ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/14385/17
провадження № 61-12185св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, служба у справах дітей Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Панченко Ольга Вікторівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого
2021 року у складі судді Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Сегеди С. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання права власності.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що із 15 квітня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, з яким мають спільних дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
3. Стверджувала, що під час шлюбу за її власні кошти був побудований будинок на АДРЕСА_1, який мав бути оформлений на дітей. Вказані грошові кошти отримані нею від батьків та інших фізичних осіб, однак письмовий договір про надання позики не укладався. На отримані нею грошові кошти були придбані будівельні матеріали, а також здійснювалася оплата будівельних робіт.
4. У 2012 році будівництво було завершено, будинок здано в експлуатацію, а оформленням документів на будинок займався її чоловік ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_5, була розподілена між нею, її дітьми та матір`ю померлого - ОСОБА_6 .
6. Вважала, що будинок не входить до складу спадщини, оскільки була впевнена, що право власності на будинок зареєстровано за дітьми. Іншого житла, крім вказаного будинку ні вона, ні її діти не мають.
7. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, а у вересні 2016 року від дочки ОСОБА_6 - ОСОБА_2, вона дізналась, що право власності на будинок зареєстровано не за її дітьми, а за матір`ю ОСОБА_5, яка заповіла будинок своїй дочці.
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності по 1/2 частині житлового будинку,
з господарськими будівлями, загальною площею 300,7 кв. м, житловою площею 68,2 кв. м, розташованому по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, у позові відмовлено.
10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що спірний будинок належить її дітям та що їх право порушено відповідачкою.
11. Також судами були взяті до уваги судові рішення у справі
№ 520/13312/16-ц та встановлені у них обставини, зокрема про те, що
саме ОСОБА_6 є власником спірного будинку та земельної ділянки.
12. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Панченко О. В., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. 10 серпня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Панченко О. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року
у справі № 910/10987/18, від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6,
від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 10 грудня 2019 року
у справі № 910/6356/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 328 ЦК України та статтю 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
20. Крім того суд апеляційної пославшись на преюдиційність фактів, встановлених у справі № 520/13312/16-ц, фактично обґрунтував свою постанову мотивами інших судових рішень.
21. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про допит свідків, а апеляційний суд цих порушень не усунув.
22. Звертає увагу, що спірний будинок збудований нею за власні кошти, однак права власності на нього ні вона, ні її діти не мають та фактично залишились без житла і коштів, які були витрачені на будівництво будинку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У грудні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат
Дівіна А. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить продовжити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні касаційної скарги.
24. Колегія суддів, враховуючи дату вручення ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття касаційного провадження, строк необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву до 20 грудня 2023 року.
25. У відзиві ОСОБА_2 вказує, що суди обґрунтовано врахувавши судові рішення у справі № 520/13312/16 дійшли правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 порушення права її дітей на спірний будинок. Також вважає помилковими доводи касаційної скарги щодо відмови
у задоволенні клопотання про допит свідків, оскільки показання свідків стосовно будівництва спірного будинку та осіб, які в ньому проживали не належать до предмета доказування у цій справі.
Обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_1 із 15 квітня 2000 року перебувала з ОСОБА_5
у зареєстрованому шлюбі, під час якого народилися діти: ОСОБА_4, 2004 року народження та ОСОБА_3, 2003 року народження.
27. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_6 .
28. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання нікчемним заповіту ОСОБА_6 щодо розпорядження житловим будинком з господарськими спорудами по
АДРЕСА_1, та визнання за нею права власності на спірний будинок.
29. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року у справі № 520/13312/16-ц, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
30. У рішенні в справі № 520/13312/16 суд дійшов зокрема таких висновків: "…Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що в період шлюбу
з померлим за її власні кошти був побудований будинок
АДРЕСА_1, який мав бути оформлений на дітей, однак, як з`ясувалось пізніше, право власності на будинок було зареєстровано за матір`ю померлого, яка не має жодного відношення до будинку, тому не мала права ним розпоряджатися. Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. 23 грудня 1999 року (майже за чотири місяці до укладання позивачем шлюбу) державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І. А. було посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Одеська міська рада продала, а ОСОБА_6 купила індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді 202/1000 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складається в цілому з: 8 літніх житлових будівель загальною житловою 594,0 кв.м., і надвірних будівель: сараї - "З, Л, Н, Ж, Ш, Щ, У, О, Ч, Ф, Ю, Я", літніх кухонь - "Л1, Л2, Л3, Л4, Л5, Л6, Л7, Л9, С ", гаража "Л8", веранди "Т", душа "Н", огорожі № 1-6, І мостіння, розташованих на земельній ділянці загальною площею 5955 кв. м. Відчуженню підлягають будівлі та споруди, розташовані на ділянці № 3 дачного містечка, позначених на плані: дерев`яне літній будова під літерою "К", загальною житловою площею 184,4 кв. м, сараї "Ю" "Я". На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу 12 січня
2000 року представництвом з управління комунальною власністю Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди № 005603, яке посвідчувало право приватної власності ОСОБА_6 на 202/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які в цілому складаються з літньої споруди під літерою "К", загальною житловою площею 184,4 кв.м., та споруди у вигляді сараїв під літерами "Ю", "Я". Згодом, 28 грудня 2000 року на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 31 жовтня 2000 року № 1929 ХХІІІ, ОСОБА_6 було видано державний акт про право приватної власності на землю Серії ІІІ-ОД № 063172, відповідно до якого останній було передано у приватну власність земельну ділянку
площею 0,0642 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Далі, отримавши всі дозвільні документи, ОСОБА_6 реконструйована належні їй вищевказані 202/1000 частин домоволодіння,
в результаті чого виконавчим комітетом Одеської міської ради 17 травня
2012 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок
з господарськими будівлями, яке посвідчує, що об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому дійсно належить ОСОБА_6 на праві приватної власності та складається з будинку
літ. "А", загальною площею 300,7 кв. м, житловою площею 68,2 кв. м, сараю літ. "Б", альтанки літ. "В", відображених у технічному паспорті від 06 серпня 2009 року. Це свідоцтво було видано на підставі свідоцтва № 15000751 про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 27 серпня 2009 року, державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня
2000 року…".
31. При вирішенні справи № 520/13312/16-ц суд взяв до уваги, що правовстановлюючі документи ОСОБА_6 на спірний будинок недійсними в не визнавались та скасовані не були, у зв`язку з чим вона є власником спірного будинку та земельної ділянки. Суд критично поставився до видаткових накладних, які були надані позивачкою як докази будівництва будинку за власні кошти, оскільки з них не вбачається того, що будівельні матеріали були придбані та використані саме для будівництва будинку за адресою АДРЕСА_1 .