ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 392/1273/17
провадження № 51-49км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопавлівка Маловисківського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_8 04.01.2014 приблизно о 06:30 керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "ЗАЗ 11020617" р. н. НОМЕР_1 та рухаючись зі сторони автомобільної дороги "Стрий - Знам`янка" у напрямку смт Смоліне, навпроти ЛЕП В-І-8.7 на вул. Щорса в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області, в порушення вимог п. 1.5, 2.3 п.п. "б" і "д", 2.9 п.п. "а", 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) проявив неуважність і безпечність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який рухався по правому узбіччю у зустрічному напрямку.
У результаті наїзду потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.
Після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_8 у порушення вимог підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" п. 2.10 ПДР не зупинився та продовжив рух, тим самим свідомо залишивши потерпілого ОСОБА_9 без допомоги, і з місця пригоди зник.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року вказаний вирок залишено без змін.
При перегляді в касаційному порядку Верховний Суд постановою від 23 березня 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у цьому суді, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині застосування положень ст. 75 і 76 КК.
При новому перегляді вироку Кропивницький апеляційний суд 27 квітня 2023 року скасував це рішення в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК у зв`язку з закінченням строку давності. У решті судове рішення залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі засуджений та захисник просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Обґрунтовуючи свої вимоги сторона захисту посилається на те, що жодних належних та допустимих доказів про причетність ОСОБА_8 до скоєння ДТП та його перебування у стані алкогольного сп`яніння матеріали провадження не містять.
Також ставлять під сумнів протокол огляду місця події від 04.01.2014 (під час проведення якого слідчим було вилучено фрагменти уламків скла фар автомобіля) та висновок судової трасологічної експертизи від 15.08.2017.
Стверджують, що захисник ОСОБА_10, який брав участь у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та судового розгляду, не маючи достатньої кваліфікації, або досвіду, або бажання надалі здійснювати захист засудженого після ухвалення вироку судом першої інстанції наполегливо стверджував, що реальних шансів оскаржити фактичні обставини справи та встановити істину в нього немає, а тому ОСОБА_8 як юридично недосвідчена особа, розуміючи, що подальший захист потягне за собою значно більші моральні та матеріальні витрати, ніж відбування умовного покарання, був змушений відмовитись від апеляційного оскарження вироку.
Окрім того вважають, що призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених у ст. 50, 65 КК, адже з дня вчинення ДТП минуло понад дев`ять років і за цей час він не вчинив жодного правопорушення, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
З урахуванням цих обставин, на думку сторони захисту, оскаржуваний вирок не є таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому він підлягає скасуванню.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Захисник та представник потерпілого вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.