ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 522/19956/18
провадження № 61-10162св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - виконавчий комітет Одеської міської ради;
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2021 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - Одеська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2010 року, укладеного із ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О. В. та зареєстрованого в реєстрі 14 травня 2010 року за № 853, вона є власником нежитлового підвального приміщення загальною площею 50 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
До того, як вона набула у власність вказане нежитлове підвальне приміщення, на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-1 "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" та розпорядження міського голови від 20 січня 2003 року № 59-01р "Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна" виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси", яким доручив комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське МБТІ") провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема підвального приміщення № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення від 18 вересня 2006 року № 453 на спірний об`єкт нерухомого майна видано свідоцтво про право власності від 15 січня 2009 року.
Однак вказане рішення органу місцевого самоврядування прийняте з порушенням вимог законодавства та за відсутності юридичних підстав для цього, оскільки із змісту розпорядження Одеського міського голови від 20 січня 2003 року № 59-01р не вбачається будь-яких доручень стосовно видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна саме територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. Тобто цим розпорядженням міський голова взагалі не надавав доручення виконавчому комітету Одеської міськради оформити і видати свідоцтва про право власності на жилі будинки (та їх частини), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, однак державну реєстрацію права власності на які не було проведено станом на 20 січня 2003 року.
Також Одеська обласна рада не визначала конкретний перелік об`єктів нерухомого майна (із зазначенням адрес або інших даних, які дають змогу ідентифікувати конкретну житлову та/або нежитлову будівлю), яке передається до комунальної власності міста Одеси, натомість чітко визначила необхідність здійснення передачі відповідних об`єктів Одеській міській раді.
Порядок передачі державного майна у комунальну власність визначено Положенням про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 678, та Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, які діяли у різний час, однак передбачили необхідність фактичної передачі кожного об`єкта нерухомого майна та підписання відповідних актів прийому-передачі.
Отже, для визнання і підтвердження факту виникнення у територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради права комунальної власності на об`єкти нерухомого майна, які раніше перебували у державній власності, законодавством визначена необхідність складання і підписання відповідних актів прийому-передачі таких об`єктів, як документів, які підтверджують виникнення прав власності на нерухоме майно. У разі відсутності такого акта прийому-передачі, або в разі його невідповідності вимогам законодавства виключається юридична можливість реєстрації прав на нерухоме майно.
Однак в рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси", у свідоцтві про право власності на нежитлові приміщення підвалу від 15 січня 2009 року, виданому виконавчим комітетом Одеської міськради, а також у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 лютого 2009 року № 21797051, виданому КП "Одеське МБТІ", не вказано про наявність підписаного акта прийому-передачі нерухомого майна, як підстави виникнення права власності у територіальної громади міста Одеси на зазначене майно.
Таким чином на нежитлове приміщення (підвал) існує одночасно дві державні реєстрації права власності, проведені одним і тим же органом - КП "Одеське МБТІ", а наявність оспорюваного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради порушує її права та інтереси як власника нежитлового приміщення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси", в частині окремого об`єкта нежитлового фонду - підвального приміщення № НОМЕР_1, площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 15 січня 2009 року на нежитлові приміщення підвалу № 601, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, який припинив свою дію шляхом його виконання, тому його скасування не є належним способом захисту прав позивачки.
Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що предметом позову в цій справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453, а також визнання недійсним виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 15 січня 2009 року.
Факт наявності права власності і, відповідно, правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для такої особи для звернення за захистом цього права.
Тому ОСОБА_1 як особа, якій належить право власності на спірне нерухоме майно, наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права.
За таких обставин Верховний Суд вважав необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неналежний спосіб захисту прав позивачки, оскільки відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення було здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом судового розгляду.
Суди попередніх інстанцій належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, не дослідили надані сторонами докази, не встановили фактичні обставини справи, що мають значеннядля вирішення справи, у зв`язкуіз чим судовийспір по сутіне розглянули.
Зокрема, суди не встановили, чи порушуються оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 права та інтереси ОСОБА_1, ураховуючи, що остання право власності набула після ухвалення органом місцевого самоврядування вказаного рішення. При цьому, судам необхідно з`ясувати, на підставі якої угоди та коли набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_2, який 14 травня 2010 року за договором купівлі-продажу відчужив вказане майно позивачці.
Також не встановлено, чи є належне ОСОБА_1 нежитлове підвальне приміщення загальною площею 50 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та спірний окремий об`єкт нежитлового фонду - підвальне приміщення № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за цією ж адресою, одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що територіальна громада міста Одеси набула право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 та прийнятим на її виконання рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області".
В свою чергу, позивач набула у власність нежитлове підвальне приміщення загальною площею 50 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2010 року, укладеного із ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_1 було зареєстровано в КП "Одеське МБТІ" 11 червня 2010 року. В технічному паспорті на зазначене приміщення, виготовленому 08 травня 2013 року на ім`я ОСОБА_1, вказано загальну площу приміщення - 46,1 кв. м.
Попереднім власником спірного нежитлового приміщення був ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22 січня 2009 року з ОСОБА_3 . Технічна характеристика приміщення була відображена у паспорті, виготовленому 28 квітня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 .
При цьому ОСОБА_3 набув право власності на спірне приміщення на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2006 року у справі № 2-9825/06, яке в подальшому було скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року. Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року було залишено без змін.
Отже, на момент вирішення Приморським районним судом міста Одеси справи № 2-9825/06 та прийняття рішення від 01 грудня 2006 року про задоволення позову ОСОБА_3, власником спірного нежитлового приміщення була територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі оспорюваного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453, яке прийняте на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ. Вказані акти Кабінету Міністрів України та Одеської обласної ради народних депутатів не були скасовані, їх дію не припинено, вони залишаються чинними та обов`язковими до виконання.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 в частині окремого об`єкта нежитлового фонду - підвального приміщення № 601, площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 15 січня 2009 року є похідними, тому також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Григор`єв В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення тапередати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 916/2797/16, від 27 березня 2018 року у справі № 916/4354/15, від 23 травня 2018 року у справі № 916/1166/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 921/2/15-г/6, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4, судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Олійник А. С. у відпустці, на підставі повідомлення судді Яремка В. В. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4, судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В. від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.
12 вересня 2023 року справа № 522/19956/18 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 , на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва В. В. мотивована тим, що передача нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади міста у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 має здійснювати саме виконавчий комітет відповідної обласної ради народних депутатів, а міська рада (у тому числі її виконавчі органи) не наділені повноваженнями самостійно приймати рішення про перехід права власності на нерухоме майно до територіальної громади міста. Крім того, з`ясування наявності підписаного акта прийму-передачі нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади міста в особі відповідної міської ради є обов`язковою умовою для об`єктивного всебічного вирішення спору та відповідатиме вимогам процесуального права.
Суди попередніх інстанцій не з`ясували питання фактичної передачі Одеській міській раді (за актом приймання-передачі) спірного нерухомого майна від виконавчого комітету Одеської обласної ради, не звернули увагу на надані позивачем докази відсутності факту передачі цього майна та не застосували норми законодавства, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, яка регулює порядок набуття такого права.
Висновок судів про те, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 вересня 2006 року № 453 є законим, оскільки спрямоване на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ, є безпідставним та зроблено без врахування змісту самої постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311, пунктом 3 якої установлено, що передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд", яка в свою чергу вказує, що передача будинків і споруд провадиться одними виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів іншим виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів за рішеннями виконавчих комітетів обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року виконавчий комітет Одеської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.
На виконання зазначеної постанови рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси" доручено КП "Одеське МБТІ" провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема на підвальне приміщення № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 рішення), оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об`єкти, зазначені в пункті 1 цього рішення, та зареєструвати їх за Одеською міською радою (т.1 а.с.39-43).
17 грудня 2008 року КП "Одеське МБТІ" виготовило технічний паспорт на підвальне приміщення № НОМЕР_1 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.99-104).
На підставі вищевказаного рішення 15 січня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В свідоцтві зазначено, що вказаний об`єкт дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності (т.1 а.с.31).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 05 лютого 2009 року зареєстровані за Одеською міською радою (т.1 а.с.32).
Отже, територіальна громада міста Одеси набула право власності на вказаний об`єкт нерухомості на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 та прийнятим на її виконання рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області".
В подальшому за договором купівлі-продажу від 14 травня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О. В. та зареєстрованим в реєстрі 14 травня 2010 року за № 853, ОСОБА_1 набула у власність нежитлове підвальне приміщення загальною площею 50 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-16)
Право власності ОСОБА_1 на зазначене підвальне приміщення було зареєстровано в КП "Одеське МБТІ" 11 червня 2010 року (т.1 а.с.19).
В технічному паспорті, виготовленому 08 травня 2013 року КП "Одеське МБТІ" на ім`я ОСОБА_1, зазначено, що загальна площа нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 становить 46,1 кв. м (т.1 а.с.20-22).
В свою чергу, ОСОБА_2 придбав спірне нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу, укладеним 22 січня 2009 року з ОСОБА_3 . Технічна характеристика приміщення була відображена у паспорті, виготовленому 28 квітня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 (т.2 а.с.105-106).
При цьому ОСОБА_3 набув право власності на спірне приміщення на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2006 року у справі № 2-9825/06, яке в подальшому було скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року було залишено без змін.
Таким чином суди встановили, що на час вирішення Приморським районним судом міста Одеси справи № 2-9825/06 та прийняття рішення від 01 грудня 2006 року про задоволення позову ОСОБА_3, власником спірного нежитлового приміщення була територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішеннявиконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453.
У справі № 2-9825/06 судами було досліджено акт обстеження від 08 лютого 2016 року, складений представниками комунального підприємства "Житлово-комунальна служба "Порто-франківський", КП "Одеське МБТІ" та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, внаслідок чого встановлено, що нежитлове підвальне приміщення № 601 площею 45,1 кв. м та нежитлове підвальне приміщення площею 50 кв. м (на яке рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2006 року за ОСОБА_3 було визнано право власності) на АДРЕСА_1 є одним і тим же приміщенням та за статусом є нежитловим.