ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1508/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 (суддя Рим Т. Я.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гірка"
до Дрогобицької міської ради Львівської області
про визнання угоди укладеною,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гірка" (далі - ТОВ "Агро-Гірка") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - Дрогобицька міська рада) про визнання укладеною між сторонами угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 25,7703 га на вул. Трускаскавецькій в м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:083:0035 (далі - земельна ділянка/спірна земельна ділянка) у редакції, викладеній у позовній заяві.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 116, 124 Земельного кодексу України, статті 179, 181 Господарського кодексу України, норми Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі № 914/2048/22 визнано укладеним між ТОВ "Агро-Гірка" та Дрогобицькою міською радою договір оренди земельної ділянки площею 25,7703 га на вул. Трускавецькій у м. Дрогобичі, кадастровий номер 4610600000:01:083:0035, у пункті 5 якого вказана нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у розмірі 5 815 150,36 грн. Річна орендна плата, вказана у пункті 9 договору, визначена на підставі цієї нормативної грошової оцінки.
Проте в подальшому було з`ясовано, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у сумі 5 815 150,36 грн була розрахована помилково, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.04.2022 № 19-13-0.10-1071/2-22, а також листом від 13.10.2022 № 18-13-0.92-2556/15-22 і становить нормативно грошова оцінка 468 209,53 грн, що підтверджується витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.02.2023 № НВ-4600187992023.
У зв`язку з наведеними обставинами та обов`язковістю внесення змін до договору оренди ТОВ "Агро-Гірка" звернулося до відповідача з листом від 24.03.2023 № 2/03, додавши два примірники проєкту угоди про внесення змін до договору оренди щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідної зміни орендної плати.
Однак Дрогобицька міська рада підписаний проєкт угоди не повернула, натомість листом від 18.04.2023 № 3-24/2181 повідомила про неможливість підписання такої угоди.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
1.2. ТОВ "Агро-Гірка" подало до суду про стягнення судових витрат, в якому просило долучити до матеріалів справи докази витрат на надання професійної правничої допомоги, які товариство повинно сплатити адвокату Дякону Б. Р. у зв`язку із наданням ним правничої допомоги у справі у сумі 15 300,00 грн.
1.3. У відзиві на позовну заяву Дрогобицька міська рада просила відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема на те, що під час розгляду справи № 914/2048/22 адвокатом ТОВ "Агро-Гірка" підтверджувалося, що товариство вимагає визнання нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 5 815 150,36 грн, що підтверджується аудіозаписами судових засідань. Відповідач також заперечував проти вимог щодо стягнення судових витрат.
1.4. Дрогобицька міська рада у письмових поясненнях вказувала на те, що витрати на правову допомогу, визначені позивачем у сумі 15 300,00 грн, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Відповідач вважав, що заявником не надано жодних документів про оплату таких послуг; адвокат Дякон Б. Р. вже приймав участь під час розгляду справи № 914/1991/21, був обізнаний щодо правовідносин, які склалися між сторонами; реальність адвокатських витрат не доведено.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, задоволені позовні вимоги, визнано укладеною між ТОВ "Агро-Гірка" та Дрогобицькою міською радою угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.
Крім того згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" 2684,00 грон витрат зі сплати судового збору та 9300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Суди попередніх інстанцій на підставі наданих Головним управлінням Держгеокадастру на вимогу суду документів і пояснень установили, що згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки витязі станом на 25.07.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 468 209,53 грн, а з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, позовні вимоги підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023, Дрогобицька міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині стягнення з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. Так, скаржник з посиланням на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, вказує на те, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте долучені позивачем документи не містять жодних рахунків, рахунків-квитанцій, квитанцій, платіжних доручень, не надано жодної деталізації вартості наданих правових послуг у справі, а адвокатом позивача не доведено реальність оплати наданих ним послуг, що не давало можливості суду здійснити перевірку обґрунтованості заявлених позивачем сум, що підлягають відшкодуванню, а відповідно судами помилково задоволено стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
3.3. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу, виходячи з вимог скаржника, слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Дрогобицька міська рада у касаційному порядку оскаржила судові рішення у справі в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.