ПОСТАНОВА
3 травня 2024 року
м. Київ
справа № 1309/3314/12
провадження № 51 - 141 ск 18
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
установив:
До Верховного Суду надійшли матеріали кримінальної справи разом із касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 в якій порушується питання про перевірку вироку Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у касаційному порядку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.
Проте засуджений указаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги не дотримався та подав скаргу, яка не відповідає приписам ст. 350 КПК 1960 року.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі повинно бути зазначено в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу, якою передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону
(ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).
Однак у своїй касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, належним чином не обґрунтовує наявність таких порушень з огляду на межі перевірки касаційним судом оскаржених судових рішень встановлені законом, натомість доводи його касаційної скарги фактично зводяться до неповноти досудового та судового слідства і невідповідності висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи.
Суд касаційної інстанції звертає увагу засудженого, що неповнота досудового
та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції, разом із тим, відповідно до
ст. 398 КПК 1960 року вказані обставини не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не аргументує у чому саме полягає істотність порушень, допущених, на його думку, судом апеляційної інстанції при перевірці вироку в межах доводів його апеляційної скарги з огляду на положення ст. 370 КПК 1960 року.
Окрім цього, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на ще одну підставу для скасування оскаржених судових рішень засуджений не зазначає, яка саме норма Кримінального закону була застосована судами неправильно, і в чому саме полягає неправильність такого застосування ( ст. 371 КПК 1960 року).