ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 903/786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Колодяжна А. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (судді: Гудак А. В. - головуючий, Олексюк Г. Є., Мельник О. В.) та рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2023 (судді Вороняк А. С.) у справі
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд"
про стягнення 1 415 629,09 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2023 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" (далі - ТОВ "Вестконд") про стягнення 1 415 552,09 грн безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка на вул. Володимирській, 57-А у м. Луцьку, площею 2,0964 га, є об`єктом комунальної власності та відповідно до вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України може використовуватися лише на підставі та умовах договору оренди землі.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.01.2017 та 06.04.2017 шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ТОВ "Вестконд" набуло у власність об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці на вул. Володимирській, 57-А у м. Луцьку, яка є сформованою згідно з проектно-технічною документацією з інвентаризації земель та державного акта від 14.01.1997 серії І-ВЛ № 000834 на право постійного користування землею, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (далі - ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер").
Рішенням Луцької міської ради від 26.02.2020 № 70/57 припинено ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" право постійного користування земельною ділянкою.
Прокурор зазначав, що рішенням Господарського суду Волинської області від 19.05.2021 у справі № 903/135/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Вестконд" до Луцької міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою на вул. Володимирській, 57-А у м. Луцьку.
При цьому судом встановлено, що ТОВ "Вестконд" не входить до кола суб`єктів, визначеного статтею 92 Земельного кодексу України, які мають право користуватися земельними ділянками на праві постійного користувача.
Прокурор зазначав, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладених договорів оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а тому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України, відповідачеві було нараховано 1 415 629,09 грн, які відповідач повинен був спалити як орендну плату із розрахунку 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
1.2. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Вестконд" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема на те, що в першу чергу у цьому випадку слід встановити чи сформована земельна ділянка, кошти за користування якою вимагає стягнути позивач, а саме з`ясувати чи присвоєно земельній ділянці кадастровий номер; чи зафіксовано у встановленому порядку точні межі земельної ділянки; яку суму мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних обставин.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять чіткого і однозначного доказу, який би вказував на точні, достовірні, такі, що не підлягають сумніву межі і площу земельної ділянки, якою користується відповідач у справі.
Суд першої інстанції установив, що ТОВ "Вестконд" не є правонаступником виробничо-комерційної фірми "Луцьккондитер" ЛТД, а отже, права та обов`язки вказаного товариства не перейшли до відповідача, як не перейшли і будь-які права та зобов`язання за технічною чи будь-якою іншою документацією. Об`єкти нерухомості, які розташовані на вул. Володимирська, 57-А перейшли у власність ТОВ "Вестконд" не як цілісний майновий комплекс, що спростовує доводи прокурора про те, що відповідач користується всією земельною ділянкою на яку у 1996 році виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" ЛТД розробляла технічну документацію та мала акт на право постійного користування.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2023 змінено, викладеного його в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Вестконд" у справі № 903/135/21 стверджувало, що ним як власником об`єктів нерухомості використовується земельна ділянка за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А, площею 2,0964 га, у межах визначених державним актом на право постійного користування землею від 14.01.1997, вказавши, що у вказаній справі встановлено обставину використання ТОВ "Вестконд" земельної ділянки, яка має преюдиціальне значення, однак не було взято до уваги судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції також установив, що нерухоме майно ТОВ "Вестконд" розташоване на сформованій земельній ділянці, отже відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно використовує земельну ділянку на вул. Володимирська, 57-А без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.
Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором та позивачем не надано відповідних рішень Луцької міської ради про розробку та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Луцька, не містять матеріали справи також технічної документації на спірну земельну ділянку, виготовленої компетентним органом для оформлення договору оренди, або довідки із Державного земельного кадастру, або витягу із Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, є належними та допустимими доказами щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати.
При цьому наявна в матеріалах справи, проектно-технічна документація з інвентаризації земель виробничо-комерційній фірмі "Луцьккондитер" ЛТД не є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про оцінку земель".
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,064 га за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А за 2020-2023 роки, які є основою для визначення розміру орендної плати для земель комунальної власності, у задоволені позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати слід відмовити.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, яким стягнути з ТОВ "Вестконд" безпідставно збережені кошти у виді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 1 415 629,09 грн, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду наведених у касаційній скарзі.
Прокурор зазначає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно використовує земельну ділянку на вул. Володимирській, 57-А у м. Луцьку без правовстановлюючих документів.
При цьому судами під час розгляду справи № 903/135/21 встановлено обставини використання ТОВ "Вестконд" земельної ділянки площею 2,0964 га, що є преюдиціальними обставинами для справи № 903/786/23, і зазначеним спростовуються висновки суду першої інстанції про відсутність доказів формування земельної ділянки та її розміру. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, а саме площею 2,0964 га, прокурором доведений та підтверджений достатніми доказами.
Прокурор вказує на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2023 у справі № 922/606/23 стосовно того, що враховуючи вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку розміру позовних вимог, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У той же час, згідно з відомостями, які містяться у наданому прокурором листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, який відповідно до положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" є уповноваженим органом, від 01.06.2023 № 10-3-0.31-2010/2-23, нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки на вул. Володимирській у місті Луцьку в районі розташування колишньої кондитерської фабрики із застосуванням коефіцієнта, який враховує цільове призначення земельної ділянки - для земель промисловості, за 2023 рік становить 795,95 гривень. На підставі вказаних відомостей, Луцькою міською радною здійснено розрахунок боргу ТОВ "Вестконд" за використання земельної ділянки за період з 26.02.2020 по 30.06.2023.
Прокурор наголосив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою, про що вказано, зокрема, у постанові від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди не врахували правові позиції Верховного Суду у справах № 642/4792/17, 644/3932/18-ц, 922/2828/20, у зв`язку з чим, зробили невірні висновки про недоведеність прокурором розміру безпідставно збережених коштів належними та допустимим доказами, і як наслідок про необґрунтованість позовних вимог.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вестконд" просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що у справі № 903/135/21, в якій приймали участь ті самі сторони, встановлено обставини, які підлягають до обов`язкового врахування, а саме те, що спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.
Відповідач вважає, що прокурором та позивачем не надано належних і допустимих доказів, які надавали би можливість встановити обставини стосовно того, що Луцькою міською радою не вживалося жодних заходів щодо формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та внесення до реєстру; не доведено чіткої площі та меж земельної ділянки; не надано доказів розміру коштів, які міг би отримати власник земельної ділянки.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.01.2017 та 06.04.2017, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки від 27.01.2006 ТОВ "Вестконд" набуло у власність об`єкти нерухомого майна, а саме: будівлю цукеркового і карамельного цеху /літера М-2/; спецоб`єкт (адмінкорпус) /літера А-3/; будівлю центрального складу /літера Н-1/; будівлю роздрібного цеху /літера Д-1/; вагову /літера Р-1/; газорозподільний пункт ГРП /літера И-1/; будівлю гаража /літера К-1/; будівлю бісквітного цеху /літера И2-1/; будівлю складу сировини /літера В-1/; гараж /літера д/; будівлю механічної майстерні /літера И1-1/; будівлю трансформаторної /літера Л-1/; будівлю компресорної /літера С-1/; будівлю складу сировини /літера М-2/; будівлю котельні /літера б-2/; будівлю нового бісквітного цеху /літера Б-2/ за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А, які належали ТОВ "Виробничо-комерційній фірмі "Луцьккондитер" ЛТД, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Земельна ділянка за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 75-А, площею 2,0964 га, на якій розташоване нерухоме майно була передана ТОВ "Виробничо-комерційній фірмі "Луцьккондитер" ЛТД у постійне користування на підставі рішення Луцької міської ради від 26.12.1996 № 667, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 14.01.1997 № 244 (бланк акта І-ВЛ №000834). На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 623 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки для розміщення виробничої бази "ВКФ "Луцьккондитер" на вул. Володимирській, 57-А до державного акта внесені зміни в землекористування, а саме надано ТОВ "Виробнича-комерційна фірма "Луцьккондитер" ще земельну ділянку площею 0,0960 га, що загалом становить 2,1924 га.
Суди також установили, що 26.02.2020 рішенням Луцької міської ради № 70/57 визнано припиненим ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2,1924 га у зв`язку з ліквідацією товариства. Державний акт на право постійного користування землею від 10.04.1997 № 224 (серії І-ВЛ № 000834) визнано таким, що втратив чинність. Скасовано рішення Луцької міської ради від 29.11.2012 № 34/110 "Про надання ТОВ "Поларт-Інвест" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування виробничих та адміністративних будівель на вул. Володимирській, 57-А". Зобов`язано ТОВ "Вестконд" оформити речові права на земельну ділянку.
30.12.2020 ТОВ "Вестконд" звернулося до Луцької міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з подальшим наданням земельної ділянки в постійне користування.
27.01.2021 у відповідь на заяву ТОВ "Вестконд" Луцька міська рада повідомила про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на Володимирській 57-А в м. Луцьку у зв`язку з тим, що ТОВ "Вестконд" не належить до переліку суб`єктів, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.05.2021 у справі № 903/135/21, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, у задоволені позову ТОВ "Вестконд" до Луцької міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою відмовлено.
4.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з ТОВ "Вестконд" 1 415 552,09 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А на підставі, зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.4. За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.