ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 240/17749/20
адміністративне провадження № К/9901/23778/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 (головуючий суддя: Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 (головуючий суддя: Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.) у справі № 240/17749/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо незастосування вимог статті 162 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) при призначенні позивачу розміру одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи;
зобов`язати відповідача перерахувати позивачу одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІ групи відповідно до вимог статті 162 Закону №2011-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року на день встановлення інвалідності ІІ групи - 23.01.2020;
зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачену суму одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 54300грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18.02.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2021, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що з 12.07.2019 йому встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із чим була призначена та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 250-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, що склала 480 250 грн.
В подальшому, під час повторного огляду позивачу з 23.01.2020 встановлено 2 групу інвалідності.
У зв`язку із встановленням позивачу 2 групи інвалідності йому призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019 рік), в сумі 96050 грн.
Проте позивач вважає, що отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності не у повному обсязі, оскільки її розмір мав обчислюватися із 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2020, а тому звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що встановлення вищої групи інвалідності не є самостійною та окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її розмір має обраховуватися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Відповідно, оскільки вперше інвалідність позивачу встановлено у 2019 році, то її розмір правильно обчислено із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України до 17.05.2019.
При первинному огляді позивачу з 12.07.2019 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК серії 12ААБ №548839 від 19.07.2019.
У зв`язку із встановленням інвалідності позивачу призначено і виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, що склала 480 250 грн (1921 грн х 250).
Згодом, під час повторного огляду позивачу з 23.01.2020 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, про що органами МСЕК складено відповідну довідку серії 12 ААБ №549782 від 31.01.2020.
У зв`язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності (другої) рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 52 від 03.04.2020 було призначено капітану медичної служби в запасі ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019 рік), в сумі 96050 грн.
Втім, не погоджуючись із розміром здійсненої виплати, позивач 05.06.2020 звернувся до Міноборони України із заявою про порушення конституційних прав на отримання сум одноразової грошової допомоги по інвалідності та заподіяної моральної шкоди.
Листом Міністерства оборони України № 0290/Г-201/2/610 від 26.06.2020 позивачу повідомлено про те, що комісією прийнято рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у розмірі передбаченому законом.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач правомірно нарахував та здійснив виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2019 році, у зв`язку з чим відмова Міністерства оборони України у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2020 року є обґрунтованою та такою, що прийнята на підставі норм чинного законодавства.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили норми закону, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вимоги статті 92 Конституції України, що основи соціального захисту визначаються виключно законами України, скаржник вважає, що відповідач при нарахуванні йому одноразової грошової допомоги повинен був керуватися виключно положеннями статті 162 Закону № 2011-ХІІ, яка визначає, що при встановленні 2 групи інвалідності допомога виплачується у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року на день встановлення інвалідності, тобто у спірному випадку станом на січень 2020 року.
Натомість відповідач при встановленні розміру ОГД застосував приписи Порядку №975, які пов`язують розмір допомоги із датою первинного встановлення інвалідності.
Скаржник вважає, що норми Порядку № 975 погіршують становище особи, а отже виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи проігноровані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.07.2020 у справі № 826/27865/15, від 11.02.2021 у справі № 240/11952/19, від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а, від 11.02.2021 у справі № 200/3774/20-а щодо застосування правових актів, які мають вищу юридичну силу.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Зазначає, що системний зміст статті 16 Закону № 2011-XII та норм Порядку № 975 дає підстави вважати, що вони не суперечать одна одній, оскільки цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України не тільки встановлювати порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункт 9 статті 16-3 Закону), а й визначати розмір такої допомоги (пункт 2 статті 16-2 Закону).
У пункті 6 Порядку № 975 деталізовано загальний підхід щодо здійснення розрахунку допомоги, а саме: в залежності від групи та причини інвалідності, одноразова грошова допомога визначається у кратному відношенні до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
За таких обставин, відповідач стверджує, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення вищої групи інвалідності пов`язується саме з датою первинного встановлення інвалідності, а не із датою проведення повторного огляду, під час якого встановлено вищу групу інвалідності.
Також відповідач стверджує про нерелевантність приведеної скаржником судової практики у справах № 826/27865/15, № 240/11952/19, № 200/3757/20-а, №200/3774/20-а до спірних правовідносин.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Ключовим правовим питанням у справі є визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).