ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/291/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
та представників:
позивача - Дутки І. М.,
відповідача - 1 - не з`явився,
відповідача - 2 - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача -1 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ручки-Агро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
у справі № 917/291/21
за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій"
до: 1) Приватного підприємства "Ручки-Агро",
2) Петрівсько-Роменської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Петрівсько-Роменської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" (далі - СПОП "Обрій", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007, укладеного між Приватним підприємством "Ручки-Агро" (далі - ПП "Ручки-Агро", відповідач-1) та Петрівсько-Роменською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Петрівсько-Роменської сільської ради (далі - сільська рада, відповідач-2) з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га та зобов`язання ПП "Ручки-Агро" повернути цю земельну ділянку позивачу.
Позовні вимоги СПОП "Обрій" обґрунтовано тим, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га одночасно існує право оренди в ПП "Ручки-Агро" на підставі договору від 30.05.2007 та право постійного користування - в СПОП "Обрій" згідно з державним актом на право постійного користування землею від 26.12.1995 серії II-ПЛ № 003406 (№ 57). Стверджує, що факт одночасного існування двох прав на одну і ту ж земельну ділянку порушує права та законні інтереси позивача, в якого відповідне право на земельну ділянку виникло раніше, ніж у ПП "Ручки - Агро".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.07.2023 (суддя - Солодюк О. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (головуючий суддя - Сгара Е. В., судді - Гетьман Р. А., Склярук О. І.) скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2007, укладений ПП "Ручки-Агро", на підставі якого зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська обл., Гадяцький р-н., с/рада Ручківська, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 29832658 від 29.04.2017.
Зобов`язано ПП "Ручки-Агро" повернути СПОП "Обрій" земельну ділянку з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Полтавська обл., Гадяцький р-н., с/рада Ручківська.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що зборами уповноважених колгоспників колгоспу ім. Ілліча Гадяцького району від 21.11.1992 прийнято рішення реорганізувати колгосп ім. Ілліча в Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ілліча (далі - КСП ім. Ілліча), яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами та обов`язками, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія виписки із протоколу № 3 (а. с. 17, т. 1).
Згідно з випискою із протоколу зборів уповноважених членів КСП ім. Ілліча Гадяцького району від 21.11.1992 № 1 вирішено прийняти Статут КСП ім. Ілліча.
На підставі рішення Ручківської сільської ради від 13.09.1995 № 14 КСП ім. Ілліча було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26.12.1995 за № 1. За цим актом КСП ім. Ілліча надано в постійне користування 894,8 га землі в межах згідно з планом землекористування.
30.06.1998 Гадяцькою районною державною адміністрацією видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи КСП ім. Ілліча, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 122. На підставі вказаного свідоцтва 06.07.1998 КСП ім. Ілліча внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з кодом ЄДРПОУ 03771554.
19.02.2000 відбулися збори уповноважених членів КСП ім. Ілліча, на яких було прийнято рішення про реорганізацію КСП ім. Ілліча, шляхом його перетворення в СПОП "Обрій", що вбачається із виписки із протоколу зборів уповноважених членів КСП ім. Ілліча від 19.02.2000 № 1.
За розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації від 25.02.2000 № 63 "Про перереєстрацію КСП ім. Ілліча в СПОП "Обрій" зареєстровано Статут СПОП "Обрій", утвореного в наслідок реорганізації КСП ім. Ілліча. Видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) СПОП "Обрій".
За п. 1.1 цього Статуту, затвердженого розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації від 25.02.2000 № 63, СПОП "Обрій" створено шляхом реорганізації КСП ім. Ілліча і є його правонаступником.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 25.02.2000, а також свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії від 06.02.2009 А01 № 399005, СПОП "Обрій" є приватним підприємством та зареєстровано в ЄДРПОУ з кодом 03771554, який відповідає коду ЄДРПОУ КСП ім. Ілліча (03771554).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що СПОП "Обрій" у позовній заяві вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га входить до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406, у зв`язку із чим перебуває в його постійному користуванні. Проте із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2021 № 244506645 вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 зареєстровано право оренди ПП "Ручки-Агро", що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007 (запис від 29.04.2017 за номером 29832658). Орендодавцем зазначеної земельної ділянки є Петрівсько-Роменська сільська об`єднана територіальна громада в особі Петрівсько-Роменської сільської ради.
Також суд встановив, що договір оренди земельної ділянки було укладено 30.05.2007 між ПП "Ручки-Агро" (орендар) та Гадяцькою районною державною адміністрацією (орендодавець), за умовами якого орендодавець зобов`язувався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ручківської сільської ради площею 236,5884 га зі строком дії до 31.12.2017 (а. с. 4- 6, т. 2 (далі - договір оренди земельної ділянки від 30.05.2007, оспорюваний договір).
На виконання умов оспорюваного договору, Гадяцька районна державна адміністрація передала, а ПП "Ручки-Агро" - прийняло земельну ділянку площею 236,5884 га, яка знаходиться на території Ручківської сільської ради, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі земельної ділянки від 30.05.2007.
До вищевказаного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Так, у додатковій угоді від 06.10.2017 про поновлення договору оренди землі, укладеній між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ПП "Ручки-Агро" (орендар), сторони досягли згоди викласти договір оренди земельної ділянки від 30.05.2007 у новій редакції, зокрема: "п. 1 - орендодавець згідно з наказом від 05.10.2017 № 10353-СГ надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5320486200:00:002:0218, 5320486200:00:003:0048, 5320486200:00:002:0217, 5320486200:00:002:0220, 5320486200:00:003:0049, 5320486200:00:001:0028 (спірна земельна ділянка), розташовані за межами населених пунктів Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; "п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 233,4182 га, у тому числі рілля - 19,9999 га, 46,6998 га, 26,0000 га, 35,9008 га, 87,099 га, 17,7187 га"; "п. 8 - договір укладено терміном на 7 років, починаючи з 01.01.2018. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".
Додатковою угодою від 04.06.2018 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007, зокрема, до його п. 2 та викладено в такій редакції: "в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 215,6995 га ріллі, у тому числі, 19,9999 га ріллі, кадастровий номер 5320486200:00:002:0218; 46,6998 га ріллі, кадастровий номер 5320486200:00:003:0048, 26,0000 га ріллі, кадастровий номер 5320486200:00:002:0217; 35,9008 га ріллі, кадастровий номер 5320486200:00:002:0220, 87,099 га ріллі, кадастровий номер 5320486200:00:001:0028."
Судом апеляційної інстанції встановлено також таке:
- за п. 3 рішення Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області "Про початок реорганізації Березовлуцької сільської ради, Ручківської сільської ради та Середняківської сільської ради шляхом об`єднання до Петрівсько-Роменської сільської ради" від 10.01.2018 вирішено почати процедуру реорганізації Ручківської сільської ради шляхом приєднання до Петрівсько-Роменської сільської ради; в п. 4 цього ж рішення зазначено, що Петрівсько-Роменська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ручківської сільської ради;
- ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було прийнято наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 21.12.2018 № 8952-СГ, на підставі якого та за актом приймання-передачі від 21.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передало із державної власності, а Петрівсько-Роменською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Петрівсько-Роменської сільської ради - прийнято у комунальну власність 183 земельних ділянок загальної площею 2 908,3781 га згідно із переліком, наведеним в додатку до вказаного акта;
- у додатку до акта приймання-передачі від 21.12.2018, а саме в п. 138 значилася земельна ділянка з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельне законодавство не передбачає автоматичного переходу об`єктів права колективної власності до осіб без дотримання визначеної законом процедури; оскільки перетворення КСП ім. Ілліча у СПОП "Обрій" у встановленому законом порядку не відбулося, то останнє не набуло права постійного користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26.12.1995 № 1. Дійшов висновку, що встановлені у рішенні від 08.08.2019 у справі № 917/580/19 обставини про те, що СПОП "Обрій" є правонаступником всіх прав та обов`язків КСП ім. Ілліча, в тому числі, права постійного користування землями в межах Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області згідно із державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 03406, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26.12.1995 № 1, є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення відповідно до норм ч. 7 ст. 75 ГПК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що місцевий господарський суд під час вирішення спору у справі № 917/291/21 порушив принцип правової визначеності шляхом ігнорування преюдиційних обставин, встановлених судами під час розгляду справи № 917/580/19, зокрема, про те, що СПОП "Обрій" набуло всіх прав та обов`язків КСП ім. Ілліча, в тому числі, і права постійного користування земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406. Встановивши, що оскільки 25.02.2000 відбувся перехід від КСП ім. Ілліча до СПОП "Обрій" права постійного користування земельними ділянками згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406, до якого входить і земельна ділянка з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки порушує речові права позивача, укладений із порушенням норм чинного на час його укладення законодавства та підлягає визнанню недійсним. Дійшов також висновку про наявність обставин для повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 площею 87,099 га СПОП "Обрій", зазначивши, що це є ефективним способом захисту прав останнього. Встановив, що позивач звернувся із позовом у межах позовної давності, про застосування якої просили відповідачі у цій справі.
Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду, ПП "Ручки-Агро" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Мотивує подання касаційної скарги з підстав того, що судом апеляційної інстанції не враховано таких обставин:
- договір оренди земельної ділянки від 30.05.2007 площею 87,099 га з кадастровим номером 5320486200:00:001:0028 та цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між ПП "Ручки-Агро" та Петрівсько-Роменською сільською радою не укладався, а неукладений договір не може бути визнано недійсним; суд апеляційної інстанції, визнаючи договір недійсним, у резолютивній частині постанови не зазначив сторону правочину - орендодавця та вийшов за межі розгляду апеляційної скарги;
- договір оренди земельної ділянки від 30.05.2007 був укладений саме між ПП "Ручки-Агро" та Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрований 17.07.2007, яка не була залучена до участі у цій справі;
- позивач не уточнив прохальну частину позовної заяви та не скористався процесуальними правами щодо зміни предмета позову, а також учасників процесу;
- суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи порушено права та законні інтереси позивача оспорюваним договором, який не укладався та, що позивач звернувся із неналежним способом захисту своїх прав;
- відповідно до фінансового звіту станом на 01.09.2014 на балансі позивач не значилось жодної земельної ділянки на будь-якому правовому титулі та, що останній не здійснював господарської діяльності, а починаючи з 19.04.2017 до 15.08.2018 перебувало на ліквідації за рішенням засновника;
- 14.08.2018 ОСОБА_1, який був головою колгоспу ім. Ілліча, а потім головою правління КСП ім. Ілліча, а згодом засновником (власником) та директором СПОП "Обрій" продав корпоративні права останнього ОСОБА_2 та, що на момент купівлі- продажу корпоративних прав на балансі останнього не значилося жодної земельної ділянки на будь-якому правовому титулі;
- позивач не виконав вимог ухвал Господарського суду Полтавської області від 27.07.2021, від 07.10.2021 та до суду першої інстанції не надав витребуваних оригіналів письмових доказів, зазначених у касаційній скарзі;
- суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, правильно дослідив письмові докази та встановив, що позивач не набув права постійного користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 003406, якого у позивача немає;
- посилається на те, що відповідне право постійного користування було змінено на право користування на правах оренди згідно з договором оренди земельної ділянки від 15.06.2000 № 9, укладеним між Ручківською сільською радою Гадяцького району Полтавської області та СПОП "Обрій", тобто відбулася добровільна відмова від права постійного користування;
- під час розгляду справи № 917/580/19 господарськими судами не встановлювався юридичний факт правонаступництва юридичної особи, а лише надавалася оцінка письмовим доказам у цій справі;
- вважає, що суд апеляційної інстанції не правильно встановив обставини справи та не надав належної оцінки доводам відповідачів, які містяться у відзивах на позовну заяву, а також наявним в матеріалах справи документам;
- зазначає про звернення із цим позовом із пропуском позовної давності, із неведених у скарзі мотивів;
- апеляційний господарський суд помилково відніс цю справу до справ, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, чим порушив норми процесуального права.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України та норми процесуального права - ст. ст. 2, 86, 210, 236, 238, 269, 282 ГПК України та не застосовано ті норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.05.2018 у справі № 916/410/18, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16- ц, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 28.04.2021 у справі № 547/362/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.05.2018 у справі № 150/928/14-а, від 22.12.2021 у справі № 357/8115/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав наведених у цьому відзиві.
У справі з 09.04.2024 до 30.04.2024 оголошувалася перерва.
Перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19 зазначила, якщо не спростована презумпція правомірності правочину, всі права й обов`язки, які набули його сторони, необхідно реалізовувати безперешкодно.
Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок викладено у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений у п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Частиною 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
За ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Разом з тим, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого особа звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
З аналізу ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 дійшов висновку про те, що недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Згідно з ст. 7 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі відповідно державного акта) користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Частиною 1 ст. 22 ЗК України встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ст. 23 ЗК України).
Право постійного користування земельною ділянкою закріплено також і в чинному ЗК України, а саме у ст. 92 цього Кодексу, відповідно до якої правом постійного користування земельною ділянкою є право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Разом з тим, право володіння означає, що особі фактично належить земельна ділянка на підставах, визначених законодавством. Зміст права користування розкривається у можливості отримання корисних властивостей земельної ділянки, тобто можливості її господарського використання з метою отримання прибутку або задоволення власних потреб.
Здійснюючи тлумачення норм матеріального права, якими регулюється такий інститут земельного права як право постійного користування земельною ділянкою, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, а також Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 зазначили, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди; дійшли висновків про те, що хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг, зокрема, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.
Підстави ж припинення права користування (у тому числі й постійного) земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Згідно з п. "в" ч. 1 цієї норми підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Так само й п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, чинного до 01.01.2002, регламентував, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.