ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 200/5209/20-а
адміністративне провадження № К/9901/32728/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 (головуючий суддя: Льговська Ю.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 (головуючий суддя: Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Геращенко І.В.) у справі №200/5209/20-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у видачі їй, як члену сім`ї померлого під час проходження служби в зоні антитерористичної операції ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) посвідчення "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" на підставі Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379 (далі - постанова Уряду №379);
зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 як члену сім`ї померлого під час проходження в зоні антитерористичної операції служби ОСОБА_2, посвідчення "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" на підставі Закону № 2011-XII, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 379, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що її син проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особового призначення "Артемівськ" ГУ МВС в Дніпропетровській області.
У період з 03.06.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_5 її син приймав безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у результаті чого загинув.
За таких обставин позивачка вважає, що набула право на користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оскільки її син є військовослужбовцем.
Відповідач позов не визнав. Наголошує, що загиблий ОСОБА_2 у період проведення АТО проходив службу в правоохоронних органів, і не був військовослужбовцем, а тому дія положень Закону № 2011-XII на нього не поширюється.
Одночасно відповідач наголосив, що позивачкою реалізовано право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни в порядку та на умовах, визначених Законом № 3551-XII.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Із інформації, зазначеній у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1, вбачається, що позивачка є матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судами попередніх інстанцій установлено, що з ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі наказу ліквідаційної міліції ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 16.06.2016 №6о/с рядового міліції ОСОБА_2, який обіймав посаду міліціонера взводу №2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Артемівськ" ГУ МВС України в Дніпропетровській області, виключено зі списків особового складу за смертю.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 18.07.2016 у справі № 241/1390/16-ц встановлено факт загибелі ОСОБА_2 при виконанні службових обов`язків, визначених Законом України "Про боротьбу с тероризмом", при захисті територіальної цілісності України в зоні проведення антитерористичної операції ІНФОРМАЦІЯ_5 на території міста Горлівка Донецької області.
22.09.2016 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2
10.10.2017 органами соціального захисту населення видано позивачці посвідчення, яке посвідчує її право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. Посвідчення видано в порядку та на умовах, визначених Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
У січні 2020 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби на підставі Закону № 2011-XII.
Листом від 26.03.2020 № 01/118 відповідач відмовив у видачі зазначеного посвідчення з підстав, що дія Закону № 2011-XII не поширюється на позивачку, оскільки її син проходив службу в органах міліції та не був військовослужбовцем.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пільги, встановлені Законом № 2011-XII, поширюються лише на членів сімей загиблих військовослужбовців.
Отже, особа повинна бути не лише працівником правоохоронних органів спеціального призначення, а й військовослужбовцем.
Судами попередніх інстанцій установлено, що батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Артемівськ" ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де проходив службу син позивачки, відносився до правоохоронних органів особливого призначення, проте особовий склад такого підрозділу не проходив військову службу.
З огляду на те, що ОСОБА_2 на момент загибелі не перебував у статусі військовослужбовця, підстави для видачі позивачці посвідчення, у порядку та на умовах, визначених Законом № 2011-XII, відсутні.
Одночасно суди встановили, що позивачка користується пільгами, встановленими Законом № 3551-XII, для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Скаржниця зазначає, що судовим рішенням у справі № 241/2094/16-ц встановлено факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, міліціонера взводу №2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Артемівськ" ГУ МВС України в Дніпропетровській області, при виконанні службових обов`язків, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом", при захисті територіальної цілісності України в зоні проведення антитерористичної операції ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Донецької області у м.Горлівка. За таких обставин стверджує, що її син має бути прирівняний до громадян із числа військовозобов`язаних, зокрема із числа правоохоронних органів спеціального призначення, які в особливий період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином 22.12.2020.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржниці, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із положеннями статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.