ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 461/2033/23
провадження № 61-17864св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівська обласна прокуратура,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Державна казначейська служба України
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова у складі судді Стрельбицького В. В.
від 19 липня 2023 року та постанову Львівськогоапеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 13 листопада 2023 року та ОСОБА_2 а, від імені якого діє адвокат
Мицик Олег Володимирович, на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 13 листопада 2023 року.
Зміст позовної заяви
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 14 квітня 2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
3. 26 квітня 2010 року складено обвинувальний висновок, відповідно до якого він 31 грудня 2009 року о 16:15 год., керуючи автобусом марки ЛАЗ 52523, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виконуючи свої функціональні обов`язки по перевезенню пасажирів на вул. Шота Руставелі у м. Львові, грубо порушив вимоги пункту 1.5 розділу 1, пункту 2.3 розділу 2, пункту 12.1 розділу 12, пункту 13.1 розділу 13 Правил дорожнього руху України, створив загрозу для життя і здоров`я громадян та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
4. Згідно з постановами слідчого СЧ СУ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 14 квітня 2010 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на усе належне йому майно.
5. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року його було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, запобіжний захід скасовано.
6. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора було задоволено, вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року кримінальну справу по його обвинуваченню за частиною другою статті 286 КК України направлено прокурору Львівської місцевої прокуратури № 3 для проведення додаткового розслідування.
8. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року вищевказану постанову Галицького районного суду м. Львова скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. За результатами нового розгляду в суді першої інстанції вироком Галицького районного суду м. Львова 14 травня 2021 року його було визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
10. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року щодо нього залишено без змін, а апеляцію прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова - без задоволення.
11. Позивач зазначав, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури у період з 14 квітня 2010 року до 27 жовтня 2022 року він незаконно перебував під слідством і судом, що загалом становить 150 місяців та 13 днів. Вказував, що йому було завдано значної моральної шкоди, оскільки йому довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми та колегами, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання та страждання, спричинило душевний біль й небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка до того була позитивною та склалася впродовж тривалого часу. Крім того, він змушений був звільнитися з посади водія Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 та не мав можливості знайти роботу у зв`язку з розглядом його справи у судах і неможливістю отримати довідку про відсутність судимості.
12. Також у зв`язку з необхідністю отримання юридичної допомоги у кримінальній справі, на підставі договору про надання правової допомоги № 25 від 25 березня 2013 року у період з 19 березня 2021 року по 23 березня 2023 року за надання правової допомоги він сплатив грошові кошти в розмірі 24 600,00 грн.
13. Посилався на те, що у 2014 році він був прийнятий на військову службу. Під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації поблизу м. Сєвєродонецька Луганської 13 червня 2022 року області отримав поранення - вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин правого плеча та лівого стегна, вогнепальний перелом правої п`яткової кістки.
14. Незважаючи на те, що впродовж тривалого часу після поранення він був змушений пересуватися за допомогою милиць, він мав прибувати у судові засідання, що спричиняло йому нестерпний фізичний біль та страждання. Окремі судові засідання відкладалися саме за клопотанням сторони обвинувачення безпосередньо перед судовим засіданням без жодного попередження сторони захисту, яка на той момент вже прибула до суду.
15. Окрім цього, у зв`язку з тривалим розглядом кримінальної справи він був змушений звернутися до Європейського суду з прав людини, рішенням якого у справі "Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв" від 10 грудня 2020 року (заява №38110/19 та 9 інших заяв) встановлено порушенням національними органами держави України статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме порушення права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.
16. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 511 855,00 грн моральної шкоди та 24 600,00 грн витрат за надану йому правову допомогу у кримінальній справі.
Стислий виклад позиції відповідача
17. Львівська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначала, що у матеріалах відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б підтверджували завдання позивачу страждань, погіршення стану його здоров`я, змін у життєвих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, необхідність відновлення попереднього стану. Звертала увагу на змагальність у кримінальному процесі.
18. Вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди за один місяць перебування під слідством та судом не може бути більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не повинен призводити до збагачення. Водночас обов`язок держави відшкодувати завдану громадянину моральну шкоду не може стояти вище обов`язку боронити свою незалежність та територіальну цілісність, тоді як ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.
19. Крім цього, Львівська обласна прокуратура вважала необґрунтованим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у кримінальній справі.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
20. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
21. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 511 855,00 грн.
22. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 24 600,00 грн.
23. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у період з 14 квітня 2010 року і до 27 жовтня 2022 року безпідставно притягався до кримінальної відповідальності на підставі частини другої статті 286 КК України, а визначена позивачем сума у розмірі 1 511 855,00 грн відповідає моральним стражданням, які були завдані йому протягом періоду перебування під слідством та судом, є обґрунтованою та відповідає засадам справедливості. Крім того, з урахуванням складності справи, тривалості надання правової допомоги позивачу та виконаних адвокатами робіт, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт в ході досудового розслідування і судового розгляду, оформлення документів, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг, значенням кримінального провадження та його результату для позивача, суд вважав, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 24 600,00 грн підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
25. Постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, змінено. Визначено розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000,00 грн, у зв`язку з чим перший абзац резолютивної частини цього рішення суду викладено у такій редакції: "Позов задовольнити частково". В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року залишено без змін.
26. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди та понесених ним витрат на правничу допомогу у кримінальній справі на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
27. Водночас, дійшов висновку, що з огляду на особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (12 років 6 місяців 13 днів), запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, отримання позивачем сатисфакції за рахунок Держави Україна у зв`язку з тривалим розглядом кримінальної справи згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі "Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв" (заява № 38110/19 та 9 інших заяв) у розмірі 3 900,00 євро, а також засади розумності, виваженості та справедливості, фактично мінімальний гарантований законом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000,00 грн є достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру.
Узагальнені доводи касаційних скарг
28. 11 грудня 2023 року Львівська обласна прокуратура звернулася до
Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
29. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанціq Львівська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,
від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 161/10816/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 31 жовтня 2022 року у справі № 461/2891/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 461/4283/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Касаційна скарга Львівської обласної прокуратури обґрунтована посиланням на те, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.
31. Львівська обласна прокуратура зауважує, що у матеріалах справи немає достатніх доказів на підтвердження того, що позивачу завдані душевні страждання внаслідок саме кримінального переслідування. Крім того, вважає, що судами не надано належної правової оцінки поданим прокуратурою доказам, що причиною тривалого розгляду справи були не дії органу досудового розслідування чи прокуратури, а неодноразова неявка у кримінальному провадженні сторони захисту.
32. Посилається на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, лише у межах суми 150 000,00 грн. Акцентує увагу на обставинах, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, направленням значної частини видатків Державного бюджету України на 2023 рік на фінансування сектору безпеки і оборони, а також на досудовий порядок відшкодування громадянинові завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і суду шкоди.
33. Зазначає, що позивачем вже була отримана достатня сатисфакція за рахунок держави у зв`язку з тривалим розглядом його кримінальної справи відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня
2020 року у справі "Валерій Анатолійович Тесля проти України та 9 інших заяв"(заява № 38110/19 та 9 інших заяв) у розмірі 3 900,00 євро.
34. Наголошує на тому, що відшкодування шкоди не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави, а обрахунок такої шкоди повинен відбуватись з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, а не розміру мінімальної заробітної плати.
35. Додатково зауважує про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, оскільки такі витрати повинні бути відшкодовані в межах розгляду кримінальної справи за правилами кримінального судочинства.
36. 20 грудня 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мицик О. В.,
через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду
від 13 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року.
37. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 рокуу справі №686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 рокуу справі №236/893/17, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, від 18 грудня 2019 рокуу справі № 199/8734/17, від 12 лютого 2020 року у справі
№ 295/692/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 рокуу справі № 638/509/19, від 09 лютого 2022 року у справі
№ 757/6203/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
38. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим ним доказам заподіяння йому моральної шкоди протягом періоду незаконного перебування під слідством і судом. Наголошує, що з урахуванням обставин конкретної справи суд вправі застосувати більший від мінімального розмір відшкодування. Крім того, зауважує, що підставою для відшкодування йому шкоди на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року був тривалий розгляд справи судами України, тоді як у цій справі підставою для відшкодування шкоди є саме незаконне його перебування під слідством і судом, як особи, в діях якої ще з початку досудового слідства був відсутній склад злочину.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
39. Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/2033/23, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження.
40. 15 лютого 2024 року матеріали цивільної справи № 461/2033/23 надійшли на адресу Верховного Суду.
41. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий міст відзиву на касаційну скаргу
42. 08 січня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мицик О. В., через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить задовольнити його касаційну скаргу.
43. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Законодавчо гарантований розмір відшкодування не може бути зменшений.
44. Зазначає, що отримана ним справедлива сатисфакція за порушення державою Україна пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не свідчить про те, що йому було відшкодовано моральну шкоду саме за незаконне перебування під слідством і судом, як особи, в діях якої ще з початку досудового слідства був відсутній склад злочину. На підтвердження зазначеної позиції посилається на те, що справедлива сатисфакція присуджується Європейським судом з прав людини за порушення розумних строків також заявникам, які в подальшому були визнанні винними у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, компенсацію відповідно до рішення Європейського суду з прав людини було виплачено йому ще у
2020 році, а тому вважає безпідставними доводи касаційної скарги Львівської обласної прокуратури щодо надмірного навантаження на державний бюджет.
45. Акцентує увагу на порядку нарахування та виплати відшкодування моральної шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також непоширення на спірні правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у кримінальній справі особі, яку виправдано у вчиненні злочину, як за положеннями КПК України 1960 року, так і за чинним КПК України, можливе лише відповідно до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Розмір таких витрат підтверджується наявним у матеріалах справи доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
46. 14 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
47. 26 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 31 грудня 2009 року о 16:15 год., керуючи автобусом марки ЛАЗ 52523, державний реєстраційний номер
НОМЕР_1, виконуючи свої функціональні обов`язки по перевезенню пасажирів на вул. Шота Руставелі у м. Львові, грубо порушив вимоги розділу 1 пункт 1.5, розділу 2 пункт 2.3 "б", "д", розділу 12 пункт 12.1, розділу 13 пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, створив загрозу для життя і здоров`я громадян та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
48. Постановами слідчого СЧ СУ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на усе належне йому майно.
49. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, запобіжний захід скасовано.
50. Не погоджуючись з даним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Галицького районного суду