ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2024 року
м. Київ
справа № 932/11390/20
провадження № 61-100 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача- ОСОБА_4,
третя особа- Сьома дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 04 липня 2023 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3, третя особа - Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідача мати - ОСОБА_6 . Відповідач є його рідний брат.
Після смерті матері вони домовилися звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини. Проте в обумовлений день він не зміг піти до нотаріуса, тому відповідач самостійно звернувся до нотаріуса. ОСОБА_3 мав повідомити у разі якщо його присутність у нотаріуса буде обов`язковою. Після візиту до нотаріуса відповідач повідомив, що подав заяву про прийняття спадщини за законом від них обох.
22 вересня 2020 року вони звернулися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, проте йому було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини,
а ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом
від 22 серпня 2020 року на 1/3 частку квартири
АДРЕСА_1 .
Позивач вважав, що він також прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на момент її смерті проживав разом з матір`ю за адресою:
АДРЕСА_2, а реєстрація місця проживання матері у квартирі АДРЕСА_1 не спростовує вказані обставини. Отже, виданим на ім`я відповідача свідоцтвом про право на спадщину за законом порушено його права, оскільки він також є спадкоємцем першої черги та відповідно до положень закону спадщина підлягала розподілу між ним та відповідачем у рівних частках.
З врахуванням викладеного ОСОБА_5 просив суд встановити факт його постійного проживання з матір`ю - ОСОБА_6 за адресою:
по АДРЕСА_2, на час відкриття спадщини та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 серпня
2020 року на ім`я ОСОБА_3 . Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2017 року у справі
№ 200/2235/17 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді сорока годин громадських робіт та стягнуто судовий збір у сумі 320 грн. Потерпілим у вказаній справі була спадкодавець - ОСОБА_6, події відбувалися 17 січня 2017 року у будинку АДРЕСА_2 .
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року
у справі № 200/2235/17 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Апеляційний суд при розгляді справи
№ 200/2235/17 дійшов висновку про те, що "з пояснень правопорушника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6, вбачається що вони, проживаючи в одному будинку, фактично його розділили, при цьому кожний з них користується лише тими приміщеннями, які вважає своїми, та сплачує свою частку комунальних витрат окремо. Вони не мають спільного побуту, спільного бюджету та витрат, спільних прав та обов`язків сімейного характеру. Наведені обставини свідчать про те, що, незважаючи на кровне споріднення правопорушника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6, сімейні відносини в них відсутні, що виключає можливість кваліфікації зазначених у постанові суду дій ОСОБА_5 як насильства в сім`ї відповідно до положень частини першої статті 173-2 КУпАП, та є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення".
Ураховуючи викладене, будинок АДРЕСА_2 було поділено на дві частини, в одній з яких проживала спадкодавець, в іншій позивач. ОСОБА_5 не мав доступу до приміщень, які займала спадкодавець. Зазначена обставина також підтверджена показаннями свідків.
Позивач, вказуючи про те, що він допустив помилку, не звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку, фактично усвідомлював ту обставину, що йому для прийняття спадщини необхідно подати відповідну заяву, тобто він розумів, що положення частини третьої
статті 1268 ЦК України на нього не поширюються.
Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки захищаючи права спадкоємця на 1/3 частку спірної квартири, яка зареєстрована за відповідачем, належним способом може бути віндикаційний позов, а у частині іншого майна, яке залишається зареєстрованим за спадкодавцем, вимога про визнання права власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 04 липня 2023 року змінено у частині правового обґрунтування відмови
у задоволенні позову. В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вказував про те, що будинок
АДРЕСА_2 фактично поділений на дві частини, він та мати користувались різними частинами будинку, які обладнані окремими, у тому числі, кухнями, санвузлами.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів проживання його матері - ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним
у будинку АДРЕСА_2 . Копія довідки квартального комітету № 7 Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 12 листопада 2015 року не містить інформацію про фактичне проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 разом з позивачем, де він зареєстрований
з 08 січня 2001 року. У цій довідці лише зазначено, що ОСОБА_6 є власницею за цією адресою без реєстрації. Крім того, вказана довідка видана у листопаді 2015 року, тобто більше ніж за чотири роки до відкриття спадщини після смерті матері сторін у лютому 2020 року. Інших належних та допустимих доказів фактичного проживання ОСОБА_6 на час відкриття спадщини
ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 позивачем не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що місце проживання спадкодавця ОСОБА_6 було зареєстроване у квартирі
АДРЕСА_1 з 28 червня 1993 року до дня її смерті.
Відповідач заперечував факт проживання матері - ОСОБА_6 на час відкриття спадщини разом з позивачем по АДРЕСА_2 . Згідно з поясненнями відповідача їх мати - ОСОБА_6 останні півтора роки до відкриття спадщини фактично проживала у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області.
Факти численних звернень ОСОБА_6 14 серпня 2016 року, 27 вересня
2016 року, 18 січня 2017 року, 29 січня 2017 року, 20 лютого 2019 року до поліції із заявами про нанесення їй тілесних ушкоджень, виникнення конфліктів, що мали місце за адресою по АДРЕСА_2, не свідчить про її фактичне проживання за цією адресою на час смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки останнє таке звернення було за рік до відкриття спадщини.
Доводи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі у справі № 200/2235/17 про адміністративне правопорушення про те, що фактичний розподіл будинку АДРЕСА_2 на дві частини, однією з яких користувався він із сім`єю, іншою - ОСОБА_6, не є визначальним доказом при розгляді цієї справи. Обставини у справі № 200/2235/17 про адміністративне правопорушення мали місце станом на 17 січня 2017 року, тобто за три роки до відкриття
спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту постійного
проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини
по АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері до нотаріуса не звернувся, а отже, відсутні докази порушення прав позивача при видачі оспорюваного свідоцтва про права на спадщину за законом на ім`я відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 932/11390/20
з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач на час смерті матері -
ОСОБА_6 постійно проживав з нею по АДРЕСА_2, тобто відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України він є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 .
Суди, встановивши факт того, що він та спадкодавець проживали разом
в одному будинку, дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Будинок по АДРЕСА_2 не був поділений між ним та спадкодавцем, він є нероздільним, має один вхід, одне подвір`я, один вихід з прибудинкової території. На час відкриття спадщини конфліктів між ним, його новою дружиною та матір`ю не існувало, ОСОБА_6 постійно проживала у вищевказаному житловому будинку.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивач не проживав з матір`ю на час відкриття спадщини, оскільки належними доказами підтверджено факт того, що будинок по АДРЕСА_2 було розділено на дві частини, тобто на два окремих житлових приміщення. Спадкодавець фактично проживала
у смт Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_5, відповідно до копії свідоцтва про народження від 14 листопада 1990 року (а.с. 13, т. 1).
Згідно з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06 жовтня 2020 року право власності на будинок АДРЕСА_2 зареєстроване на 1/2 частку за ОСОБА_5 та на 1/2 частку
за ОСОБА_6 (а.с. 16 т.1).
Власниками земельної ділянки, площею 0,0392 га, (кадастровий номер 1210100000:02:310:0006) для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 22 жовтня 2007 року серії ЯБ №878715 були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 32, т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 04 грудня 1998 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5
(а.с. 132, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 лютого 2020 року (а.с. 17, т. 1).
Згідно з копією спадкової справи № 89/2020, заведеної Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, із заявою про прийняття спадщини 26 лютого 2020 року звернувся лише ОСОБА_3
(а.с. 125 зворот, т. 1).
ОСОБА_6 була зареєстрована у квартирі
АДРЕСА_1 з 28 червня 1993 року до дня смерті; інші зареєстровані особи за цією адресою на день її смерті відсутні, що підтверджується листом відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
від 06 березня 2020 року № 14/5-2791 (а.с. 131 зворот, т. 1).