ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 334/9558/15
провадження № 61-11337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ноус",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Севастьянов Роман Юрійович, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2021 року у складі судді Козлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ноус" (далі - ТОВ "Ноус", товариство) про поділ спільного майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 02 вересня 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня
2016 року. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено 2 (два) договори довічного утримання, за умовами яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 33,6 кв. м, загальною площею
58 кв. м, та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:032:0159 за вказаною вище адресою, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язувався надавати ОСОБА_4 довічно матеріальне забезпечення.
Пунктами 5, 6 договору довічного утримання зазначено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісяця має надаватись вудчужувачу, оцінюється сторонами в розмірі 1 прожиткового мінімуму на місяць. Зазначені вимоги договорів довічного утримання виконувались належним чином за рахунок спільних коштів подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті право власності на належне відчужувачу нерухоме майно перейшло до ОСОБА_2 .
Вважає, що оскільки вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка придбані нею та ОСОБА_2 за оплатним договором під час перебування в шлюбі, вони є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу між ними в рівних частках.
23 грудня 2015 року відповідач без її згоди як єдиний засновник ТОВ "Ноус" передав вищезазначене майно (житловий будинок, земельну ділянку) до статутного капіталу товариства, тобто здійснив відчуження спільного майна на користь юридичної особи.
Посилаючись на те, що вартість спільного майна, яке відповідач передав до статутного капіталу ТОВ "Ноус", становить 800 138,00 грн, позивач просила у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь половину його вартості, а саме 400 069,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спільного майна подружжя у розмірі 400 069,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що при вирішенні питання про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:032:0159, на якій розташований такий будинок, які набуто ОСОБА_2 згідно з умовами договору довічного утримання від 07 грудня 2012 року, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин статей 69, 70 СК України, оскільки відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя. Ураховуючи, що 23 грудня 2015 року відповідач, як засновник ТОВ "Ноус", без згоди позивача передав зазначений вище житловий будинок та земельну ділянку до статутного капіталу зазначеного товариства, тобто здійснив відчуження спільного майна на користь юридичної особи, тому речове право позивача трансформувалося у право вимоги до відповідача про виплату половини вартості майна, внесеного до статутного капіталу. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 03 липня 2013 року № 6-61цс13 та
від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15. Визначаючи розмір грошової компенсації вартості належної позивачці при поділі 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя, суди виходили з дійсної його вартості на час розгляду справи, що визначена згідно зі звітом № DV01-170213-001 про оцінку майна
від 13 лютого 2017 року та звітом про оцінку земельної ділянки № 130217-11
від 13 лютого 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Севастьянов Р. Ю., у якій він просив рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021 року змінити в частині визначеного судами розміру грошової компенсації вартості 1/2 частки спільного майна подружжя, а саме зменшити її до 104 540,50 грн.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року № 916/1935/19 щодо передбаченого чинним процесуальним законодавством права сторони у справі звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення експертизи; у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17 про те, що відчуження корпоративних прав під час розгляду справи судом не позбавляє позивача права претендувати на компенсацію
1/2 частки внеску відповідача до статутного капіталу вказаного товариства.
Зазначив також, що апеляційний суд безпідставно врахував при вирішенні справи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року № 127/7029/15-ц, відповідно до якого, суд дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме:
1) суди не дослідили надані відповідачем докази на підтвердження вартості спірного майна, зокрема, проігнорували, що згідно з актом приймання-передачі будинку, який внесений до статутного капіталу ТОВ "Ноус", від 23 грудня 2015 року, вартість житлового будинку АДРЕСА_1, як внесок засновника до статутного капіталу товариства оцінено у розмірі 177 740,00 грн; згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, яка внесена до статутного капіталу ТОВ "Ноус", від 23 грудня 2015 року, вартість земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:032:0159, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, як внесок засновника до статутного капіталу товариства оцінено у розмірі 31 341,00 грн. Зазначена вартість внеску відповідала вартості майна, визначеній у договорах довічного утримання від 07 грудня 2012 року (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
2) ураховуючи відсутність між сторонами згоди щодо визначення вартості спірного майна, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого клопотання про проведення судової експертизи для визначення вартості зазначеного майна (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);
3) суди встановили вартість спірного майна на підставі недопустимих доказів, а саме наданих позивачем звіту DV01-170213-001 про оцінку майна від 13 лютого 2017 року та звіту про оцінку земельної ділянки № 130217-11 від 13 лютого 2017 року, які складено з порушенням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та без урахування обставин того, що будинок фактично згорів, про що складено акт про пожежу від 09 лютого 2014 року (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 08 липня 2021 року визначено такий склад колегії суддів Касаційного цивільного суду для розгляду справи: ОСОБА_5. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Ткачук О. С.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
24 вересня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді ОСОБА_5., було призначено повторний автоматизований розподіл справи та передано її 18 травня 2022 року
судді-доповідачу Усику Г. І., судді які входять до складу: Яремко В. В.,
Олійник А. С .
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16.
У зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, на підставі розпорядження від 24 січня 2023 року № 100/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, 24 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу Білоконь О. В., судді які входять до складу: Осіян О. В., Сакара Н. Ю.
10 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 760/20948/16, яку 24 квітня 2024 року оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалами Верховного Суду від 25 квітня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі та призначено її до розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З 02 вересня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 17 березня 2016 року.
07 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено 2 (два) договори довічного утримання, за умовами яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 33,6 кв. м, загальною площею 58 кв. м, та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:032:0159 за адресою вказаною вище, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язувався надавати ОСОБА_4 довічно матеріальне забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
23 грудня 2015 року ОСОБА_2 як єдиний засновник ТОВ "Ноус" передав вищезазначене майно (житловий будинок, земельну ділянку) до статутного капіталу товариства, тобто здійснив відчуження спільного майна на користь юридичної особи.
Відповідно до звітів про оцінку майна від 13 лютого 2017 року №DV01-170213-001 та №130217-11 вартість будинку та земельної ділянки на день проведення оцінки складає відповідно 611 051 грн і 189 087 грн.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.