Постанова суду № 604/483/23 від 08.05.2024 про визнання укладеними договорів оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 604/483/23

провадження № 61-17970св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство "Золотий жайвір",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання укладеними договорів оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди

за касаційною скаргою Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року у складі судді Сидорак Г. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Гірського Б. О., Костіва О. З., та за касаційною скаргою Фермерського господарства "Золотий жайвір" на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Храпак Н. М., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Фермерське господарство "Золотий жайвір" (далі - ФГ "Золотий жайвір", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати укладеними договори оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнати відсутнім права оренди в ОСОБА_2 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6124685700:01:001:0573 та 6124685700:01:001:0574, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), які розташовані за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ "Золотий жайвір" посилалося на те, що 09 березня 2016 року між ним і ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 2/012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0573 строком на 7 років.

Крім того, 09 березня 2016 року між ним і ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі № 2/011 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0574 строком на 7 років.

У квітні 2023 року позивачу стало відомо, що з 20 травня 2019 року новим власником земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0574 став ОСОБА_1, однак про це він товариство не повідомив.

Протягом усього часу перебування земельних ділянок в оренді не було жодних претензій чи зауважень орендодавця (ні первісного, ні нового) щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.

За місяць до закінчення строку договору оренди землі товариство надіслало власнику земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0573 ОСОБА_1, а також відомому власнику земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0574 ОСОБА_3 листи-повідомлення від 24 лютого 2023 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договорів оренди. До кожного листа було додано по три примірники проекту договору оренди землі на новий строк.

Відповідей на зазначені листи товариство не отримало та продовжило користуватися земельними ділянками.

У квітні 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1, не надіславши лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договорів оренди землі на новий строк, не витребувавши земельні ділянки від позивача, у користуванні якого вони перебувають, уклав договори оренди з іншим орендарем, ОСОБА_2 . На підставі цих договорів у квітні 2023 року державний реєстратор вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право - право оренди ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок.

На думку товариства, воно як первісний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Підволочиський районний суд Тернопільської області рішенням від 31 липня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ФГ "Золотий жайвір" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони не досягнули домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV) переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим. Встановивши, що орендар не дотримав встановлених законом процедури і строків, а в орендодавця немає волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ "Золотий жайвір", оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону № 161-XIV процедури та за наявності волевиявлення сторін.

Підволочиський районний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 08 серпня 2023 року понесені судові витрати ФГ "Золотий жайвір" на сплату судового збору в розмірі 10 736,00 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн поклав на позивача.

Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог немає підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача.

Короткий зміст постанов апеляційної інстанції

Тернопільський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ФГ "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду від 31 липня 2023 року задовольнив частково. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року змінив, виклав мотивувальну частину в іншій редакції. В іншій частині рішення залишив без змін. Апеляційну скаргу ФГ "Золотий жайвір" на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року залишив без задоволення. Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі немає у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ "Золотий жайвір". Разом з тим суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав листи-повідомлення про укладення договорів оренди землі з пропуском встановленого статтею 33 Закону № 161-XIV місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Водночас згідно з пунктом 43 договорів оренди та з огляду на їх державну реєстрацію 09 квітня 2016 року строк дії договорів оренди слід вважати закінченими 09 квітня 2023 року. Оскільки листи-повідомлення про укладення договору оренди землі позивач надіслав ОСОБА_1 28 лютого 2023 року, місячний строк позивач не пропустив. Зважаючи на наведене та беручи до уваги те, що місцевий суд хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листів-повідомлень ОСОБА_1, однак це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення місцевого суду.

Тернопільський апеляційний суд додатковою постановою від 28 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Хацкевича Р. М. про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ФГ "Золотий жайвір" на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 8 000,00 грн.

Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що представник позивача відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України не заявляв клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. У зв`язку з цим суд вважав, що є передбачені законом підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи

У грудні 2023 року ФГ "Золотий жайвір" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 та ухвалах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14, від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14, від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20, від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме правильного застосування положень статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-IX"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон № 340-IX).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що товариство мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а ОСОБА_1, зловживаючи правами, відмовився поновлювати дію укладеного договору та без наміру користуватися землею особисто передав земельну ділянку іншому орендареві. Суд мав установити, на які із запропонованих ФГ "Золотий жайвір" істотних умов договору оренди землі не погоджується орендодавець. Повідомлення ОСОБА_1 про неприйнятність для нього умов проекту договору є недостатнім для підтвердження факту недосягнення згоди сторонами щодо істотних умов договору. Суд мав з`ясувати, які умови оренди землі запропонував орендодавцеві ОСОБА_2, та чи є вони кращими від запропонованих ФГ "Золотий жайвір". Висновки судів про відмову в позові суперечать суті переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Суди застосували редакцію статті 33 Закону № 161-XIV, яка втратила чинність.

Витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 суди стягнули неправомірно, адже докази на підтвердження цих витрат у суді першої інстанції відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України сторонам не надсилалися. Крім того, доказів сплати саме на користь адвоката Хацкевича Р. А. гонорару за надання правничої допомоги та укладення клієнтом договору про надання правової допомоги з адвокатом матеріали справи не містять. Надавачем відповідних послуг та отримувачем оплати за їх надання є ТОВ "Правник експерт", тому витрати на юридичну допомогу цього товариства не є витратами на професійну правничу допомогу та не розподіляються між сторонами. Копія наказу ТОВ "Правник експерт" про прийняття на роботу адвоката Хацкевича Р. А. не подавалася до суду першої інстанції, а в апеляційному суді відповідач не заявляв клопотання про долучення нового доказу до матеріалів справи.

У січні 2024 року ФГ "Золотий жайвір" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Касаційна скарга на додаткову постанову мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Золотий жайвір" на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.

14 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 09 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ФГ "Золотий жайвір" в особі ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі № 2/012, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8733 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0573, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Договір оренди зареєстрований 09 квітня 2016 року.

09 березня 2016 року між ОСОБА_3 і ФГ "Золотий жайвір" в особі ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі № 2/011, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8418 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0574, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Договір оренди зареєстрований 09 квітня 2016 року.

У пункті 7 зазначених договорів оренди землі визначено, що вони укладені на 7 років, а по закінченню цього строку орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Пунктом 8 зазначених договорів передбачено, що у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 20 травня 2019 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Журавель С. С., за реєстровим номером 943, ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку площею 1,8418 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0574.

28 лютого 2023 року ФГ "Золотий жайвір" на адресу орендодавців ОСОБА_3 і ОСОБА_1 надіслало два листи-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 24 лютого 2023 року № 24/02/23-4 та № 24/02/23-5, в яких повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років, та додало проект договору оренди землі.

ОСОБА_1 отримав зазначені листи-повідомлення з доданими до них проектами договорів оренди землі та, як зазначає позивач, жодної відповіді не надав.

Крім того, ФГ "Золотий жайвір" 16 березня 2023 року також надіслало ОСОБА_1 і ОСОБА_3 два повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6124685700:01:001:0574 та 6124685700:01:001:0573, в яких зазначило, що орендар засіяв земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись договорами оренди та Законом № 161-XIV, повернення земельних ділянок буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.

Водночас ОСОБА_1 24 серпня 2022 року (лист-повідомлення від 15 серпня 2022 року) та 06 лютого 2023 року надіслав ФГ "Золотий жайвір" листи-повідомлення, про те, що він не бажає поновлювати дію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6124685700:01:001:0574, 6124685700:01:001:0573, та має намір використовувати зазначені їх для власних потреб.

Про відправлення листів від 15 серпня 2022 року свідчить повідомлення АТ "Укрпошта" з відтиском штемпеля з датою 24 серпня 2022 року, з описом вкладення, відправленого на адресу ФГ "Золотий Жайвір". Лист від 06 лютого 2023 року вручено 22 лютого 2023 року, що підтверджується відстеженням рекомендованого повідомлення про вручення № 4601602345481).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2023 року № 328985986 і № 328986848 до цього реєстру 10 квітня 2023 року на підставі листів-повідомлень від 06 лютого 2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ "Золотий жайвір" на зазначені земельні ділянки.

Як відомо з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2023 року № 328986542 і № 328987301, до цього реєстру 10 квітня 2023 року внесено відомості про право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 10 квітня 2023 року, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року не підлягає задоволенню, а касаційна скарга на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо вимог по суті заявленого спору

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом № 161-XIV, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону № 161-XIV).

У частині третій статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом № 161-XIVврегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

У частині четвертій статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону № 340-IX.

Законом № 340-IX внесені зміни до Закону № 161-XIV(доповнено статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладено статтю 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до ЗК України (доповнено статтею 126-1"Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

У касаційній скарзі ФГ "Золотий жайвір" посилалося на те, що воно мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди на новий строк відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а суди застосували редакцію статті 33 Закону № 161-XIV, яка втратила чинність.

Вказані доводи є безпідставними з огляду на таке.

Суди встановили, що договори оренди укладені 09 березня 2016 року, а 09 квітня 2016 року внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У зв`язку з набранням чинності Законом № 340-IX розділ IX "Перехідні положення" Закону № 161-XIV доповнено абзацами 3 і 4, якими унормовано, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом № 340-IX, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 Закону № 161-XIV (у новій редакції) та статтею 126-1 ЗК України.

................

Перейти до повного тексту