ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року
м. Київ
справа № 826/5630/18
адміністративне провадження № К/9901/3575/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі №826/5630/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Президент - Готель" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Президент-Готель" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 №0000781402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 798 946,00 грн. та від 03.04.2018 №00003481402, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 3 360 397,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 28.12.2017 № 571/26-15-14-02-01/30058128, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." (далі ТОВ "Л.К.О.") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінстрой" (далі ТОВ "Фінстрой").
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 №00000781402 та від 03.04.2018 №00003481402.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли переконання, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Л.К.О." та ТОВ "Фінстрой" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства; також суди вказали, що висновки перевірки щодо виявлених порушень по ТОВ "Л.К.О." та ТОВ "Фінстрой" ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого порушення податкового законодавства вказаними контрагентами, без будь-якого посилання на відсутність первинних документів або їх недоліки, та вмотивовані виключно наявною інформацією відносно зазначених товариств.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, в період з 30.11.2017 по 13.12.2017 Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.
За результатами перевірки складено акт від 28.12.2017 № 571/26-15-14-02-01/30058128, яким, зокрема, встановлено порушення підпункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 14 935 102,00 грн., та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 839 157,00 грн.
Такі висновки ґрунтуються на непідтвердженні під час перевірки фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентами ТОВ "Л.К.О." та ТОВ "Фінстрой" з огляду на податкову інформацію щодо недостатності у вказаних товариств матеріально - технічних та трудових ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань; сумнівності походження придбаного товару (робіт); наявності кримінальних проваджень, в рамках яких постановлені ухвали з процесуальних питань, які містять згадування, серед інших осіб, й про ТОВ "Фінстрой".
На підставі вказаних висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.01.2018 №00000801402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 18 668 878 грн., в тому числі за основним платежем на 14 935 102 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 733 776 грн. та №00000781402, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4 798 946 грн., в тому числі за основним платежем - 3 839 157 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 959 789 грн.
За результатами розгляду скарги на вказані податкові повідомлення - рішення рішенням ДФС України від 28.03.2018 №11034/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 №0000080140 скасовано в частині основного зобов`язання в сумі 12 246 783,64 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 061 696,40 грн., оскільки при обрахунку суми податку на прибуток помилково не було застосовано 18 % ставки податку на прибуток, натомість до суми основного платежу включено всю суму заниженого позивачем доходу за 2016 рік в розмірі 14 935 102 грн.
03.04.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення № 00003481402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 3 360 397,50 грн., в тому числі за основним платежем на 2 688 318 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 372 079,50 грн.
Незгода позивача з податковими повідомленнями - рішеннями від 22.01.2018 №0000781402 та від 03.04.2018 №00003481402 стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час їх виникнення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час їх виникнення) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.