ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 240/11440/22
адміністративне провадження № К/990/20431/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року (головуючий суддя Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2022 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Курко О.П., Боровицький О.А.) у справі № 240/11440/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також відповідач або ГУ УПФУ), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати з 10 грудня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі також Закон № 796-XII);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 10 грудня 2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, позов задовольнив частково:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати із 10 грудня 2021 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 10 грудня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є непрацюючим пенсіонером та проживає на території віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на нарахування та виплату додаткової пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, однак таку виплату відповідач не здійснює, що призводить до порушення майнових та конституційних прав та обмежує право на соціальний захист.
Відповідач позов не визнав. На переконання пенсійного органу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип незворотності дії закону у часі, відповідно до якого у спірному випадку має застосовуватися стаття 39 Закону № 796-XII, у редакції Закону після 1 січня 2016 року.
Водночас зазначив, що за загальним правилом дії норм права в часі, у зв`язку із набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі також Закон № 1774-VIII), яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 39 Закону № 796-XII щодо обчислення підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат застосуванню не підлягають.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проживає в населеному пункті, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
З 1 січня 2015 року виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII було припинено, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 796-ХІІ Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі також Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону № 796-ХІІ було виключено.
На запит позивача, відповідач листом від 18 травня 2022 року повідомив, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру йому не нараховується і не виплачується. Водночас в листі зазначено, що частина друга статті 39 Закону № 796-XII не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Вважаючи таку бездіяльність ГУПФУ в Житомирській області протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), передбачене статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проте у розмірі, який слід визначати виходячи із Закону № 1774-VIII - двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня календарного року.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, яким відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, позивач має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а не прожиткових мінімумів, як вирішено судами.
Вказує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, в частині визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що належить до виплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
У відзиві, який надійшов через систему "Електронний суд" 26 червня 2023 року, відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки до спірних правовідносин, з огляду на принцип незворотності дії закону у часі, підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону після 1 січня 2016 року. З огляду на це, Управління вважає, що у позивача взагалі відсутнє право на нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Спірним у цій справі є питання, чи застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, для визначення розміру підвищення пенсії особам, які мають право на таке підвищення відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 лютого 2024 року у справі № 240/19227/21 дійшла висновку, що наразі існує виключна правова проблема стосовно того, чи може прирівнюватись підвищення (доплата) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, до інших виплат, де не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIІI.
04 квітня 2024 року Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 240/19227/21, за результатами якої вказано наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.