ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 640/38432/21
адміністративне провадження № К/990/37151/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року (суддя: Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Єгорова Н.М., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (далі за текстом - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2021 року №00232020701, №00232030701, №00232040701.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Алкома-Україна" та ТОВ "В.О. Гідроприводспецсервіс" з поставки товарів, оскільки реальне їх проведення підтверджується належними бухгалтерськими та первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У світлі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 6, 7, 18, 19 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248, частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 06 жовтня 2022 року у справі №260/1053/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670. В наведених рішеннях, як стверджує відповідач, касаційний суд сформував наступний висновок: "Доведення відсутності реальності господарських операцій має здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності".
Водночас відповідач посилається на застосування судами принципу "добросовісності платника" без врахування правової позиції (практики) у подібних правовідносинах, висловленої Верховним Судом в постановах від 26 червня 2018 року №816/1422/17, від 18 червня 2019 року № 2а-1399/11/2670, від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15, віл 24 квітня 2019 року у справі №826/22352/15, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15.
Вимоги касаційної скарги в аспекті наведених вище правових позицій Верховного Суду обґрунтовані тим, що про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками ТОВ "Алкома-Україна" та ТОВ "В.О. Гідроприводспецсервіс" свідчить сукупність наступних обставин: відсутність доказів транспортування, сертифікатів якості/паспортів якості на поставлені ТМЦ; ненадання до перевірки документів, передбачених умовами укладених договорів (специфікацій, рахунків-фактур), внутрішньо-складських документів, актів приймання - передачі, регістрів бухгалтерського обліку, які б підтверджували рух товарів у бухгалтерському обліку, віднесення коштів, сплачених ТОВ "Алкома-Україна" та ТОВ "В.О. Гідроприводспецсервіс" за поставлений товар, до витрат, списання заборгованості з зазначеними контрагентами тощо; відсутність у зазначених підприємств необхідних ресурсів для здійснення господарських операцій в розрізі трудових ресурсів, основних засобів, технічних, технологічних можливостей.
В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином докази, надані відповідачем на підтвердження своїх доводів та міркувань, та не вжили усіх залежних від них заходів щодо з`ясування обставин справи. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції дана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження, хоча підлягала розгляду в порядку загального.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів контролюючого органу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні й обґрунтовані. Позивач наголошує на тому, що наведені відповідачем постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, на думку позивача, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за відмінних обставин у справах, крім того, такі не містять процитованого відповідачем в касаційній скарзі висновку.
Ухвалами Верховного Суду (суддя-доповідач Усенко Є.А.) від 16 січня 2023 року відкрито касаційні провадження у цій справі.
У зв`язку із проведенням повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, 29 червня 2023 року адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Блажівська Н.Є.
Ухвалою від 03 липня 2023 року справу прийнято до провадження судді Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач).
Матеріали справи надійшли до касаційного суду 04 квітня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року.
Результати перевірки оформлені актом № 11959/10-36-07-01/34903021 від 21 липня 2021 року, яким встановлено порушення:
- підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 6, 7, 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, пункту 3 розділу ІІІ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, статті 14 Закону України "Про інформацію", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5ʼ 005ʼ 895 грн.
- пунктів 198.1, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4ʼ137ʼ252 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 04 жовтня 2021 року:
- № 00232020701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 5ʼ420ʼ993, 00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на 5ʼ005ʼ895,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 415ʼ098,00 грн;
- № 00232030701, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4ʼ555ʼ377,20 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 4ʼ141 ʼ252,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 414ʼ125, 20 грн.;
- № 00232040701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 301ʼ 722, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ "Алкома-Україна" та ТОВ "В.О. Гідроприводспецсервіс", які на момент їх існування не мали жодних дефектів у своєму правовому статусі, у той час як відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили їх невідповідність дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкових вигод.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статі 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.