ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа №808/2285/15
провадження № К/9901/39099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №808/2285/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС, Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Бойченко Ю.П., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Божко Л.А. (доповідач), суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом, після уточнення якого у грудні 2019 року, просив:
визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 12.03.2015 №157-о "Про звільнення ОСОБА_1" з 13 березня 2015 року з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів;
зобов`язати Державну фіскальну службу України (далі - ДФС), яка є правонаступником Міндоходів, поновити позивача на посаді заступника начальника Запорізької митниці ДФС, яка є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів;
стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року до моменту фактичного поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020, залишеними без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів від 12.03.2015 №157-о "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з 14 березня 2015 року.
Стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2015 по 01.06.2020 в розмірі 734 731,71 грн, з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів і в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ Міндоходів від 12.03.2015 №157-о "Про звільнення ОСОБА_1" не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень) на неї
4. ОСОБА_1, не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 частково і ухвалити нове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 413 488,60 грн.
5. Як на підставу оскарження судових рішень в указаній частині скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), зокрема його пункту 10, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 в справі №826/17604/14.
6. Суди першої та апеляційної інстанцій, як стверджує ОСОБА_1, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
7. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять відмовити позивачу у задоволенні його касаційної скарги.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. 28 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 в справі №808/2285/15.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №808/2285/15.
11. Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 працював у митних органах України з січня 1995 року, з 02 квітня 2013 року був призначений на посаду заступника начальника відділу контролю митної вартості та митних платежів управління валютного та митного аудиту Департаменту податкового та митного аудиту Міндоходів, з 21 травня 2013 року переведений на посаду заступника начальника управління - начальника вказаного відділу та з 14 червня 2013 року призначений на посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів у порядку переведення.
13. На виконання наказу ДФС від 24.02.2015 №117 "Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади"" розпочалася перевірка посадових і службових осіб Міндоходів, у тому числі заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів ОСОБА_1, у зв`язку з чим листом Запорізької митниці Міндоходів від 11.03.2015 №306/8/08-70-04 на адресу Департаменту персоналу ДФС направлена заява ОСОБА_1 від 11.03.2015 про проведення перевірки, передбаченої Законом України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682-VII), в якій відповідно до статті 4 цього Закону повідомлено, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону №1682-VII не застосовуються щодо нього, а також надано згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог цього Закону.
14. Згідно з доповідною запискою директора Департаменту персоналу ДФС Пригаровського В.М., адресованою голові Комісії з реорганізації Міндоходів, на підставі відомостей, наявних в особовій справі та трудовій книжці ОСОБА_1, перевірено достовірність відомостей, зазначених в його заяві щодо застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону №1682-VII.
15. За результатами перевірки встановлено факт належності ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, а саме: у період з 14 червня 2013 року по час перевірки він обіймає посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів.
16. Висновком за результатом перевірки, керуючись частиною чотирнадцятою статті 5 Закону №1682-VII, пунктом 15 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, та на підставі пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП України, запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом №1682-VII.
17. Відповідно до довідки від 11.03.2015 про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1, який працював на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів, установлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону №1682-VII, ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду, щодо якої встановлена заборона: в період з 14 червня 2013 року (наказ Міндоходів від 11.06.2013 №1291-о) по час перевірки, назва посади, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрація), - заступник начальника Запорізької митниці Міндоходів.
18. За результатами проведеної перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.
19. Наказом Міндоходів від 12.03.2015 №157-о "Про звільнення ОСОБА_1" звільнено 13 березня 2015 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом №1682-VII, пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава: довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 11.03.2015; доповідна записка директора Департаменту персоналу ДФС Пригаровського В.М. від 11.03.2015 №548/99-99-04-03-01-18. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 23 березня 2015 року.
20. Листок непрацездатності серії АГН №920583 свідчить про те, що ОСОБА_1 у період з 13 березня 2015 року по 20 березня 2015 року перебував на лікарняному.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
23. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. У касаційній скарзі доводи і вимоги ОСОБА_1 полягають в оскарженні судових рішень в справі №808/2285/15 у частині вирішення його позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
25. Вирішуючи позовні вимоги у зазначеній частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2015 року по 01 червня 2020 року становить 734 731,71 грн, які необхідно стягнути з Запорізької митниці ДФС, яка є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів.
26. Ключове питання у цьому касаційному провадженні стосується відповідності висновків судів попередніх інстанцій практиці Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №100, зокрема його пункту 10, і правильності обчислення позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
27. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
28. У частині другій статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
29. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком №100 (далі - у редакції, чинній у періоді вимушеного прогулу позивача), який застосовується також у випадках вимушеного прогулу (підпункт "з" пункту 1 цього Порядку).
30. Згідно з абзацами третім, четвертим, сьомим і восьмим пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
31. Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
32. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
33. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
34. За правилами пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
35. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію щодо необхідності застосування положень пункту 10 Порядку №100 в тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.
36. Відповідні висновки щодо застосування вказаних положень Порядку №100 для цілей обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.10.2020 в справах №826/17601/14, №826/5842/15, від 11.02.2021 в справі №814/197/15, від 25.02.2021 в справі №816/4583/14 та інших.
37. Пунктом 10 Порядку №100 передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком №100, зокрема, і за час вимушеного прогулу.
38. Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.
39. Коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
40. Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Порядку №100 для цілей обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з-поміж інших постанов, у постановах від 21.04.2021 в справі №640/6398/19, від 28.09.2021 в справах №825/3682/14 та №826/5780/15, від 25.11.2021 в справі №825/3933/14, від 28.04.2022 в справі №803/745/15-а, від 26.05.2022 в справі №825/3682/14, від 15.09.2022 в справі №440/5503/20, від 20.09.2022 в справі №803/2375/14, від 08.12.2022 в справі №819/3391/15.
41. Отже, виходячи із аналізу наведених висновків Верховного Суду, положень частини другої статті 235 КЗпП України та пункту 10 Порядку №100 слідує, що якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі відбувалося підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
42. У постанові від 29.04.2020 в справі №810/3246/16 Верховний Суд указав, що за змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення. Коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівнику після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Проте вказана норма передбачає коригування підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, які нараховані вже після такого підвищення.