Постанова
Іменем України
(додаткова)
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 761/43598/21
провадження № 61-2588св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув заяву адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визначення розміру заборгованості за аліментами та стягнення заборгованості за аліментами,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визначити, що розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року становить 2 417 412,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн; зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з повним дослідженням та врахуванням сум отриманих доходів (прибутків) боржника ОСОБА_2 починаючи з 01 січня 2013 року, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, з урахуванням висновків суду та встановленої судом суми заборгованості.
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 29 листопада 2023 року позов задовольнив. Визначив, що розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року становить 2 498 972,85 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн.
Шевченківський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 11 грудня 2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дикого Ю. О., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 10 квітня 2024 рокукасаційну скаргу адвоката Коршуна В. В. як представника ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості за аліментами скасував, ухвалив у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за аліментами відмовив. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості за аліментами залишив без змін.
16 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання адвоката Кузьміна Д. Л. як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції, не розподіляючи їх відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України.
На обґрунтування заяви адвокат зазначив про наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, які вона понесла у суді касаційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. Ураховуючи, що між ним як адвокатом і позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором після постановлення судом рішення 10 квітня 2024 року та отримання позивачем такої інформації, заявник просив вважати поважними причини неподання доказів понесених судових витрат разом із відзивом та/або до ухвалення судом рішення.
23 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивовані відсутністю підстав для визнання поважними причин неподання заявником доказів понесених судових витрат позивачем разом із відзивом на касаційну скаргу, що є підставою для залишення заяви без розгляду; недоведеністю заявником необхідності заявлених послуг та розміру правничої допомоги виходячи з предмета договору про надання правничої допомоги, який передбачав надання правничої допомоги позивачу на стадії апеляційного перегляду справи та лише за необхідності на стадії касаційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткової постанови.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.