ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/441/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
відповідача - Бонтлаба В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2023 (суддя Котельницька В. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
про стягнення 1 503 579,60 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Франдеса Україна" (далі - ТОВ "Франдеса Україна") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (далі - ТОВ "Агрохім-Партнер") 1 503 579,60 грн матеріальних збитків у розмірі 100 % вартості товару, неповернутого з відповідального зберігання.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за вимогами позивача не повернув товар, переданий на відповідальне зберігання згідно з договором про надання послуг відповідального зберігання від 01.01.2020 № 2001 (далі - договір зберігання від 01.01.2020), що згідно з умовами цього договору та вимогами закону є підставою для стягнення з відповідача як зберігача вартості неповернутого товару.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2023 позов задоволено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин неналежного виконання відповідачем умов спірного договору зберігання, що призвело до виникнення негативних наслідків для позивача у виді збитків у розмірі, заявленому до стягнення, що становить 100 % вартості неповернутого зі зберігання (втраченого) товару.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 вказане рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, покладеними в основу судового рішення про задоволення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2023 у цій справі, ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пункту 8 частини 1 статті 310 господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування висновків Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-4, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16, від 26.10.2022 у справі № 161/2915/20, від 26.10.2022 у справі № 570/2615/17; (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - щодо порядку та умов грошового виконання однією стороною договірних зобов`язань коли засновники та керівники іншої сторони договору були громадянами Республіки Білорусь, котра підтримує російську федерацію - державу, яка здійснює збройну агресію проти України; (3) незалучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - слідчого Подільського УП ГУНП у місті Києві Цимбалюка М. Д. та Соболя Т. М. - особи, котрій на зберігання в рамках кримінального провадження було передано товар.
3.2. ТОВ "Франдеса Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.01.2020 між ТОВ "Франдеса Україна" (поклажодавець) і ТОВ "Агрохім-Партнер" (зберігач) укладено договір зберігання, за умовами якого у порядку та на умовах ним визначених поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця, а саме засоби захисту рослин (товар), з подальшим поверненням об`єкта зберігання поклажодавцеві без зміни його якісних або кількісних характеристик; приймання на зберігання товару відбувається за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками після фактичного прийняття.
Найменування, вартість, асортимент та кількість продукції визначаються у актах приймання-передачі, які складаються сторонами під час приймання-передачею кожної партії товару (пункт 1.2 вказаного договору).
У пункті 2.1.9 договору зберігання від 01.01.2020 сторони обумовили, що зберігач зобов`язується протягом одного календарного дня з моменту отримання відповідної вимоги (або рівноцінного документа) поклажодавця, повернути йому або уповноваженій особі (яка повинна мати належне документальне посвідчення своїх повноважень на здійснення вищевказаних дій) товар, який був переданий на зберігання згідно з актами приймання-передачі товару. Днем пред`явлення поклажодавцем вимоги про повернення товару вважається дата отримання вимоги зберігачем, яка зазначається останнім у відмітці про отримання такої вимоги або збільшена на сім календарних днів дата, яка зазначається оператором поштового зв`язку на документі про прийняття поштового відправлення на ім`я зберігача за адресою, яка вказана в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.1.14 цього договору зберігач не має права передавати товар третім особам без дозволу поклажодавця.
У пункті 2.1.15 договору зберігання від 01.01.2020 визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві товар, якісні показники якого повинні бути не гірші за показники товару під час його передачі зберігачу на зберігання.
Зберігач несе повну матеріальну відповідальністю за збереження прийнятого на відповідальне зберігання товару з моменту його одержання від поклажодавця до моменту його повернення поклажедавцеві (пункт 3.1 названого договору).
Згідно з пунктом 3.3 договору зберігання від 01.01.2020 у випадку втрати, виявлення нестачі, пошкодження товару, що переданий на відповідальне зберігання, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцеві 100 % вартості втраченого або пошкодженого товару, оплатити витрати, понесені поклажодавцем з доставки такого товару на склад відповідального зберігання, а також відшкодувати всі збитки, понесені поклажодавцем унаслідок втрати, нестачі або пошкодження товару. Якщо внаслідок пошкодження товару його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цього товару і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач повинен сплатити вартість товару, оплатити транспортні витрати та відшкодувати збитки у термін 3 днів із моменту виявлення втрати, нестачі або пошкодження товару.
У пункті 3.4 спірного договору сторони визначили, що у випадку неповернення товару поклажодавцеві за першою вимогою, товар вважається втраченим та днем втрати товару вважається другий календарний день від дня пред`явлення поклажодавцем вимоги про повернення товару зі зберігання, якщо таке повернення зберігачем не здійснене. У разі неповернення товару поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неповернутого своєчасно товару за кожний день затримки.
Відповідно до пункту 7.1 договору зберігання від 01.01.2020 сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося унаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку. Настання форс-мажорних обставин має бути засвідчене відповідними документами Торгово-промислової палати України (ТПП України). Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини протягом 5 календарних днів надсилає іншій стороні лист та документ ТПП України. Сторона, яка постраждала від форс-мажорних обставин і своєчасно не повідомила про це, не може посилатися на неї, хіба що сила цієї обставини перешкоджала відправленню такого повідомлення.
Згідно з пунктами 7.2, 7.2.1 вказаного договору під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміється непереборна сила. Під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, масові епідемії, епізоотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, прояви тероризму, бойкоти (окрім персоналу сторін)), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню. У разі введення на території України (або в окремій місцевості де знаходиться зберігач) воєнного стану, зберігач зобов`язується протягом 12 годин здійснити за свій рахунок повернення поклажодавцеві всіх матеріальних цінностей, які знаходиться на відповідальному зберіганні.
Відповідно до пункту 7.2.2 договору зберігання від 01.01.2020 не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору. Якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим (пункти 7.3, 7.4 зазначеного договору).
За змістом пункту 7.5 договору зберігання від 01.01.2020 якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього договору є тимчасово неможливим і така неможливість триває протягом 90 календарних днів і не виявляє ознак припинення, будь-яка сторона має право ініціювати припинення дії цього договору шляхом укладення відповідної угоди.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору закінчується 31.12.2020. В частині зобов`язань зберігача зі збереження товару договір діє до моменту фактичного прийняття товару поклажодавцем, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами свої зобов`язань (пункти 8.1 і 8.2 спірного договору).
До договору сторонами було підписано додаткові угоди, що є його невід`ємними частинами.
Зокрема, 06.12.2021 між поклажодавцем і зберігачем було підписано додаткову угоду № 4, за змістом якої сторони виклали, серед іншого, пункт 8.2 договору в новій редакції, а саме "8.2. Строк дії договору закінчується 31.12.2022. В частині зобов`язань зберігача зі збереження товару договір діє до моменту фактичного прийняття товару поклажодавцем, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами свої зобов`язань".
Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов вказаного договору сторони підписали акти приймання-передачі на відповідальне зберігання засобів захисту рослин, за якими поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання відповідні засоби захисту рослин, а саме за актом від 27.05.2020 № 11 були передані засоби захисту рослин - Сатурн, МД (Нікосульфурон, 40 г/л) в кількості 720 літрів, за ціною 334,50 грн/літр без ПДВ, загальною вартістю 289 008,00 грн; за актом від 29.07.2020 № 17 - Азимут, КЕ (Тебуконазол, 125 г/л+ триадимефон) в кількості 1440 літрів, за ціною 536,10 грн/літр без ПДВ, загальною вартістю 926 380,80 грн; за актом від 30.03.2022 № 55 - Азимут, КЕ (Тебуконазол, 125 г/л + триадимефон, 100г/д) в кількості 2000 літрів, за ціною 556,50 грн/літр без ПДВ, загальною вартістю 1 335 600,00 грн, а також Ріпіус, КС (метазахлор, 400г/л) в кількості 750 літрів, ціною 468,60 грн/літр без ПДВ, загальною вартістю 421 740,00 грн.
02.09.2022 за актом прийому-передачі майна вилученого під час обшуку 02.09.2022 за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 12-А, слідчий СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві лейтенант поліції Цимбалюк М. Д. передав завідувачу складу ТОВ "Агрохім-Партнер" Соболю Т. М. на відповідальне зберігання майно ТОВ "Франдеса Україна", вилучене під час обшуку 02.09.2022 в складському приміщені ТОВ "Агрохім-Партнер" за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 12-А, а саме пестицид "Азимут" загальним об`ємом 2180 л, в тарі по 10 л; пестицид "Екстрабіт" загальним об`ємом 10 л, в тарі по 10 л; пестицид "Ксиор" загальним об`ємом 46 л, в тарі по 1 л; пестицид "Сатурн" загальним об`ємом 130 л, в тарі по 10 л; пестицид "Скат" загальним об`ємом 2710 л, в тарі по 10 л; пестицид "Таймень" загальним об`ємом 10 л, в тарі по 10 л.
14.09.2022 відповідно до розпорядження позивача № 34 про відвантаження товару зі складу ТОВ "Агрохім-Партнер" доручено відповідачеві відвантажити позивачеві 14.09.2022- 15.09.2022 наступний товар: Азимут, КЕ, в кількості 2180 л та Сатурн, МД, в кількості 130л.
15.09.2022 позивач звернувся до СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві з клопотанням, в якому просив надати інформацію, на підставі якого процесуального документа в межах кримінального провадження № 42022102070000131 були вилучені, належні на праві власності ТОВ "Франдеса Україна" матеріальні цінності, а саме пестициди "Азимут, КЕ" у кількості 2 180 л; "Сатурн, МД" у кількості 130 л (товар), а також повідомити, чи накладено на них арешт.
14.10.2022 Подільське управління поліції у м. Києві ГУ НПУ у листі № 12699/125/53/03-2022 поінформувало ТОВ "Франдеса Україна" про те, що це товариство не має процесуального статусу у кримінальному провадженні від 20.04.2022 № 42022102070000131, у зв`язку з чим ознайомлення із запитуваними процесуальними документами не є можливим.
06.04.2023 ТОВ "Франдеса Україна" за розпорядженням № 01 про відвантаження товару зі складу ТОВ "Агрохім-Партнер" доручило останньому відвантажити позивачеві 06.04.2023- 07.04.2023 наступний товар: Азимут, КЕ, в кількості 2180 л та Сатурн, МД, в кількості 130 л.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом позову у ній є вимога про стягнення вартості товару, неповернутого з відповідального зберігання.
4.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем як зберігачем умов договору зберігання від 01.01.2020 в частині повернення за вимогою поклажодавця товару, що призвело до виникнення негативних наслідків для позивача у виді збитків у розмірі вартості неповернутого зі зберігання (втраченого) товару. Водночас, надавши оцінку аргументам відповідача, які він наводив заперечуючи проти позову, суди визнали недоведеними відповідачем документально обставини існування форс-мажорних обставин (запровадження воєнного стану на території України) через які він не міг виконати свої договірні зобов`язання, звернувши увагу при цьому на те, що у розділі 7 договору зберігання від 01.01.2020 сторони погодили певний механізм звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо це виявилося наслідком дії форс-мажорних обставин, який відповідачем дотримано не було. Також суди відхилили як необґрунтовані доводи відповідача про наявність певних фінансових заборон, встановлених положеннями пункту 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", та те, що засновниками позивача є громадяни Республіки Білорусь, установивши відсутність у наведеному випадку підстав для застосування обмежень, встановлених вказаною Постановою.
4.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили із того, що згідно зі статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 938 зазначеного Кодексу зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Водночас у статті 953 цього ж Кодексу унормовано, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.