ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 758/6077/22
провадження № 61-18131св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Сидорчук Юлією Миколаївною, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року у складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права користування житловим приміщенням, вселення та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з січня 1993 року до 20 квітня 2020 року проживав разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають спільну доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, ОСОБА_3 має доньку від попереднього шлюбу ОСОБА_2, яка проживала разом із ними як член їхньої сім`ї і він ставився до неї як до рідної дочки. З січня 1993 року до 20 квітня 2020 року вони проживали однією сім`єю у шестикімнатній квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 162,50 кв. м, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами і обов`язками.
До 17 жовтня 2006 року зазначена квартира належала на праві приватної власності його батьку ОСОБА_5, який 17 жовтня 2006 року подарував це житло йому (позивачу) та з 23 квітня 2009 року він був зареєстрований за вказаною адресою.
На підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2010 року спірне житлове приміщення він відчужив на користь доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2, яка 18 листопада 2010 року зареєструвала право власності на неї за собою.
Вказував, що з 17 жовтня 2006 року до 18 листопада 2011 року проживав у квартирі, як її власник, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали спільно з ним як члени його сім`ї, на користь яких законом було встановлено житловий сервітут щодо цього житлового приміщення. З 18 листопада 2011 року він і ОСОБА_3 проживали в квартирі як члени сім`ї відповідача - нового власника квартири.
У 2018 році тяжко захворів його батько, а згодом - його донька від першого шлюбу ОСОБА_6, тому, переймаючись їх здоров`ям, він змушений був більше часу проводити з ними в медичних установах та за місцем їх проживання.
У лютому 2020 року, з огляду на відмову відповідачки та третьої особи у проживанні батьку у раніше належній йому квартирі, він (позивач) тимчасово переїхав проживати до його житла.
Після смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та доньки від першого шлюбу (23 січня 2019 року) 20 квітня 2020 року він повернувся до місця свого спільного з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживання, проте потрапити до квартири не зміг через зміну замків на вхідних дверях та заперечення останніх. З цього часу він фактично позбавлений житла, у якому тимчасово не проживав через вимушені обставини.
Посилаючись на наведене, просив суд:
- визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 для особистого проживання;
- вселити його до квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 для особистого проживання;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2 977,20 грн на відшкодування судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є власником спірної квартири та не є членом сім`ї власника ОСОБА_2, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування. Суд зазначив, що у 2019 році позивач знятий з реєстрації у спірній квартирі, його житлові права не були порушені відповідачем, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до правовідносин, що виникли між сторонами, та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидорчук Ю. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі..
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 639/1502/18, від 30 березня 2021 року в справі № 530/544/16, від 03 травня 2022 року в справі № 205/5252/19, від 10 червня 2020 року в справі № 226/1863/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 9901/335/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували норми законодавства, що стосуються права на житло, виселення з житла, у якому особа проживала тривалий час.Позивач був членом сім`ї відповідачки та третьої особи і, враховуючи це, має право проживати у квартирі АДРЕСА_1 .Позивач відчужив цю квартиру, яка належала йому на праві власності, на користь відповідачки, яка була членом його сім`ї.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Одінцов Е. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2009 року встановлено факт спільного сумісного проживання позивача та третьої особи з січня 1993 року до 15 червня 2009 року. На підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року відповідачка є власником квартири й не заперечувала проти проживання позивача до травня 2018 року. У травні позивач добровільно покинув квартиру, попередньо забравши всі свої особисті речі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/6077/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права користування житловим приміщенням, вселення та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2009 року у справі № 2о-99, яке набуло чинності 26 червня 2009 року, встановлено факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 1993 року до часу постановлення рішення суду.
Відповідачка у справі, яка переглядається, ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 відчужив на користь доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка 18 листопада 2010 року зареєструвала за собою право власності на неї.
31 липня 2019 року позивач знятий з реєстраційного обліку, що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 639/1502/18, від 30 березня 2021 року в справі № 530/544/16, від 03 травня 2022 року в справі № 205/5252/19, від 10 червня 2020 року в справі № 226/1863/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 9901/335/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.