ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 591/3373/21
провадження № 61-14449св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2017 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики з одночасним забезпеченням його виконання заставою нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1 620 000,00 грн, що еквівалентно 60 000 дол. США, зі строком повернення до 15 листопада 2018 року. За додатковими договорами сторонами був погоджений новий строк повернення коштів - 15 травня 2020 року. Однак, у вказаний строк відповідач кошти не повернув.
Збільшивши розмір позовних вимог, просив суд ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість в розмірі 2 242 039,75 грн, з яких: 1 620 000,00 грн заборгованість за договором позики від 15 грудня 2017 року, 402 000,00 грн - неустойка (штраф) за прострочення повернення грошей; 61 431,94 грн - 3% річних; 158607,81 грн - інфляційні втрати; звернути стягнення на належне ОСОБА_2 майно - нежитлове приміщення (виробничий корпус) загальною площею 520,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15 грудня 2017 року.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив: визнати припиненим договір позики від 15 грудня 2017 року, що укладений між ним та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т. А. та зареєстрований в реєстрі за № 4481; визнати припиненою заставу нежитлового приміщення (виробничий корпус), загальною площею 520,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі договору позики від 15 грудня 2017 року, що укладений між ним та ОСОБА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики. Так, 01 липня 2020 року вони з ОСОБА_1 зустрілися для передачі грошових коштів, після перевірки банкнот у відділенні банку, ОСОБА_1, отримавши грошові кошти в розмірі 60 000,00 дол. США, повідомив, що прямує до нотаріуса для підписання документів щодо виконання договору позики та виключення майна з-під застави. Однак, до нотаріуса ОСОБА_1 так і не прибув, жодних документів не підписував. У зв`язку із такими діями ОСОБА_1 він звернувся до правоохоронних органів, у результаті чого було відкрито кримінальне провадження. Тому вважає, що наявні підстави для визнання договору позики припиненим.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 15 грудня 2017 року у розмірі 1 620 000,00 грн., 61 431,94 коп. - 3% річних, 402 000,00 грн - неустойку (штраф) за прострочення повернення грошей, 158 607,81 грн - інфляційних втрат та 11 350,00 судового збору. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2023 року звернуто стягнення на належне ОСОБА_2 майно, а саме нежитлове приміщення (виробничий корпус) загальною площею 520,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, складові частини: виробничий корпус "Б" площею 275 кв.м., виробничий корпус "В" площею 245,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 33278659101 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15 грудня 2017 року.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 24 500,00 грн.
Ухвалюючи судові рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження повернення ним грошових коштів за договором позики від 15 грудня 2017 року, а тому наявні підстави для стягнення суми боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків, а також звернення на заставлене майно.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2, які подані його представником адвокатом Турченком С. П., задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2023 року скасовано в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 158 607,81 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру присудженої неустойки (штрафу) та в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 800,00 грн неустойки (штрафу) та 8 459,03 грн судового збору, а не в розмірі визначеному судом першої інстанції. В іншій оскаржуваній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2023 року змінено, викладено абз. перший резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції: "У рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за договором позики від 15 грудня 2017 року на загальну суму 1 708 231,94 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: нежитлове приміщення (виробничий корпус) загальною площею 520,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, складові частини: виробничий корпус "Б", площею 275 кв.м., виробничий корпус "В", площею 245,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 33278659101, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах". Додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2023 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 632,22 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 812,84 грн судового збору та 3 392,31 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд ухвалюючи оскаржувану постанову погодився з висновками суду першої інстанції про порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Ураховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання ОСОБА_2 боргового зобов`язання, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з нього позики в сумі 1620000 грн 00 коп.
Разом з тим, суд першої інстанції, при вирішенні позовних вимог про стягнення штрафу, не взяв до уваги зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", що набрали чинності з 04 липня 2020 року. Отже, починаючи з 04 липня 2020 року відсутні правові підстави для нарахування та стягнення, в тому числі за договорами позики укладеними з фізичними особами, неустойки за прострочення виконання зобов`язанням. За таких обставин, апеляційний суд, беручи до уваги те, що остаточний строк виконання ОСОБА_2 зобов`язання погоджено до 15 травня 2020 року, а також те, що сторонами договору визначено сплату штрафу за кожен повний прострочений місяць, а тому є підстави для стягнення штрафу за один місяць (з 16 травня 2020 року по 16 червня 2020 року), що становить 1000 доларів США, що по визначеному позивачем курсу НБУ 26,8 грн за 1 долар США складає 26 800 грн 00 коп.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 прострочив виконання зобов`язання за договором позики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача 3% річних за період з 16 травня 2020 року по 20 серпня 2021 року.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення 158607 грн 81 коп. інфляційних втрат, не взяв до уваги те, що сума позики - 1620000 грн 00 коп., визначена в еквіваленті до іноземної валюти - доларів США, крім того, повернення боргу сторонами обумовлено саме у доларах США, що становить 60000 доларів США.
За таких обставин, враховуючи те, що погашення заборгованості за договором позики визначено у доларах США, висновок суду про застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних витрат є помилковим.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
Представник ОСОБА_2 - адвокат Турченко С. П. 06 жовтня 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року в справі № 672/896/15-ц, від 12 травня 2021 року в справі № 158/901/19, від 07 вересня 2023 року в справі № 905/1956/19, від 06 жовтня 2021 року в справі № 911/2731/20, від 26 грудня 2019 року в справі № 911/2630/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справах № 373/2054/16-ц і № 464/3790/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 01 грудня 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, яку оскаржує в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 158 607,81 грн.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року в справі № 754/16773/17, від 04 червня 2020 року в справі № 369/5393/15, від 05 червня 2019 року в справі № 367/5899/15-ц та постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року в справі № 6-771цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
ОСОБА_1 11 грудня 2023 року подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги. Вважає, що судами попередній інстанцій обгрунтовано стягнуто з відповідача борг. Зазначає, що ОСОБА_2 не оскаржував ні договір від 05 грудня 2018 року, ні договір від 15 грудня 2017 року, як такі, що були укладені під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Так само він ніколи не заявляв, що гроші за цими договорами ним не отримувались або отримувались в меншій кількості.
ОСОБА_2 29 січня 2024 року подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій просить відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги. Зазначає, що з наданих у справі письмових доказів: договорів позики від 15 грудня 2017 року та від 05 грудня 2018 року, умовам яких судом не надано належної оцінки, вбачається, що кошти в розмірі 60 000,00 дол. США, які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 01 липня 2020 року, є належним виконанням саме договору позики від 15 грудня 2017 року, строк виконання якого настав та повернення коштів за яким визначено в дол. США, що встановлено і постановою апеляційного суду. У той час, за оспорюваним ОСОБА_2 договором позики від 05 грудня 2018 року, строк виконання якого на 01 липня 2020 року не настав та повернення позики за яким, відповідно до визначених у ньому умов (пункт 4) мало здійснюватися у гривні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу № 591/3373/21 з Зарічного районного суду м. Суми.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 15 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики з одночасним забезпечення його виконання заставою, який було нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 1 620 000 грн, що є еквівалентом суми 60 000 доларів США по курсу 27 грн 00 коп. Зазначену суму у доларах ОСОБА_2 зобов`язався провернути готівкою протягом 11 місяців, сплата проводиться щомісячно. Остаточна дата повного розрахунку між сторонами повинна бути проведена не пізніше 15 листопада 2018 року.
Пунктами 3 та 4 цього договору узгоджено, що сторона, винна у неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові у прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у сумі 1 000 доларів США за кожен прострочений місяць.
Повернення боргу має здійснюватися в місті Суми, за місцем проживання (на день повернення грошей) ОСОБА_1 або у приміщенні приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т.А.
Виконання зобов`язання грошового зобов`язання за договором позики було забезпечено заставою належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення (виробничий корпус), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 520,1 кв.м. вартість якого становила 2 042 000 грн 00 коп.
15 грудня 2017 року приватним нотаріусом внесено запис про обтяження у виді заборони на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Додатковими договорами до договору позики від 15 листопада 2018 року та від 19 листопада 2019 року, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено строк повернення коштів за договором позики, остаточно сторони визначили, що сума боргу у доларах мала бути повернута готівкою до 15 травня 2020 року.
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу з повідомленням про невиконання боржником умов договору, в якому просив повідомити ОСОБА_2 про порушення виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором позики (з одночасним забезпеченням його виконання заставою), посвідченим 15 грудня 2017 року та попередити його про відповідальність, в тому числі звернення стягнення на заставне майно, передбачену законодавством у випадку прострочення (невиконання) боржником грошового зобов`язання та ухилення від його виконання.
12 серпня 2020 року та 03 грудня 2020 року приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. були надіслані ОСОБА_2 заяви, в яких повідомив про загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, що становить 1 620 000 грн 00 коп. та запропоновано сплатити вищевказану суму протягом 3 банківських днів.
Також, ОСОБА_1 були надані копії розписок, датовані 09 листопада 2015 року та 31 жовтня 2016 року, та договір позики, датований 05 грудня 2018 року.
Так, в розписці від 09 листопада 2015 року зазначено, що ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які зобов`язався повернути 09 листопада 2016 року.
Відповідно до розписки, датованої 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 30 000 доларів США, строком на один рік, до 01 листопада 2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, що становить 1% від суми боргу щомісяця.
Зі змісту договору позики від 05 грудня 2018 року вбачається, що у відповідності до письмових розписок ОСОБА_2 від 09 листопада 2015 року на суму 30 000 доларів США та 31 жовтня 2016 року на суму 30 000 доларів США, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав у власність 60 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 968 000 грн 00 коп. Сторони узгодили за користування грошовими коштами сплату 1% від суми боргу щомісячно, шляхом передачі готівкових коштів позикодавцю.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.