ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1671/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
відповідача - Безвенюка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (судді: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 (Рим Т. Я.) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромзен"
про скасування державної реєстрації та визнання недійсними договорів,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2023 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромзен" (далі - ТОВ "Ромзен") про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Ромзен" на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 54,1 м2 на вул. Гашека, 17 у м. Львові із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2009 № 1761, укладеного між Приватним підприємством "Мотор" (далі - ПП "Мотор") і Приватним підприємством "Мадич" (далі - ПП "Мадич"), та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.12.2011 № 3560, укладеного між ПП "Мадич" і ТОВ "Ромзен".
Позивач на обґрунтування позову посилався на незаконність проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт та порушенням у зв`язку з цим прав територіальної громади м. Львова на земельну ділянку на вул. Гашека, 17 у м. Львові та наголошував на відсутності об`єктів нерухомості на земельній ділянці за вказаною адресою.
1.2. Від ТОВ "Ромзен" відзиву на позовну заяву не надійшло.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 відмовлено у задоволенні позову.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права та зазначив, що заявлені позовні вимоги не забезпечать усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом чи розміщенням тимчасової споруди на земельній ділянці, адже не буде досягнуто кінцевої мети для позивача як власника земельної ділянки, оскільки об`єкт, дозвіл на будівництво якого, як зазначає Львівська міська рада, не надавався, в експлуатацію збудоване приміщення не приймалося, земельна ділянка для будівництва не надавалася, і далі знаходитиметься на земельній ділянці.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 вказане рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, покладеними в основу судового рішення про відмову у позові, та наголосив, що у наведеному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде знесення самочинно збудованого майна.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 і рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у цій справі, Львівська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Сууд щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 914/1201/19, № 914/1101/19, № 914/2350/17, а також у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 920/754/19.
Львівська міська рада наголошує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про знесення самочинного будівництва. При цьому скаржник стверджує, що він неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що на земельній ділянці на вул. Гашека, 17, у м. Львові будівля площею 51,4 м2 (реєстраційний номер майна 29068136), на яку зареєстровано право власності ТОВ "Ромзен", не існує фізично; на цій земельній ділянці немає тимчасової споруди чи об`єкта нерухомого майна, а лише наявний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності вказаного товариства на будівлю площею 51,4 м2 (реєстраційний номер майна 29068136). Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація про зареєстроване право власності інших осіб, то така реєстрація перешкоджає дійсному власнику - територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради розпоряджатися своєю власністю, зокрема земельною ділянкою. Отже, за доводами скаржника реєстрація права власності відповідача на об`єкт на вул. Гашека, 17 у м. Львові порушує права та майнові інтереси власника відповідної земельної ділянки, адже він не може використовувати та розпоряджатися своєю земельною ділянкою.
3.2. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2009 у справі № 19/186 було визнано право власності ПП "Мотор" на будівлю площею 51,4 м2 на вул. Гашека, 17 у місті Львові та зобов`язано БТІ зареєструвати право власності ПП "Мотор" на вказану будівлю.
На підставі цього судового рішення ПП "Мотор" зареєструвало право власності на будівлю.
Попередні судові інстанцій у справі, що розглядається, зазначили, що у рішенні від 05.11.2009 у справі № 19/186 Господарський суд Львівської області встановив, що будівля є павільйоном та виходив зокрема із того, що 08.12.2005 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2929 "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові" та зобов`язала суб`єкта підприємницької діяльності укласти договір оренди землі з Львівською міською радою; 24.02.2006 ПП Чунис Д. Ф. та Львівська міська рада уклали договір оренди землі для обслуговування павільйону, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Гашека, 17; 09.09.2009 ПП "Мотор" та ФОП Чунис Д. Ф. уклали договір купівлі-продажу, за яким ПП "Мотор" придбало павільйон, розташований за адресою: м. Львів, вул. Гашека, 17.
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 ПП "Мотор" продало будівлю ПП "Мадич".
За договором купівлі-продажу від 20.12.2011 ТОВ "Ромзен" придбало будівлю у ПП "Мадич".
ТОВ "Ромзен" зареєструвало право власності на будівлю, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Попередні судові інстанції установили, що ПП "Мотор" не видавалися дозвільні документи на будівництво; будівля не введена в експлуатацію; Львівська міська рада не приймала рішень про передання земельної ділянки у власність чи користування для обслуговування нерухомого майна і доказів протилежного суду не надано; компетентні органи не видавали містобудівні умови та обмеження на об`єкти будівництва на земельній ділянці, про що свідчить лист від 08.03.2023 Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради.
Водночас, як зазначили суди, відповідно до акта від 11.04.2023, складеного комісією ЛКП "Житловик-С", на земельній ділянці за вказаною адресою не виявлено об`єктів нежитлової нерухомості та будівлі.
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Ромзен" на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 54,1 м2 на вул. Гашека, 17 у м. Львові із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2009 № 1761, укладеного між ПП "Мотор" і ПП "Мадич", та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.12.2011 № 3560, укладеного між ПП "Мадич" і ТОВ "Ромзен".
4.4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту.
4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з підстав неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права передчасними та при цьому виходить із такого.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України. Такий перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Отже, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).
У статті 179 цього Кодексу визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.