ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6171/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: не з?явився
Відповідача : Писаренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024
(головуючий - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023
(суддя - Привалов А.І.)
у справі №910/6171/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА"
до Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"
про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "ГРЕТА" (далі- ПрАТ "Грета", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк", відповідач), про:
- визнання недійсним одностороннього правочину АТ "Таскомбанк" щодо дострокового одноразового виконання грошового зобов`язання за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, яке міститься у вимозі АТ "Таскомбанк" № 9926/70.1 від 29.06.2022;
- визнання недійсними пункти 8.5. та 8.13 Генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеного між АТ "Таскомбанк" та ПрАТ "Грета".
2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваних правочинів загальним принципам цивільного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, у позові відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено суду, що оспорюваний правочин та положення договору суперечать положенням законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. . Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували форс- мажорних обставин, на які вказував позивач, та не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Крім того скаржник посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначає, що суди не дослідили належним чином докази, щодо виникнення обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов`язань позивачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2018 між АТ "Таскомбанк" та ПрАТ "Грета" було укладено Генеральний договір про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1874 (далі - договір).
9. Відповідно до п.2 договору банк має право надавати позичальнику банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується сплачувати кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти та комісії у розмірі та у порядку, визначених цим договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством, зокрема, відповідно до наступного: генеральний ліміт 41 000 000,00 грн; генеральний строк з 27.03.2018 по 31.07.2020 включно.
10. Відповідно до п.8.5 загальних умов договору, сторони також погодились, що банк може надавати повідомлення позичальнику у зв`язку із цим договором шляхом їх направлення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, а також засобами комплексу електронного банкінгу. Такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником, якщо направлені засобами поштового зв`язку на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення такого повідомлення. У випадку направлення повідомлень засобами комплексу електронного банкінгу такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником в день їх відправлення. До надання повідомлення на адресу позичальника прирівнюється також і його вручення позичальнику чи його представникам під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема, кур`єрською доставкою). У випадку направлення повідомлень позичальником на адресу банку, такі повідомлення вважаються направленими належним чином за умови відправлення їх на адресу банку, зазначену в цьому договорі або письмово повідомлену банком позичальнику рекомендованим листом та вважаються отриманими банком з дати їх фактичного отримання банком або вручення уповноваженому представнику банку під розпис.
11. Згідно із п.8.13 загальних умов договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. частини № 2 цього договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - "повідомлення"). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5. частини №2 цього договору. У цьому випадку позичальник зобов`язаний достроково повернути заборгованість за кредитом та/або сформувати грошове забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, сплатити проценти/комісії за користування кредитом та інші платежі, що належать до сплати за цим договором у встановлений відповідно до цього пункту договору новий строк у визначеному банком обсязі.
12. Як вказує позивач та не заперечує відповідач, кредитні кошти за договором надавалися траншами і повернення кредиту повинно було бути здійснено згідно з додатком №13а від 27.03.2018 до 30.12.2018, відповідно до додатку №13б від 27.03.2018 - до 31.07.2020.
13. Повідомленням-вимогою №9926/70.1 від 29.06.2022 відповідач вимагав від позивача достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти, інші обов`язкові платежі, штрафи і пеню у розмірі 87 831 006,98 грн та у розмірі 1 024 911,11 євро протягом 10 календарних днів з дня направлення вимоги, що підтверджується копією накладної АТ "Укрпошта".
14. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що повідомлення-вимогу №9926/70.1 від 29.06.2022 не отримував, а тому такий односторонній правочин, викладений у вимозі, є недійсним, оскільки, порушує публічний порядок звернення з вимогою. Так, підприємство позивача знаходиться у м. Дружківка поблизу проведення бойових дій, наказом №176 від 28.02.2022 призупинено здійснення діяльності позивача, АТ "Укрпошта" працює у нештатному режимі, а тому направлення відповідачем вимоги на адресу позивача засобами поштового зв`язку є неприпустимим, оскільки останній міг скористатися системою "електронного банкінгу".
15. Крім того, недійсними є п.п. 8.5, 8.13 договору, оскільки умови є несправедливими по відношенню банку до позивача.
Позиція Верховного Суду
16. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з такого.
17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги
(4).
18. Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсними одностороннього правочину АТ "Таскомбанк" щодо дострокового одноразового виконання грошового зобов`язання за договором та визнання недійсними пункти 8.5. та 8.13 договору.
19. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
21. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
22. Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
23. Судами встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. При укладенні договору між сторонами було погоджено предмет, порядок й умови надання кредиту, його погашення, права й обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші умови. Проаналізувавши умови договору суди встановили, що договір відповідає вимогам законодавства.
24. Як вказує позивач та не заперечує відповідач, кредитні кошти за договором надавалися траншами і повернення кредиту повинно бути здійснено згідно з додатком №13а від 27.03.2018 - до 30.12.2018, відповідно до додатку №13б від 27.03.2018 - до 31.07.2020.
25. Водночас, відповідно до п.8.5 загальних умов договору, сторони також погодились, що банк може надавати повідомлення позичальнику у зв`язку із цим договором шляхом їх направлення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, а також засобами комплексу електронного банкінгу. Такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником, якщо направлені засобами поштового зв`язку на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення такого повідомлення. У випадку направлення повідомлень засобами комплексу електронного банкінгу такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником в день їх відправлення. До надання повідомлення на адресу позичальника прирівнюється також і його вручення позичальнику чи його представникам під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема, кур`єрською доставкою). У випадку направлення повідомлень позичальником на адресу банку, такі повідомлення вважаються направленими належним чином за умови відправлення їх на адресу банку, зазначену в цьому договорі або письмово повідомлену банком позичальнику рекомендованим листом та вважаються отриманими банком з дати їх фактичного отримання банком або вручення уповноваженому представнику банку під розпис.
26. Відповідно до п. 8.13 загальних умов договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. частини № 2 цього договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - "повідомлення"). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5. частини №2 цього договору.
27. Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
28. Відповідно до частин 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
29. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
30. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
31. За змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
32. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
33. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.