ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/7647/22
адміністративне провадження № К/990/35671/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/7647/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, визнання протиправними дії щодо складання висновку, визнання протиправним і скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року, ухвалене у складі головуючого судді Стефанова С.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 (далі - громадянка СРВ ОСОБА_1, позивачка,) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області, відповідач-1), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - УДМС в Херсонській області, відповідач-2), Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач-3) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Херсонській області (далі - ВГІРФО УМВС у Херсонській області) про скасування дозволу на імміграцію, наданого 30.05.2009 громадянці СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ВГІРФО УМВС України в Херсонській області;
- визнати протиправними дії ГУ ДМС в Одеській області щодо складання висновку від 03.08.2016;
- визнати протиправним і скасувати наказ ДМС України № 222 від 31.08.2016, прийнятий на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 03 серпня 2016 року, яким скасовано повністю рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області про документування громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідкою на постійне проживання в Україні.
2. Позов мотивований тим, що в спірних правовідносинах у відповідачів не було передбачених Законом України "Про імміграцію" підстав для скасування позивачці дозволу на імміграцію.
3. За доводами позивачки, дозвіл на імміграцію їй було видано на законних підставах, водночас обставини, на які посилаються відповідачі, виникли вже після видачі вказаного дозволу. Позивачка також зазначає, що матеріали її особової справи не містять документального підтвердження обставин, які відповідачі поклали в основу оскаржуваних рішень та дій.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ВГІРФО УМВС України в Херсонській області 30.05.2009 громадянці СРВ ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну, відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як особі, брат якої є громадянином України.
5. Того ж дня позивачка документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
6. Проживаючи на території України, громадянка СРВ ОСОБА_1 народила двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована громадянкою України за територіальним походженням, документована закордонним паспортом громадянина України, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який підлягає реєстрації громадянином України з тих же підстав.
7. Позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником податків в Україні, що підтверджується копією виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією витягу з реєстру платників єдиного податку, копією податкової декларації.
8. ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 07.06.2010 документувало позивачку посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
9. Позивачка 16.12.2015 звернулася до Овідіопольського РВ ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку.
10. Разом із заявою було надано: копію посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2, копію паспортного документа громадянина СРВ з перекладом на українську мову № НОМЕР_3, виданого 12.02.2009 терміном дії до 12.02.2019, місце видачі Київ; квитанцію про сплату державного мита та послуг ДМС України.
11. ГУ ДМС України в Одеській області 21.12.2015 направлено запит до УДМС у Херсонській області щодо підтвердження законності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання.
12. Листом УДМС у Херсонській області від 20.01.2016 №1/4-1020 повідомлено, що у 2011 році керівництвом ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачці на підставі статті 12 Закону України "Про імміграцію", оскільки рішенням Апеляційного суду Херсонської області скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, повнорідному брату ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; паспорт громадянина України визнано недійсним.
13. 03 лютого 2016 року посадовими особами ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1, у якому зазначено, що така посвідка на постійне проживання підлягає скасуванню, відповідно до вимог пункту 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 №681, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2013 року за №1335/23867 (зі змінами).
14. Пунктом 11.1 наказу ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" від 31.08.2016 №222 скасовано рішення відділу ГІРФО ГУ МВС України в Одеській області від 07.06.2010 про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15. Не погоджуючись з указаними рішеннями, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
16. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області про скасування дозволу на імміграцію, наданого 30.05.2009 громадянці СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнано протиправними дії посадових осіб Головного управління ДМС України в Одеській області щодо складання висновку від 03.02.2016 "Про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним і скасовано підпункт 11.1. пункту 11 наказу ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" №222 від 31.08.2016.
17. У задоволенні інших вимог відмовлено.
18. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі не довели належними доказами обставини, на яких ґрунтувалися їхні рішення про скасування дозволу на імміграцію та про скасування рішення про видачу посвідки на постійне місце проживання, адже на вимогу суду відповідачами не було надано рішення Апеляційного суду Херсонської області, яким скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України повнорідним братом позивачки та рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області про скасування дозволу на імміграцію, наданого позивачці 30.05.2009.
19. Суди попередніх інстанцій також уважали, що з огляду на проживання позивачки на території України з 2009 року скасування у 2016 році дозволу на імміграцію з підстав, що виникли ще у 2011 році, є неспівмірним та непропорційним.
20. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у разі набрання оскаржуваним рішенням ДМС України законної сили для позивачки неминуче настануть негативні наслідки у вигляді видворення.
21. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка проживає на території України більше десяти років та є матір`ю двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована громадянкою України за територіальним походженням, документована закордонним паспортом громадянина України, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який підлягає реєстрації громадянином України з тих же підстав.
22. Узявши до уваги, що позивачка тривалий час проживає в Україні, асимільована в українське суспільство, має двох неповнолітніх дітей, суди попередніх інстанцій вважали, що в спірних правовідносинах відповідачами не було дотримано балансу між цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення (зокрема, протидія нелегальній міграції), та наслідками для прав, свобод та інтересів позивачки.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23. До Суду 19.12.2022 від УДМС в Херсонській області надійшла касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022, у якій скаржник указані судові рішення просить скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
24. Ухвалою Суду від 09.01.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
25. За доводами скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункт 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.12.2020 у справі № 320/849/19.
26. Як зазначає скаржник, у вказаній постанові Верховний Суд за схожих обставин дійшов висновку про правомірність скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо буде встановлено, що його надано на підставі документів, що потім втратили чинність.
27. Так, у справі № 320/849/19 дозвіл на імміграцію особі (позивачу) був виданий як батьку дитини - громадянина України. Проте згодом на підставі судового рішення запис про цю особу як батька дитини був виключений із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, натомість батьком указаної дитини було записано іншу особу. У справі № 320/849/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість рішення про скасування дозволу на імміграцію, мотивуючи це тим, що єдиною підставою отримання особою дозволу на імміграцію поза квотою імміграції була наявність у нього дитини - громадянина України, а така підстава та відповідні документи, що її підтверджували, втратили чинність.
28. Скаржник доводить, що обставини цієї справи є подібними до справи № 320/849/19, адже у цій справі підставою для видання позивачці дозволу на імміграцію поза квотою імміграції була наявність у неї брата - ОСОБА_5, який є громадянином України, якому рішення про набуття громадянства України скасовано рішенням Апеляційного суду Херсонської області.
29. З урахуванням викладеного, скаржник уважає, що правильно скасував позивачці дозвіл на імміграцію, встановивши, що документи, на підставі яких він був виданий, втратили чинність.
30. Позивачка проти вимог касаційної скарги заперечила. У відзиві на касаційну скаргу наполягає на незастосовності висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.12.2020 у справі №320/849/19, адже обставини указаної справи істотно відрізняються від обставин цієї справи.
31. Зокрема, у справі № 320/849/19 дозвіл на імміграцію позивач отримав з підстав належності до громадянства України його сина. При цьому, менш ніж через рік ця особа звернулася до суду з позовом про виключення відомостей про нього, як батька дитини. Позивачка уважає, що такі обставини можуть свідчити про те, що батьком дитини позивач у справі № 320/849/19 був записаний для створення штучних умов з метою отримання дозволу на імміграцію, тобто свідомо надав органам Державної міграційної служби недостовірні відомості.
32. Водночас у справі, що розглядається, позивачка отримала дозвіл на імміграцію, адже мала повнорідного брата - громадянина України. Таким чином, у цій справі отримання дозволу на імміграцію не було пов`язане із недобросовісною поведінкою чи зловживаннями.
33. Позивачка зазначає, що на підтвердження обставин, на яких ґрунтувалися оскаржувані рішення, та на вимогу суду відповідачами так і не було надано копію рішення Апеляційного суду Херсонської області, яким скасовано рішення про набуття громадянства України її братом.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
34. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491-III).
35. Відповідно до статті 1 Закону № 2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
36. Згідно з частинами першою-третьою Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.