ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 523/1676/19
провадження № 61-11950св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравець Олександр Володимирович, акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (після зміни назви - акціонерне товариство "Сенс Банк"),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 27 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравця О. В., акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (після зміни назви - акціонерне товариство "Сенс Банк"), про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з метою забезпечення виконання кредитного договору № 665/Ф03.7/109 від 14 травня 2008 року між
ним та АТ "Укрсоцбанк" було укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 .
3. У подальшому будинок з будівельною адресою:
АДРЕСА_2, було добудовано та здано в експлуатацію, будинку присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_3 . Проте, право власності на спірну квартиру ним не було оформлено.
4. У січні 2019 року йому стало відомо, що із 13 листопада 2018 року на підставі іпотечного договору власником його квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано АТ "Укрсоцбанк".
5. Вважає, що банк неправомірно набув право власності на предмет іпотеки, оскільки між ним та банком не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, він не отримував вимоги про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке відбулось без згоди власника усупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
6. Крім того, на момент набуття АТ "Укрсоцбанк" права власності на спірне майно була відсутня оцінка предмету іпотеки, а сам договір іпотеки, за яким передано в іпотеку майнові права у незавершеному будівництві, є недійсним.
7. В результаті звернення стягнення на іпотечну квартиру без дозволу органу опіки та піклування були порушені права його неповнолітньої дитини, ОСОБА_2, 2015 року народження.
8. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Кравець О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44065314
від 15 листопада 2018 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4, за АТ "Укрсоцбанк";
- скасувати запис про реєстрацію права власності № 28936612, вчинений державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравець О. В., яким проведена реєстрація права власності на вказану квартиру за
АТ "Укрсоцбанк";
- припинити право власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на спірну квартиру;
- провести державну реєстрацію права власності на квартиру за
ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, у складі судді Сувертак І. В., від 29 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора
КП "Агенція державної реєстрації" Кравця О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44065314
від 15 листопада 2018 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4, за АТ "Укрсоцбанк".
Скасовано запис про реєстрацію права власності № 28936612, вчинений державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О. В., яким проведена реєстрація права власності на спірну квартири за
АТ "Укрсоцбанк".
Припинено право власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є
АТ "Альфа-Банк", на вказану квартиру.
Проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, врахував, що між сторонами не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя; звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"; оцінка предмету іпотеки на момент набуття АТ "Укрсоцбанк" права власності на спірну квартиру не проводилася.
11. Водночас суд першої інстанції вказав на необґрунтованість решти доводів позивача, зокрема щодо неотримання ним вимоги про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки,порушення прав неповнолітньої дитини та недійсність договору іпотеки.
12. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржував.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
14. Колегія суддів виходила з того, що умови іпотечного договору містять відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.
15. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що оскільки право власності на спірну квартиру зареєстроване за відповідачем, тому належним способом захисту прав позивача, які він вважає порушеними, є звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна, а рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Однак таких вимог у розглядуваній справі ОСОБА_1 не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О. А. просить постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. 07 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О. А. подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду
від 27 червня 2023 року у цивільній справі № 523/1676/19.
18. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 04 вересня 2018 року у справі
№ 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а,
від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц,
від 10 жовтня 2019 року у справі № 752/10790/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Також вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Звертає увагу на те, що іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодавця, оскільки такий договір укладається окремо та підлягає нотаріальному посвідченню. Однак у розглядуваній справі між сторонами окремий договір не укладався.
23. Стверджує, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту, оскільки предмет іпотеки не відчужувався третім особам, а право власності на нього зареєстровано за банком.
24. Наголошує, що апеляційний суд, помилково відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив докази у справі, зокрема не надав оцінку доводам позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та необхідності подання оцінки предмету іпотеки під час проведення державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 14 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту
№ 665/Ф03.7/109, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 42 476 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, строком до 13 травня 2033 року.
26. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 травня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку
АКБ "Укрсоцбанк" майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_5 .
27. Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
28. Відповідно до пунктів 4.5 та 4.5.3 договору іпотеки, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
29. Будинок з будівельною адресою: АДРЕСА_2, було добудовано та здано в експлуатацію, будинку присвоєна поштова адреса:
АДРЕСА_3 .
30. Право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 оформлено та зареєстровано не було.
31. У листопаді 2018 року АТ "Укрсоцбанк" набуло право власності на квартиру АДРЕСА_4, звернувши стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а саме шляхом визнання права власності на квартиру. Відповідні зміни щодо власника нерухомого майна були внесені до державного реєстру державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравець О. В. на підставі: повідомлення про порушення, серія та номер: 13.3-03/96-7357, виданий 02 серпня 2018 року, видавник:
ПАТ "Укрсоцбанк"; рекомендоване поштове повідомлення, серія та номер: 6501407245378, виданий 08 серпня 2018 року, видавник Укрпошта; іпотечний договір, серія та номер: 860, виданий 14 травня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.