ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року
м. Київ
справа № 759/4088/20
провадження № 61-8870св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року в складі судді Єросової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визнати недійсними договори позики від 01 березня 2015 року, укладені між ним та відповідачем.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 01 березня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого він отримав позику в розмірі 100 000,00 євро на термін до 28 лютого 2016 року. Також 01 березня 2015 року сторони уклали ще один договір позики, відповідно до умов якого він отримав від відповідача в позику грошові кошти в розмірі 57 540,00 євро на термін до 01 травня 2015 року.
Умовами зазначених договорів позики передбачена сплата позичальником 10% річних за користування грошовими коштами.
Стверджував, що зазначені договори підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 1051 ЦК України, оскільки грошові кошти він не отримував.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та безпідставності позову. Факт отримання позивачем позики підтверджений судовими рішеннями у справах № 759/9962/17 та № 758/2418/17, та має преюдиціальне значення для цієї справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2023 року ФОП ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13 та в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, від 03 липня 2018 року в справі № 917/1345/14, від 09 жовтня 2018 року в справі № 924/1096/17, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 629/5364/13-ц, від 02 квітня 2019 року в справі № 902/326/16, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 06 червня 2019 року в справі № 750/1627/18, від 18 вересня 2019 року в справі № 357/16765/14-ц, від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 205/5292/15-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 569/1646/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 315/1496/17, від 21 травня 2020 року в справі № 756/11048/18, від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18, від 09 вересня 2020 року в справі № 207/380/16-ц, від 29 грудня 2020 року в справі № 909/1165/19, від 17 лютого 2021 року в справі № 760/19023/18, від 17 червня 2021 року в справі № 910/8644/20, від 27 липня 2021 року в справі № 759/7645/18, від 23 вересня 2021 року в справі № 910/17662/19, від 20 квітня 2022 року в справі № 910/2615/18, від 23 травня 2022 року в справі № 910/1245/17, від 14 липня 2022 року в справі № 204/4341/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 559/524/15-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/410/21, від 15 лютого 2023 року в справі № 761/21924/20, від 19 квітня 2023 року в справі № 755/7216/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи.
Не дослідили обставини передання грошових коштів. Не врахували, що підписання договорів позики відбулося за відсутності фактичного передання відповідачем та отримання ним коштів, що підтверджено, зокрема відсутністю письмового документа про отримання ним коштів, висновком експерта, показаннями свідків.
Вважає, що жодним судовим рішенням не встановлено факту одержання ним грошових коштів. Обставини, які встановлені в судових рішеннях у справах № 759/9962/17 та № 758/2418/17, не мають преюдиційного значення у цій справі, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 серпня 2023 року справа № 757/4088/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
01 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір позики, згідно з яким відповідач передає, а позивач приймає для використання у своїй комерційній діяльності грошові кошти у розмірі 100000,00 євро на строк до 28 лютого 2016 року зі сплатою процентів у розмірі 10% річних.
Також 01 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір позики, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає для використання у своїй комерційній діяльності грошові кошти в розмірі 57 540,00 євро на строк до 01 травня 2015 року зі сплатою процентів у розмірі 10% річних.
Вказані правочини виготовлені з додержанням письмової форми та містять підпис ОСОБА_2 та підпис ФОП ОСОБА_1, скріплений його печаткою.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, у справі № 759/9962/17 відмовлено в позові ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними з підстав недоведеності позивачем удаваності правочинів.
Цим рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено факт укладення сторонами саме договорів позики, що пов`язано з певними правовими наслідками, а саме отримання грошових коштів та обов`язок їх повернення у чітко обумовлений сторонами правочину строк.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, частково зміненим постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та залишеним без змін в незміненій частині постановою Верховного суду від 21 липня 2021 року, у справі № 758/2418/17 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики. Стягнутоз ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 01 березня 2015 року в сумі 64 908,13 євро та 66 637,63 євро.