постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 299/937/22
провадження № 51-4466км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022070000000030 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2022 року, залишеним без змін Закарпатським апеляційним судом згідно з ухвалою від 18 квітня 2023 року, ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через відсутність у її діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання про процесуальні витрати та долю речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні злочину за наступних обставин.
У вересні 2017 року ОСОБА_7 як фізична особа підприємець отримала погоджений робочий проєкт "Розчистка русла річки Тиса біля с. Велика Копаня Виноградівського району Закарпатської області" розроблений ВКП "ЗакарпаттяВодПроект" Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса, метою якого згідно з п. 1 є розчистка русла від твердих наносів з метою створення стійкого в плані русла річки, задля збільшення пропускної спроможності річки Тиса в період підняття рівнів води на двох ділянках загальною довжиною 1192 м, стабілізації берегової лінії та зменшення дії розмиваючої сили водного потоку, для захисту від підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь.
Надалі, в період із січня 2018 року до грудня 2020 року ОСОБА_7 діючи умисно, скориставшись несумлінним ставленням до своїх службових обов`язків окремих посадових осіб Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (далі - ВМУВГ), досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, знаючи, що в неї відсутні дозвільні документи для користування надрами загальнодержавного значення, на підставі укладеного з ВМУВГ договору про надання послуг № 0002/18 від 17.01.2018, всупереч ч. 2 ст. 86 Водного кодексу України за допомогою невстановленої техніки незаконно видобула корисну копалину загальнодержавного значення - піщано-гравійну суміш об`ємом 8845 метрів кубічних, яку реалізувала невстановленим особам.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 13.05.2021 не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, адже стороною захисту впродовж розгляду провадження в судах обох інстанцій не заперечувалося, що ОСОБА_7 виконувала роботи саме на цій ділянці, як і не заперечувалося, що саме з цієї ділянки було відібрано 24 взірці піщано-гравійної суміші. Тому прокурор вважає, що у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав застосовувати принцип "плодів отруйного дерева", адже всі здобуті в кримінальному провадженні докази є належними та допустимими.
На думку прокурора, висновки судів обох інстанцій про те, що показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 жодним чином не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення є помилковими.
Стверджує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив та не дав аргументованих відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, а тому ухвалене цим судом рішення не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим й таким, що відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор підтримала вимоги касаційної скарги.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Не погодившись із вироком місцевого суду прокурор подав на нього апеляційну скаргу доводи якої є аналогічними тим, що наведені ним у касаційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.