акту від 09 грудня 2021 року, ОСОБА_1 було повідомлено про можливість відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
41. Наказом від 09 грудня 2021 року № 862/ос ОСОБА_1 відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
42. Наказом від 28 лютого 2022 року № 144/ос ОСОБА_1 допущено до роботи з 01 березня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
43. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
44. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга представника АТ "Укрзалізниця" - адвоката Чешковського В. А. частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
45. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
46. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
47. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
48. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
51. Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, а також додаткова постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
52. Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
53. Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
54. Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
55. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
56. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
57. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
58. Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
59. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
60. Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.