Постанова суду № 922/3961/23 від 09.05.2024 про визнання дій протиправними

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року0

м. Київ

cправа № 922/3961/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Хотенця П. В.,

від 20 листопада 2023 року

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободіна М. М.,

від 28 лютого 2024 року

у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про визнання дій протиправними.

за участю представників:

від позивача: Нехода В. М., Квартенко О. Р.

від відповідача: Шемаєв В. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року Фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про визнання дій Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" щодо стягнення заборгованості за поставлену у період з квітня по червень 2023 року електроенергію за договором № 61-120 від 24 березня 2023 року у загальній сумі 33 743,82 грн протиправними.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач безпідставно здійснив нарахування йому заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 35 540,17 грн за період з квітня по червень 2023 року та безпідставно направив позивачу претензію № 32 від 21 липня 2023 року про стягнення цієї заборгованості, оскільки позивач своєчасно та в повному обсязі оплатив усі спожиті ним за зазначений період обсяги електричної енергії, відповідач не виставляв позивачу жодних рахунків на оплату цієї заборгованості, сума заборгованості була нарахована відповідачем за обсяги енергоспоживання, які відповідачем позивачу за договором про постачання електричної енергії № 61-120 від 24 березня 2023 року не поставлялися та позивачем не споживалися, а були фактично спожиті в період окупації міста Ізюм Харківської області збройними силами російської федерації, підрозділи яких самовільно розташовувалися у належних позивачу приміщеннях.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 11 вересня 2023 року прийняв позовну заяву Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича до розгляду, відкрив за цією позовною заявою провадження у справі № 922/3961/23, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович є власником нежитлових приміщень у місті Ізюм Харківської області, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

У місті Ізюм Харківської області з 24 лютого по 11 вересня 2022 року велися активні бойові дії, а починаючи з 01 квітня по 08 вересня 2022 року місто знаходилося під окупацією російської федерації. Після деокупації міста Ізюм до листопада / грудня 2022 року до міста не було вільного доступу у зв`язку з проведенням робіт з розмінування та інших військових заходів, що є загальновідомими обставинами.

Після деокупації міста Ізюм Харківської області Фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович з березня 2023 року відновлює свою господарську діяльність у зазначеному місті.

З метою забезпечення електропостачання належних Фізичній особі - підприємцю Неході Віталію Миколайовичу об`єктів нерухомості 24 березня 2023 року між ним, як споживачем, та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", як постачальником, був укладений договір № 61-120 про постачання електричної енергії (далі по тексту - договір, договір № 61-120) шляхом складання та подання Фізичною особою - підприємцем Неходою Віталієм Миколайовичем заяви-приєднання до договору, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію, відповідно до пункту 5.2. договору, зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до заяви-приєднання до договору № 61-120, що є додатком № 1 до цього договору, та додатку до цієї заяви, що були складені Фізичною особою - підприємцем Неходою Віталієм Миколайовичем, а також згідно з умовами договору № 61-120 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з квітня 2023 року здійснює постачання електричної енергії на два об`єкти Споживача у місті Ізюм Харківської області за наступними адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

11 квітня 2023 року Фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович звернувся до Ізюмського РРЕ АТ "Харківобленерго" із заявою від 11 квітня 2023 року, в якій посилаючись на захоплення належного йому приміщення за адресою: АДРЕСА_1 російськими військами, внаслідок чого були пошкоджені лінії електропередач та лічильник обліку, просив направити представника для відновлення електропостачання та замінити лічильник на зазначеному об`єкті.

24 квітня 2023 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" здійснило відновлення ліній електропередач до об`єкту Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича за адресою АДРЕСА_1 та заміну пошкодженого лічильника обліку електричної енергії № 024298 за зазначеною адресою на новий лічильник № 081514, про що були складені акт технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 24 квітня 2023 року та акт прийому-здачі виконаних робіт (надання послуг) від 24 квітня 2023 року № 766/125.

Отже, за договором № 61-120 від 24 березня 2023 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" поставляло Фізичній особі - підприємцю Неході Віталію Миколайовичу електричну енергію на дві точки розподілу, де було по одному засобу вимірювання, а саме: за адресою: АДРЕСА_2 показники обсягу спожитої енергії обліковувалися лічильником № 46099, а за адресою АДРЕСА_1 показники обсягу спожитої енергії обліковувалися лічильником № 81514.

У липні 2023 року Фізична особа-підприємець Нехода Віталій Миколайович отримав від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" претензію № 32 від 21 липня 2023 року про сплату існуючої у нього як у споживача станом на 21 липня 2023 року заборгованості у розмірі 35 540,17 грн, з яких: 33 743,82 грн - заборгованість за спожиту протягом квітня-червня 2023 року електричну енергію, 101,75 грн - 3 % річних за період з травня по червень 2023 року, 1 694,60 грн - пеня за період з травня по червень 2023 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що він своєчасно та в повному обсязі оплатив усі спожиті ним за період з квітня по червень 2023 року обсяги електричної енергії, відповідач не виставляв позивачу жодних рахунків на оплату спірної суми заборгованості, спірна сума заборгованості була нарахована відповідачем за обсяги енергоспоживання, які відповідачем позивачу за договором про постачання електричної енергії № 61-120 від 24 березня 2023 року не поставлялися та ним не споживалися, а були фактично спожиті в період окупації міста Ізюм Харківської області збройними силами російської федерації, підрозділи яких самовільно розташовувалися у належних позивачу приміщеннях.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Харківської області рішенням від 20 листопада 2023 року у справі № 922/3961/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2024 року, позов задовольнив повністю: визнав дії Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" щодо стягнення заборгованості за поставлену електроенергію за договором № 61-120 від 24 березня 2023 року у період з квітня по червень 2023 року у загальній сумі 33 743,82 грн протиправними, стягнув з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича 2 684,00 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач безпідставно включив до акту приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року обсяг спожитої електричної енергії за показниками лічильника обліку електроенергії № 024298, який був пошкоджений та замінений на новий, та безпідставно нарахував за цими показами вартість спожитої позивачем електроенергії у розмірі 33 743,82 грн, оскільки зазначений лічильник та приєднана до нього лінія електропередач до 24 квітня 2023 року були пошкоджені та не функціонували, позивач не міг спожити обліковану зазначеним лічильником електричну енергію, ці враховані відповідачем обсяги спожитої електроенергії були фактично спожиті в період окупації міста Ізюм Харківської області збройними силами російської федерації, підрозділи яких фактично самовільно розташовувалися у належних позивачу приміщеннях, відповідач не поставляв і не міг поставляти електричну енергію на вищевказані об`єкти нерухомості протягом усього періоду окупації міста Ізюм Харківської області, оскільки уся електрична енергія поставлялася у місто Ізюм Харківської області в період окупації не з енергетичної системи України, а з енергетичної системи країни-агресора.

Крім того, суди відмовили у задоволенні клопотання відповідача про залучення Акціонерного товариства "Харківобленерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки вирішення спору у цій справі на користь будь-якої зі сторін не може вплинути будь-яким чином на права та обов`язки Акціонерного товариства "Харківобленерго", а надання пояснень з приводу зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначення обсягів електричної енергії, не є підставою для залучення Акціонерного товариства "Харківобленерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Відповідач не був позбавлений права звернутись до Акціонерного товариства "Харківобленерго" самостійно або до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів щодо показників засобів обліку електричної енергії, визначення обсягів електричної енергії, однак не зробив цього.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2024 року і передати справу на новий розгляд.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України стосовно належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, не дослідили, чи є обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушених прав належним та ефективним. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій не врахували обставини того, що позивач не заявляв вимогу про визнання невідповідності визначеного обсягу спожитої електроенергії за спірний період, не надав докази звернення до постачальника електричної енергії та / або оператора системи розподілу в порядку статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 8.1.2. ПРРЕЕ щодо незгоди з обсягами розподіленої та спожитої електричної енергії;

- не застосували до спірних правовідносин статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України, та в порушення статей 13, 86 та частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи, не дослідили докази та обставини щодо обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії, яку обрахував оператор системи розподілу (ОСР) за спірний період, не з`ясували факт споживання електричної енергії за спірний період (до заміни лічильника), не дослідили обставини наявності заборгованості за спожиту електричну енергію у порівнянні із обсягом спожитої електричної енергії, з вартістю та кількістю сплаченої електричної енергії;

- неправильно застосували Розділ VIІ ПРРЕЕ, та Кодекс систем розподілу, якими передбачений обов`язок оператора системи розподілу (ОСР) здійснювати технічні заходи щодо припинення та відновлення розподілу електричної енергії, не дослідили порядок припинення електричної енергії, залишили поза увагою факт того, що у постачальника електричної енергії є право ініціювати припинення та відновлення електропостачання, не дослідили підстави виникнення такого права;

- сформували висновки, що не відповідають обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, а саме про те, що: лічильник № 024298, за показами якого відповідач розрахував спірну заборгованість, та приєднана до нього лінія електропередач були пошкоджені в результаті бойових дій та окупації міста Ізюм російською федерацією, про те, що спірний обсяг електричної енергії був спожитий у період окупації міста Ізюм Харківської області збройними силами російської федерації; про те, що розрахунок спожитої електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 мав проводитися виключно на підставі показів нового заміненого лічильника № 81514; про відсутність споживання електричної енергії до заміни засобу комерційного обліку;

- порушили частини першу та другу статті 50 Господарського процесуального кодексу України, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи Акціонерного товариства "Харківобленерго", яке є адміністратором комерційного обліку, чим фактично позбавили відповідача можливості захистити свої права щодо визначення обсягу спожитої електричної енергії та вимагати від інших учасників ринку електричної енергії перерахунку за куповану, передану та розподілену електричну енергію, прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України:

- залишили поза увагою те, що відповідно до пункту 10 постанови НКРЕКП від 28 грудня 2019 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28 грудня 2018 року № 2118, рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання-передачі електричної енергії були сформовані та надані позивачу відповідачем саме на підставі даних, переданих Акціонерним товариством "Харківобленерго" як оператором системи розподілу відповідачу як електропостачальнику;

- не застосували до спірних правовідносин пункт 4.12. розділу IV ПРРЕЕ, частину третю статті 46 та статтю 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" та положення Кодексу комерційного обліку. При цьому, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних до цієї справи правовідносинах.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2024 року у справі № 922/3961/23 встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 18 квітня 2024 року.

Позивач - Фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу. Зазначений відзив був поданий позивачем 24 квітня 2024 року, тобто з пропуском встановленого Верховним Судом строку для подання відзиву на касаційну скаргу. При цьому, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить поновити йому строк на подання відзиву, посилаючись як на поважні причини пропуску цього строку на те, що ухвала Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 922/3961/23 про відкриття касаційного провадження до електронного кабінету представника позивача не надходила, представник позивача дізнався про цю ухвалою лише 24 квітня 2024 року після отримання від відповідача у справі копії клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та ознайомився з ухвалою в Єдиному державну реєстрі судових рішень. Також позивач посилається на обставини відсутності світла в Харківській області через постійне ураження збройними силами російської федерації об`єктів енергетичної інфраструктури у місті Харкові та Харківській області, що створює істотні труднощі в отриманні та направленні електронної кореспонденції, в належній підготовці та своєчасному поданні відзиву на касаційну скаргу.

Вирішуючи питання про прийняття поданого позивачем відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

Однак, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, а також заявляє відповідне клопотання з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, тобто після закінчення встановленого Верховним Судом строку на надання відзиву на касаційну скаргу, з огляду на що Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу

Разом з цим, Верховний Суд, перевіривши доводи позивача про неотримання ним кореспонденції суду засобами електронного зв`язку, зокрема через систему "Електронний суд", та існування у нього істотних труднощів в отриманні та направленні електронної кореспонденції, при підготовці та поданні відзиву на касаційну скаргу внаслідок постійних уражень збройними силами російської федерації об`єктів енергетичної інфраструктури у місті Харкові та Харківській області, Верховний Суд вважає доведеними обставини неможливості надання позивачем відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк з об`єктивних, незалежних від його волі причин та, керуючись правом, передбаченим частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, на продовження встановленого судом строку за ініціативою суду, продовжує позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу за власною ініціативою до 24 квітня 2024 року та приймає поданий ним відзив на касаційну скаргу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", а оскаржувані рішення Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2024 року у справі № 922/3961/23 залишити без змін. За твердженням позивача:

- визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту порушених прав не є вичерпним та відповідно до абзаца 2 пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж той, що встановлений договором або законом. Визначені позивачем вимоги у цій справі направлені на захист його порушених прав неправомірними діями відповідача і задоволення цих вимог судом у повній мірі відновить порушені права позивача, що свідчить про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту;

- доводи позивача про те, що він може передати право вимоги (цесія) стягнення з позивача заборгованості будь-якій іншій особі є безпідставними, оскільки чинне законодавство, що регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, не передбачає право постачальника електричної енергії на відступлення права вимоги (цесії) на користь третьої особи;

- відповідач до 24 березня 2023 року (до заміни лічильника обліку) не здійснював поставку та розподіл електричної енергії до об`єкта позивача за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з пошкодженням лінії електропередач та лічильника на ній, засіб вимірювання № 024298 після деокупації міста Ізюм позивачем не використовувався, а доводи відповідача про споживання позивачем у цей період електроенергії не відповідають дійсним обставинам справи.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, та доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається предметом спору у цій справі є позовна вимога про визнання дій Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" щодо стягнення заборгованості за поставлену у період з квітня по червень 2023 року електроенергію за договором № 61-120 від 24 березня 2023 року у загальній сумі 33 743,82 грн протиправними.

Зазначена позовна вимога заявлена Фізичною особою - підприємцем Неходою В. М. до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" з підстав того, що відповідач здійснив нарахування позивачу заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 35 540,17 грн за період з квітня по червень 2023 року за обсяги енергоспоживання, які відповідачем позивачу за договором про постачання електричної енергії № 61-120 від 24 березня 2023 року не поставлялися та позивачем не споживалися, а були фактично спожиті в період окупації міста Ізюм Харківської області збройними силами російської федерації, підрозділи яких самовільно розташовувалися у належних позивачу приміщеннях, та безпідставно направив позивачу претензію № 32 від 21 липня 2023 року про стягнення цієї заборгованості.

Отже, як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу№ 61-120 від 24 березня 2023 року, а саме: між Фізичною особою - підприємцем Неходою В. М., як споживачем, та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", як електропостачальником.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

................

Перейти до повного тексту