1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/22458/23

адміністративне провадження № К/990/8142/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя: Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (далі -ТОВ "ТК "Партнер Плюс", позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - Львівська митниця Дермитслужби України, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Дермитслужби України про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 № UА209000/2023/100183/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2023 №UА209230/2023/001071.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір та констатуючи правомірність спірних рішень відповідача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару та законні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження позивач звертає увагу на застосування судами частини 2 статті 53, частини 6 статті 54 статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) та статті 73 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі №810/1103/17, 20.02.2018 у справі №804/15076/15 та від 20.02.2018 у справі №804/15076/15.

У світлі наведених вище правових позицій КАС ВС позивач зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Відтак, оскільки МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові га/або бухгалтерські документи), - довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Також, позивач вказує, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів в розумінні частини 2 статті 53 МК України.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача- без задоволення, повністю поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "ТК "Партнер Плюс" подано для митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № 23UА209230039901U5 від 17.04.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів (йогурти та сири). Вартість товару була визначена за ціною Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 у розмірі 2 426 022,10 грн (60 024,20 євро за курсом НБУ). Позивачем було обрано основний метод визначення митної вартості товару, тобто за ціною, визначеною у договорі.

Разом із митною декларацією позивачем надано до Львівської митниці ДМС України низку документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-проформа (Ргоformа іnvоісе) № UА-09/2023 від 06.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial іnvоісе) №РL/000437228/23/0104 від 14.04.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №304915 від 14.04.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) №2002/00092/23/04/UА від 14.04.2023; книжка МДП (ТІR саrnet) № РХ.85482337 від 14.04.2023; замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/04/2023 від 12.04.2023;- банківський платіжний документ № 42 від 13.04.2023, що підтверджує оплату товару за інвойсом № UА-09/2023 від 06.04.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №26 від 17.04.2023; довідка про транспортні витрати № 11 від 17.04.2023; прайс-лист б/н від 10.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № UМ/22/001404 від 30.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 06.04.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 14.04.2023; договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; договір (контракт) про перевезення № 07/09/21 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.04.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9808330 від 17.04.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 17.04.2023; лист відправника від 25.11.2022; лист відправника від 28.11.2022; митна декларація країни відправлення № 23РL311010Е0173159 від 14.04.2023.

Після подання МД та аналізу наданих до неї документів відповідачем було розпочато процедуру консультацій із позивачем шляхом формування електронного повідомлення за наступним ідентифікатором: № 902е18е2-ааf9-4fcе-ае4f- 8b30с448еd186. Цим повідомленням відповідач витребував документи,, які підтверджують митну вартість товарів за переліком, визначеним ст. 53 МК України: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач у відповідь направив відповідачу лист від 17.04.2023 № 17-04, в якому повідомив, що ним було надано усі наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами проведеної консультації відповідач направив позивачу повідомлення 44dеf25е-29есd-47dd-873b-414d109dа7f4, у якому поінформував про завершення консультації з декларантом і обрання методу 2г (ст. 64 МК України), тобто 6 резервного методу визначення митної вартості товару.

Як наслідок, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 № UА209000/2023/100183/2.

Також відповідач надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/001071 від 17.04.2023.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 №UА209000/2023/100183/2 позивач подав скориговану митну декларацію від 17.04.2023 № 23UА209230040020U9, за якої товар було випущено у вільний обіг на території України.

Не погодившись із позицією митного органу, вважаючи прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001071 від 17.04.2023 такими, що винесені всупереч приписам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 27 230,80 грн, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (…)

Згідно з частинами першою та другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.


................
Перейти до повного тексту